Постанова № 38071007, 02.04.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2014 р. № 820/3556/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.,

при секретарі судового засідання - Демченко В.В.,

за участю представників:

позивача - Єрьоміної О.Ю.,

відповідача - Голіус А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Американське підприємство "ОСКАР ЛТД"" про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Американське підприємство "ОСКАР ЛТД"", в якому просить суд до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей, зупинити повністю експлуатацію приміщень виробничого комплексу, який орендується ТОВ "Спільне Українсько-Американське підприємство "ОСКАР ЛТД"" у ФОП ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з чим зобов'язати відповідача негайно припинити експлуатацію приміщень виробничого комплексу з метою проведення в них будь-якої діяльності, не пов'язаної з усуненням порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки; покласти на Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області обов'язок щодо забезпечення виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації виробничого комплексу, що орендується ТОВ «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «ОСКАР ЛТД» у ФОП ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_1, в частині здійснення контролю за усуненням порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що за наслідками проведеної планової перевірки в виробничому комплексі, що орендується ТОВ «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «ОСКАР ЛТД» у ФОП ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_1, на предмет дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту було встановлено, що їх експлуатація здійснюється з порушеннями вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей. Зазначені порушення зафіксовані належним чином відповідним актом від 12.02.2014 року № 57.

Позивач вважає, що при наявності вказаних порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей, в виробничому комплексі, що орендується ТОВ «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «ОСКАР ЛТД» у ФОП ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_1, не можуть експлуатуватися до повного їх усунення.

Враховуючи наведене, у зв'язку з наявністю встановлених законом підстав для застосування до відповідача заходів реагування у сфері державного нагляду, позивач звернувся до суду із даним позовом.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи заявленого позову, просив його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях посилаючись на те, що позивачем було віднесено всі виявлені під час проведення перевірки порушення до таких, які мають усуватися підконтрольним суб'єктом протягом визначеного в ньому строку, хоча, відповідно до норм ч.5 ст.4 Закону України "Про основні засади державного нагляду ( контролю) у сфері господарської діяльності" та ч.1-4 ст. 68 Кодексу цивільного захисту України, у разі виявлення порушень, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей, позивач має повноваження виключно на звернення до адміністративного суду з позовом про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування транспортних засобів, при чому в такому випадку строк на усунення порушень не встановлюється, а діяльність підлягає зупиненню до повного усунення саме цих порушень.

Також, представник відповідача у судовому засіданні звертав увагу суду на те, що позивач звернувся з позовом 28.02.2014 року передчасно, оскільки на момент подання позовної заяви ще не настав термін, наданий позивачем для усунення порушень. Так, для встановлених актом перевірки № 57 від 12.02.2014 року порушень, надано строк для їх усунення, а саме: до 01.03.2014 року та до 01.04.2014 року. Представник відповідача зазначає, що деякі порушення у наданий позивачем термін - до 01.04.2014 року - відповідачем могли бути усунуті.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав свою позицію по справі, посилався на те, що позов містить лише перелік порушень, які, на думку позивача, є встановленими. Крім того, порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які були виявлені позивачем під час перевірки, лише на його суб'єктивну думку створюють загрозу життю і здоров'ю людей. У позові перераховані 13 порушень, які ніби-то створюють вищевказану загрозу. За таких обставин просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується наявними в ній доказами, на підставі посвідчення № 61 від 20.01.2014 року у період з 08.02.2014 року по 12.02.2014 року співробітником позивача було проведено планову перевірку приміщень виробничого комплексу, який орендується ТОВ "Спільне Українсько-Американське підприємство "ОСКАР ЛТД"" у ФОП ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_1, на предмет дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, за наслідками якої складено акт № 57 від 12.02.2014 року (а.с. 19-29).

Перевірку проведено відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Кодексу цивільного захисту України, "Порядку проведення перевірок органами Державної інспекції техногенної безпеки України", затвердженого наказом МНС України від 25.05.2012 року №863, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.06.2012 року за №1054/21366 та на виконання плану-графіка суб'єктів господарювання за І квартал 2014 року (а.с. 14-15).

На підставі акту перевірки № 57 від 12.02.2014 року позивачем відносно ТОВ "Спільне Українсько-Американське підприємство "ОСКАР ЛТД"" було внесено припис №44 від 12.02.2014 року про усунення порушень вимог законодавства у сферах пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту, який було вручено під підпис директору підприємства - позивача 12.02.2014 року.

Позивач зазначає, що в ході перевірки зазначених будівель встановлено, що їх експлуатація здійснюється з порушеннями вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей.

Суд зазначає, що правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон України № 877).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» держаний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Заходами державного нагляду (контролю) - є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.

Державний нагляд (контроль) серед іншого здійснюється за принципами пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності, що передбачено ч.1 ст.3 Закону України № 877.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України № 877-V виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Водночас, частиною 5 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" у редакції, яка діє з 01.07.2013 року передбачено, що повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування.

Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом.

Якщо законом передбачено, що обґрунтованість вжиття органом державного нагляду (контролю) заходів реагування має бути підтверджена судом, орган державного нагляду (контролю) звертається до адміністративного суду з адміністративним позовом не пізніше наступного робочого дня з дня видання (прийняття) відповідного розпорядчого документа.

Судом з'ясовано, що позивач у позовних вимогах зазначає тринадцять із виявлених перевіркою порушень, які реально створюють загрозу життю та здоров'ю людей, а саме:

1.Підприємство необладнане установкою автоматичної пожежної сигналізації відповідно до діючих норм, правил та стандартів (п. 6.1.2 НАПБ А.01.001-2004 «Правил пожежної безпеки в Україні», додаток В «Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи протипожежного захисту»), про що зазначено в п. 1 акту перевірки.

2.Виробничо-складську будівлю не обладнано автоматичною установкою пожежогасіння (п. 6.1.2 НАПБ А.01.001-2004 «Правил пожежної безпеки в Україні»), про що зазначено в п. 12 акту перевірки.

3. В приміщеннях виробничо-складської будівлі з'єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів виконані не за допомогою зварювання, опресування, паяння або спеціальних затискачів (п. 5.1.7 НАПБ А.01.001-2004 «Правил пожежної безпеки в Україні») - пункт 9 акту.

4. В приміщеннях виробничо-складської будівлі експлуатуються тимчасові дільниці електромереж (п. 5.1.9 НАПБ А.01.001-2004 «Правил пожежної безпеки в Україні») - пункт 10 акту.

5. Не проведена перевірка (ревізія) та технічне обслуговування пристроїв захисту від блискавок на будівлі підприємства (п.2.10, п. 5.1.35, п. 5.1.36 НАПБ А.01.001-2004 «Правил пожежної безпеки в Україні») - пункт 4 акту.

6. Підприємство не забезпечено необхідною кількістю води для здійснення пожежогасіння виходячи з вимог будівельних норм та інших нормативних документів (п. 6.3.1.3 НАПБ А.01.001-2004 «Правил пожежної безпеки в Україні») - пункт 14 акту.

7. Підприємство не обладнано внутрішнім протипожежним водогоном (п. 6.3.2.1 НАПБ А.01.001-2004 «Правил пожежної безпеки в Україні») - пункт 13 акту.

8. Підприємство не забезпечено первинними засобами пожежогасіння згідно норм належності (п. 6.4.8, п.6.4.9 НАПБ А.01.001-2004 «Правил пожежної безпеки в Україні») - пункт 11 акту.

9. Існуючий пожежний щит (стенд) не укомплектований протипожежним інвентарем згідно норм належності (п. 6.4.9, додаток 2 п.7 НАПБ А.01.001-2004 «Правил пожежної безпеки в Україні») - пункт 24 акту.

10. У виробничо-складський будівлі адміністративне приміщення не об лаштоване протипожежними перегородками, перекриттями та протипожежними дверима (п. 7.10.1.6, п.4.2.4 НАПБ А.01.001-2004 «Правил пожежної безпеки в Україні») - пункт 3 акту.

11. В будівлі виробнича частина не відокремлена від складської протипожежними перешкодами (п. 4.2.4 НАПБ А.01.001-2004, п.4.13 ДБН В.1.1-7-2002 «Пожежна безпека об'єктів будівництва») - пункт 5 акту.

12. На шляху евакуації з виробничо-складської будівлі влаштований поріг (у дверному отворі евакуаційного виходу) (п. 4.3.1 НАПБ А.01.001-2004, п.5.29 ДБН В.1.1-7-2002 «Пожежна безпека об'єктів будівництва») - пункт 7 акту.

13. З адміністративного приміщення, яке розташоване в загальному об'ємі виробничо-складської будівлі, не виконано евакуаційний вихід безпосередньо назовні (п. 4.3.1, п.7.10.1.6 НАПБ А.01.001-2004 «Правил пожежної безпеки в Україні») - пункт 8 акту.

Позивач зазначає, що усі перелічені порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки створюють реальну загрозу життю та здоров'ю людей (як персоналу об'єкту, так й іншим громадянам, а також особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі), а саме:

- відсутність на об'єкті установок автоматичної пожежної сигналізації та пожежогасіння перешкоджає швидкому виявленню та гасінню пожежі, повідомленню (оповіщенню) про неї, а також оперативній евакуації людей на ранній стадії виникнення пожежі. Крім того робота системи сповіщення, яка вказує порядок і шляхи евакуації, сприяє організованому руху людей під час евакуації та запобігає виникненню паніці;

- порушення щодо улаштування, утримання та експлуатації електромереж і електрообладнання, несправність пристроїв блискавко захисту створює загрозу виникнення пожежі від дії теплових проявів електричної енергії та розрядів блискавки, що може призвести до загибелі і травмування людей;

- відсутність (недостатність) на об'єкті первинних засобів пожежогасіння, а також відсутність внутрішнього протипожежного водогону та необхідної кількості води для здійснення пожежогасіння не дозволить оперативно загасити або обмежити розповсюдження полум'я на ранній стадії виникнення пожежі, чим створюється загроза безпеці людей, а також створюються перешкоди під час гасіння пожежі підрозділами Державної служби України з надзвичайних ситуацій;

- протипожежні перешкоди та захисні елементи пристрої, встановлені у них - це конструктивні або об'ємно-планувальні рішення, спрямовані на запобігання розповсюдженню пожежі на протязі наперед заданого часу. Відсутність протипожежних перешкод га захисних пристроїв не дозволить обмежити розповсюдження полум'я до інших приміщень підприємства в наслідок чого створюється загроза безпеці людей, а також перешкоди під час гасіння пожежі підрозділами Державної служби України з надзвичайних ситуацій;

- невідповідність евакуаційних виходів (їх кількість, конструктивні та планувальні рішення) вимогам пожежної безпеки створює перешкоди дія евакуації людей з приміщень під час виникнення пожежі.

Перевіряючи наявність правових підстав для звернення із вказаним позовом та як наслідок обґрунтованість заявлених вимог, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч.4 ст.43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці визначає Закон України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII (далі - Закону № 2694), дія якого поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.

Державна політика в галузі охорони праці спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Пріоритет життя і здоров'я працівників, повна відповідальність роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці належить до основних принципів, на яких базується державна політика в галузі охорони праці, що передбачено ч.1, абз.2 ч.2 ст.4 Закону № 2694.

Згідно з ч.1 ст.6 Закону України "Про охорону праці", умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

При цьому, відповідно до ст.13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону України № 877-V на підставі акту, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до статті 39 Закону України "Про охорону праці" посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, мають право забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих.

Суд зазначає, що пункт 5 частини першої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України доповнений Законом України від 02.10.2012 р. № 5404-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Кодексу цивільного захисту України" та вступив в силу разом з набуттям чинності Кодексу цивільного захисту України.

Так, нормами Кодексу цивільного захисту України передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить: звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей (п. 12 ч. 1 ст. 67 Кодексу).

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 68 Кодексу).

Підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб'єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об'єктів або об'єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об'єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб'єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об'єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб'єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають (ч. 1 ст. 70 Кодексу).

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду (ч. 2 ст. 70 Кодексу).

В свою чергу, державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, згідно з Указом Президента України "Деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій" від 16.01.2013 р. № 20/2013, здійснює Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України), яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України та входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності.

Дослідивши обставини справи у детальному аналізі із чинним законодавством, суд прийшов до висновку щодо необґрунтованості доводів позивача з огляду на наступне.

Під час судового розгляду справи представником позивача жодне твердження щодо створення товариством відповідача загрози життю та здоров'ю людей, пов'язане з експлуатацією нежитлових будівель ТОВ «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «ОСКАР ЛТД» у ФОП ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_1 - не доведено.

Суд зазначає, що чинне законодавство не відносить обставини відсутності обладнання приміщень протипожежними перегородками, установками автоматичної пожежної сигналізації у виробничих та складських приміщеннях, тощо до тих обставин, які створюють реальну загрозу життю та здоров'ю людей (персоналу підприємства і особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі).

На думку суду, законодавець пов'язує настання реальної загрози життю та здоров'ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню. Встановлення автоматичної пожежної сигналізації передбачено з метою вчасного виявлення займання, тобто вже існуючої пожежі. Очевидно, що сама система пожежної сигналізації у займанні і розповсюдженні вогню безпосередньо участі не приймає.

Щодо порушення вимог обов'язкового обладнання приміщень автоматичною пожежною сигналізацією, встановлення порядку (системи) оповіщення людей про пожежу, не обладнання будівель пристроями захисту від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів (пристроїв блискавко захисту), відсутності евакуаційного освітлення на шляхах евакуації, відсутності пожежних щитів на території будівель, забезпечення приміщень первинними засобами пожежегасіння, проведення вогневих робіт на постійних та тимчасових місцях без вжиття заходів, які виключають можливість виникнення пожежі, суд зазначає наступне.

Чинне законодавство не відносить дані обставини до тих обставин, які створюють реальну загрозу життю та здоров'ю людей (персоналу підприємства і особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі).

На думку суду, законодавець пов'язує настання реальної загрози життю та здоров'ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню. Встановлення автоматичної пожежної сигналізації передбачено з метою вчасного виявлення займання, тобто вже існуючої пожежі. Очевидно, що сама система пожежної сигналізації, перевірка технічного стану пристроїв блискавкозахисту та ревізія заземлювачів, евакуаційне освітлення на шляхах евакуації, первинні засоби пожежогасіння, тощо, у займанні і розповсюдженні вогню безпосередньо участі не приймає.

В судовому засіданні знайшов своє підтвердження той факт, що у приписі позивача від 12.02.2014 року за № 44 відповідачу наданий термін для усунення виявлених порушень - 01 квітня 2014 року. У той час, як звернувшись із зазначеною позовною заявою до суду позивач позбавив ТОВ «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «ОСКАР ЛТД» можливості усунути виявлені перевіркою недоліки, якщо такі мали місце.

Згідно вимог частини 8 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання.

Відповідно до ч. 9 ст. 7 зазначеного Закону, розпорядження або інший розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) - обов'язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки. Розпорядження видається та підписується керівником органу державного нагляду (контролю) або його заступником. Розпорядження може передбачати застосування до суб'єкта господарювання санкцій, передбачених законом.

Розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, повинен містити такі відомості: дату складення; тип заходу (плановий чи позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); термін усунення порушень; найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання, а також прізвище, ім'я та по батькові його керівника чи уповноваженої ним особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід; прізвище, ім'я та по батькові інших осіб, які взяли участь у здійсненні заходу.

Розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень складається у двох примірниках: один примірник не пізніше п'яти робочих днів з дня складення акта надається суб'єкту господарювання чи уповноваженій ним особі для виконання, а другий примірник з підписом суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи щодо погоджених термінів усунення порушень вимог законодавства залишається в органі державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи від отримання розпорядчого документа щодо усунення порушень вимог законодавства він направляється рекомендованим листом, а на копії розпорядчого документа, який залишається в органі державного нагляду (контролю), проставляються відповідний вихідний номер і дата направлення.

Розпорядчі документи щодо усунення порушень вимог законодавства можуть бути оскаржені до відповідного центрального органу виконавчої влади або суду в установленому законом порядку.

Згідно вимог 3.16 «Порядку проведення перевірок органами Державної інспекції техногенної безпеки України», затвердженого наказом МНС України від 25.05.2012 року №863, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.06.2012 року за №1054/21366 (далі - Порядок), припис про усунення порушень вимог законодавства у сферах пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту (далі - припис) складається у двох примірниках, один з яких не пізніше п'яти робочих днів з дня складення акта надається керівнику суб'єкта господарювання або органу влади, установи, організації чи уповноваженій ним особі для виконання, а другий примірник припису з підписом такої особи щодо погоджених строків усунення порушень вимог законодавства зберігається в органі Держтехногенбезпеки України, який здійснював перевірку.

До припису включаються невиконані заходи з попереднього припису із зазначенням строків, з яких вони пропонувалися до виконання, та пропонуються нові строки, а також зазначаються нові заходи, які були виявлені під час перевірки, і строки їх виконання.

Відповідно до вимог 3.18 цього Порядку, строк виконання припису встановлюється посадовою особою органу Держтехногенбезпеки України за погодженням із керівником суб'єкта господарювання або органу влади, іншого підконтрольного об'єкта або його заступником, або уповноваженою ним особою залежно від виявлених порушень законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту.

У разі неможливості виконання приписів у встановлені в них строки суб'єкт господарювання або орган влади, інший підконтрольний об'єкт письмово звертається до органу Держтехногенбезпеки України, який виніс припис, для продовження строків усунення порушень з обґрунтуванням та підтвердними документами (матеріалами), оформленими належним чином, щодо порядку усунення порушень.

При цьому відповідно до вимог п. 3.16.2. зазначеного Порядку, припис може бути оскаржено до Держтехногенбезпеки України або до суду.

З матеріалів справи вбачається, що у складеному приписі від 12.02.2014 року №44 зазначений строк його виконання, а саме: 01 квітня 2014 року. Отже, на момент подання позову строки, зазначені у приписі для усунення недоліків - не наступили.

З огляду на вищенаведені норми діючого законодавства, позивач позбавив відповідача виконати його у передбачений позивачем термін

Суд зазначає, що Кодексом цивільного захисту України регулюються відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Згідно ст. 70 Кодексу цивільного захисту України визначено підстави для зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, а саме: підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду - щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій.

Крім того, згідно ч.2 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Відповідно до частини 3 статті 55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення пожежної безпеки суб'єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб'єктів господарювання.

Згідно підпункту 12 частини 1 статті 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.

Згідно ч. 2 ст. 68 Кодексу цивільного захисту України у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Згідно Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що зазначений закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до ч 4. статті 5 цього Закону виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач безпідставно стверджує що перелічені ним порушення відповідача вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки створюють реальну загрозу життю та здоров'ю людей (персоналу підприємства і особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі).

Також суд зауважує, що відповідно до статті 12 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.

А у разі застосування санкцій за порушення вимог законодавства, зокрема, якщо законом передбачаються мінімальні та максимальні розміри санкцій, враховується принцип пропорційності порушення і покарання.

Враховуючи, що переважна більшість порушень, які зазначені у приписі, знайшла свого підтвердження під час судового розгляду, а усунення решти не пов'язано зі створенням реальної загрози життю та здоров'ю людей, враховуючи принцип пропорційності порушення і покарання, суд дійшов висновку про відсутність необхідності у примусовому порядку застосовувати до відповідача заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю), а саме - зупинення повністю шляхом негайного припинення експлуатаціїї приміщень виробничого комплексу ТОВ «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «ОСКАР ЛТД» з метою проведення в них господарської діяльності.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи ту обставину, що застосування до суб'єкта господарювання такого засобу реагування як зупинення експлуатації будівель та споруд шляхом їх знеструмлення є фактично зупиненням діяльності підприємства і тягне за собою негативні наслідки як для самого підприємства, так і для його працівників, суд зобов'язав сторони по справі надати суду обґрунтування доцільності або недоцільності застосування до відповідача такого крайнього заходу як зупинення експлуатації будівель та споруд з визначенням , у чому саме, за наявності цих порушень, полягає загроза життю та здоров'ю людей.

Також судом з'ясовано, що відповідачем частково усунені порушення, встановлені в акті, інша частина порушень - в процесі усунення, але згідно правової позиції товариства, яку суд вважає доведеною та обґрунтованою, встановлені порушення можливо усунути лише шляхом значних зусиль та витрат, на які потрібен певний час.

Крім того, суд дійшов висновку, що звертаючись із даним позовом та посилаючись на те, що виявлені під час проведеної перевірки порушення створюють загрозу життю та здоров'ю людей, позивач не надав жодних доказів на підтвердження існування реальної життю та здоров`ю людей.

Розв'язуючи спір суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 КАС України встановлено, що суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не забезпечив належної реалізації владної управлінської функції.

Відтак, зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на правові приписи законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Американське підприємство "ОСКАР ЛТД"" про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду- відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07.04.2014 року.

Суддя Заічко О.В.