Постанова № 38069432, 01.04.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2014 р. Справа№ 910/2235/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Власова Ю.Л.

Самсіна Р.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Мазур І.О. - довіреність №500-122/01-1675 від 28.02.2014;

від відповідача: Бердило І.П. - довіреність №01-2944 від 30.01.2014;

розглянувши апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України на ухвалу господарського суду міста Києва від 14.02.2014

у справі № 910/2235/14 (суддя: Гумега О.В.)

за позовом Антимонопольного комітету України

до Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт"

про стягнення 4 400 000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.02.2014 по справі № 910/2235/14 позов Антимонопольного комітету України до Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" про стягнення 4 400 000,00 грн. - повернуто без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що Антимонопольним комітетом України фактично заявлені дві вимоги: майнового характеру про стягнення 4 400 000,00 грн. та немайнового характеру про вчинення відповідних дій, однак, позовна заява не містить викладу обставин, на яких ґрунтуються вищенаведені вимоги немайнового характеру.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 14.02.2014, Антимонопольний комітет України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить зазначену ухвалу скасувати, справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у місцевого господарського суду були відсутні правові підстави для повернення позовної заяви, оскільки позовна заява містить вичерпний виклад обставин, щодо заявлених позовних вимог, обставини, викладені в позові підтверджуються документами, копії яких додано до позовної заяви, та до позовної заяви були додані належні докази надсилання відповідачеві копії позовної заяви з додатками.

Одночасно апелянтом було порушено питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 14.02.2014 по справі № 910/2235/14.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України по справі № 910/2235/14 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги Антимонопольного комітету України по справі № 910/2235/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Самсін Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2014 Антимонопольному комітету України поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 14.02.2014 по справі №910/2235/14. Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України прийнято до провадження та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 01.04.2014.

В судовому засіданні 01.04.2014 представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив ухвалу місцевого господарського суду скасувати, справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.04.2014 надав усні пояснення відповідно до яких проти апеляційної карги заперечував.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів Київського апеляційного господарського суду встановлено, що Антимонопольним комітетом до місцевого господарського суду подана позовна заява № 300-20.3/03-1024 від 08.02.2014 в якій позивач просить:

- стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" штраф у розмірі 2 200 000 (два мільйона двісті тисяч) гривень та пені у розмірі 2 200 000 (два мільйона двісті тисяч) гривень і зарахувати зазначену суму в доход загального фонду Державного бюджету України на рахунок відповідного управління Державної казначейської служби України за місцезнаходженням платника податків по коду класифікації доходів бюджету 21081100 (символ звітності 106);

- зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт" виконати пункт 2 резолютивної частини Рішення від 13.02.2013 № 92-р - припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке полягалало у розташуванні понтів біля причалів №№ 7-14, крім №№ 8,9 причалів, пасажирської причальної набережної, розташованої на вул. Набережно-Хрещатицька у місті Києві, та здачу її в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Річкове пасажирське екскурсійне агентство" (згідно з договором від 01.04.2011 № 4411).

При прийнятті оскаржуваної ухвали про залишення позовної заяви Антимонопольного комітету без розгляду, суд першої інстанції посилався на те, що в порушення приписів п. 5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява не містить викладу обставин, на яких ґрунтуються вимоги немайнового характеру, оскільки у тексті позовної заяви відсутні жодні обгрунтування та пояснення з приводу їх заявлення.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Також, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що згідно резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України, положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004). Тому в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади здійснюють функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

За змістом рішення Конституційний Суд України від 01.12.2004 року у справі №1-10/2004 року щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний інтерес), поняття "право" та "охоронюваний законом інтерес" особи, що вживаються в законах, знаходяться у логічно - смисловому зв'язку та означають прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, легітимний дозвіл, що є об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних потреб особи, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально- правовим засадам.

Отже, судовому захисту підлягають суб'єктивні порушені або оспорювані права і охоронювані законом інтереси особи, зокрема і юридичної.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної суми.

Відповідно до п.п. 3, 4, 11 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду: викликає представників сторін (якщо сторони знаходяться у тому ж населеному пункті, що й господарський суд) для уточнення обставин справи і з'ясовує, які матеріали може бути подано додатково; зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження; вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

За вказаних обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд, при вирішенні питання про прийняття позовної заяви Антимонопольного комітету України, не був позбавлений права витребувати від останнього пояснення щодо заявленої ним вимоги немайнового характеру та вчинити інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи, чого судом першої інстанції здійснено не було.

Крім того, в оскаржуваній ухвалі місцевий господарський суд зазначає, що в описі вкладення у цінний лист № 0103024237544 від 11.02.2014 вказано про вкладення у цінний лист "1. Копії позовної заяви Антимонопольного комітету України від 08.02.2014 № 300-20.3/03-1024 про стягнення пені з додатками, всього на 88 аркушах формату А-4 (кількість предметів - 88)", однак при цьому перелік додатків в описі вкладення у цінний лист не наводиться, що позбавляє суд можливості перевірити дотримання позивачем вимог ст. 56 Господарського процесуального кодексу України стосовно його обов"язку надіслати відповідачу копії позовної заяви та всіх доданих до неї документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Як встановлено колегією суддів Київського апеляційного господарського суду, позивачем до позовної заяви додано опис вкладення у цінний лист, відповідно до якого на адресу відповідача - надіслано копію позовної заяви від 08.02.2014 № 300-20.3/03-1024 про стягнення пені з додатками, всього на 88 аркушах формату А-4 та фіскальний чек поштової установи від 11.02.2014, який є підтвердженням надання поштових послуг.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду звертає увагу, що у випадку сумніву щодо належності наданих позивачем доказів або ж дійшовши висновку про недостатність доказів надсилання позивачем відповідачеві копії позовної заяви та всіх доданих до неї документів, суду надано право витребувати додаткові докази, чого місцевим господарським судом також зроблено не було.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З оглядку на викладене, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, натомість, суд першої інстанції дійшов висновку про повернення позовної заяви з неповнм з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм процесуального права, а тому ухвала господарського суду міста Києва від 14.02.2014 по справі № 910/2235/14 в силу вимог п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню, а матеріали позовної заяви направленню на розгляд місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105, 106 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України на ухвалу господарського суду міста Києва від 14.02.2014 по справі №910/2235/14 - задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 14.02.2014 по справі №910/2235/14 - скасувати.

3. Позовну заяву Антимонопольного комітету України до Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» про стягнення 4 400 000,00 грн. та направити до суду першої інстанції для прийняття її до розгляду.

4. Матеріали апеляційного оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 14.02.2014 в справі № 910/2235/14 - повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Ю.Л. Власов

Р.І. Самсін