Постанова № 38069388, 03.04.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2014 року Справа № 912/404/13-г

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Науменко І.М., Павловського П.П.

секретар судового засідання: Назаренко С.Г.

представники сторін:

від прокурора: Барчук А.Б. - прокурор відділу прокуратури області ( службове посвідчення № 000865 від 17.08.2012 р. )

від позивача: представник у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

від третьої особи: представник у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

від відповідача: представник у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель-1"

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.02.2014 р. у справі

за позовом: Прокурора м. Кіровограда в інтересах держави

в особі Кіровоградської міської ради, м. Кіровоград

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Держземагенства у Кіровоградській області,

м. Кіровоград

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель-1",

м. Кіровоград

про визнання недійсним договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 р. Прокурор м. Кіровограда звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Кіровоградської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель-1", в якому ( згідно уточнення до позовної заяви ) просив: визнати недійсним договір оренди землі від 12.03.2007 р. № 450, укладений між Кіровоградською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Созидатель-1", зареєстрований у Кіровоградському міському управлінні земельних ресурсів, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.03.2007 р. за №15; зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Созидатель-1" повернути земельну ділянку площею 1345,37 кв. м., яка знаходиться по вул. Фрунзе у м. Кіровограді ( біля Ковалівського парку ) в розпорядження територіальної громади в особі Кіровоградської міської ради шляхом її звільнення.

Рішенням господарського суду від 21.05.2013 р. позов було задоволено повністю, визнано недійсним договір оренди землі від 12.03.2007 р. № 450, зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Созидатель-1" повернути земельну ділянку площею 1345,37 кв. м., яка знаходиться по вул. Фрунзе у м. Кіровограді ( біля Ковалівського парку ) в розпорядження територіальної громади в особі Кіровоградської міської ради.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 р. рішення господарського суду від 21.05.2013 р. було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.09.2013 р. рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.05.2013 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 р. у справі № 912/404/13-г скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

В постанові Вищого господарського суду було зазначено, що суди попередніх інстанцій в порушення приписів ч. 1 ст. 261 ЦК України дійшли помилкового висновку, що початок перебігу позовної давності за вимогами про визнання угоди недійсною починається з дати винесення ухвали Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом, оскільки не дослідили коли прокурором була подана апеляційна скарга на постанову господарського суду Кіровоградської області у справі № 9/282, не встановили і не зазначили коли саме прокурору м. Кіровограда стало відомо про наявність спірного договору, укладеного за відсутності рішення міської ради, відтак, невірно обчислили строк позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов"язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

На новому розгляді, рішенням господарського суду Кіровоградської області від 04.02.2014 р. ( колегія суддів у складі: головуючого судді Колодій С. Б., суддів Поліщук Г. Б. та Шевчук О. Б.) у справі № 912/404-13-г, позов Прокурора м. Кіровограда задоволено повністю - визнано недійсним на майбутнє договір оренди землі від 12.03.2007 р. № 450, зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Созидатель-1" повернути земельну ділянку площею 1347,37 кв. м., яка знаходиться по вул. Фрунзе у м. Кіровограді ( біля Ковалівського парку ) в розпорядження територіальної громади в особі Кіровоградської міської ради шляхом її звільнення. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель-1" на користь Державного бюджету України - 2 294 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з того, що спірний договір укладено на виконання постанови суду, яка не відповідає законодавству України, внаслідок чого постанову скасовано в апеляційному порядку, тоді як рішення Кіровоградської міської ради про надання відповідачеві в оренду земельної ділянки під час укладення договору не приймалось, тому договір оренди землі від 12.03.2007 р. № 450 не відповідає законодавству, зокрема приписам ст. ст. 116, 124 Земельного кодексу України, що є підставою для визнання його недійсним. Оскільки договір оренди землі є недійсним, то у Відповідача наявний обов'язок повернути земельну ділянку в розпорядження територіальної громади в особі Кіровоградської міської ради шляхом її звільнення.

Враховуючи зауваження касаційної інстанції, викладені в постанові Вищого господарського суду України від 24.09.2013 р. по даній справі, місцевий господарський суд, дослідивши час подачі прокурором апеляційної скарги на постанову господарського суду Кіровоградської області у справі № 9/282, та врахувавши, що підставою для укладення спірного договору стало рішення суду, яке було скасовано в апеляційному порядку лише 17.02.2011 р. і його скасування покладено в обґрунтування підстав позову та враховано судом під час надання оцінки договору, керуючись ст. 53 ГПК України, прийшов до висновку, що причини пропуску встановленого законом процесуального строку звернення до суду є поважними і наявні підстави для відновлення прокурору та позивачу строку звернення до суду з позовом у даній справі.

Не погодившись з вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Созидатель-1" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що на час укладення спірного договору, постанова господарського суду Кіровоградської області набрала законної сили та була обов'язковою до виконання. Вказана постанова господарського суду була виконана Кіровоградською міською радою добровільно шляхом укладення договору оренди землі. Скасування рішення суду, на підставі якого було укладено договір, відповідно норм ЦК України, не є підставою для визнання договору недійсним.

Крім того, Відповідач вказує на те, що Кіровоградською міською радою 09.07.2009 р. було прийняте рішення № 2240 відповідно до якого Відповідачеві затверджувався проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Фрунзе ( біля Ковалівського парку ) в оренду строком на 10 років площею 1 345,37 кв. м., було вирішено передати дану земельну ділянку в оренду Відповідачеві, а також припинити шляхом розірвання спірний договір оренди. На виконання даного рішення Позивачем жодної дії вчинено не було, зокрема, не було направлено проекту договору про розірвання спірного договору оренди землі. Як наслідок, дії і рішення Позивача свідчать про те, що він мав волевиявлення щодо передачі спірної земельної ділянки в оренду Відповідачеві, зокрема шляхом приведення існуючих відносин у відповідність: розірвання спірного договору та укладення нового на той самий строк на тих самих умовах. Проте, оскільки дій щодо розірвання спірного договору Позивачем вчинено не було це свідчить про те, що він погодився із тим, що його воля про надання земельної ділянки в оренду Відповідачеві буде оформлена спірним договором оренди.

Також, Відповідач посилається на те, що спірний договір оренди землі був укладений 12.03.2007 р., тобто, Позивачеві було відомо про його укладення саме з цієї дати, відповідно, строк позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним сплив 12.03.2010 р. Прокурором м. Кіровограда перевірка дотримання земельного законодавства щодо надання в оренду земельної ділянки за спірним договором проводилася в грудні 2008 - січні 2009 року, наслідком чого стало звернення до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою № 944-вих від 16.02.2009 р. па постанову суду у справі № 9/282. Таким чином, про укладення спірного договору Прокурор м. Кіровограда міг довідатися, щонайпізніше 16.02.2009 р., тобто строк позовної давності за вимогою прокурора сплив 16.02.2012 р.

У відзиві на апеляційну скаргу, Прокурор вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом за результатами повного дослідження обставин справи та з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим вважає рішення господарського суду Кіровоградської області у справі № 912/404/13 законними, а апеляційну скаргу необгрунтованою. Так, перш як звернутися з даним позовом до місцевого господарського суду, Прокурором було оскаржено рішення суду, яке стало підставою укладення спірного договору оренди землі. Лише після надання апеляційним судом правової оцінки судовому рішенню, яке стало підставою укладення спірного договору, прокурором надіслано до суду позов, а судом відповідно прийнято рішення по суті позовних вимог. Про порушення вказаних конституційних норм, можна говорити лише у тому випадку, коли б суд виніс рішення про визнання спірного договору оренди землі недійсним при чинній постанові господарського суду Кіровоградській області від 19.12.2006 р., однак остання на час звернення прокурора до суду та на час розгляду справи скасована, отже вимог ст. 124 Конституції України при винесенні судом рішення у даній справі не порушено. Так, прокурор у даній справі подав заяву про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності, мотивуючи її тим, що до визнання недійсним постанови господарського суду Кіровоградської області були відсутні підстави для звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору.

У заяві, що надійшла до суду, Кіровоградська міська рада заперечує проти вимог апеляційної скарги з підстав зазначених в оскаржуваному рішенні суду.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М.

Розпорядженням голови суду № 50 від 25.02.2014 р., у зв'язку із скасуванням постановою Вищого господарського суду України від 24.09.2013 р. постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 р. по справі № 912/404/13-г, прийнятої за участю суддів Євстигнеєва О.С. та Бахмат Р.М. - членів постійно діючої колегії суддів, визначеної наказом голови суду № 40 від 21.10.2013 р., та керуючись ст. 4 6 ГПК України, п.п. 3.1.6, 3.1.7 розділу ІІ Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., наказом голови суду № 7 від 17.01.2011 р. визначена для розгляду справи колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ), суддів Науменко І.М., Павловського П.П.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.03.2014 р. у справі № 912/404/13-г, апеляційну скаргу прийнято до розгляду. Розгляд призначено на 03.04.2014 р.

В судове засідання представники сторін та Третьої особи не з'явилися, про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи знаходяться відповідні докази. Клопотання про відкладення розгляду справи від вказаних осіб до суду не надходило.

Від Позивача до суду надійшла заява про проведення розгляду справи за відсутністю представника Кіровоградської міської ради.

Представник Прокурора у судову засіданні підтримав заперечення проти задоволення апеляційної скарги, викладені у відзиві та зазначив на достатності підстав для розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника Відповідача та Третьої особи.

Враховуючи те, що залучені до матеріалів справи докази дозволяють визначитись відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності представників сторін та Третьої особи, які не скористалися своїм правом з'явитись в судове засідання.

У судовому засіданні 03.04.2014 р. оголошені вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в порядку адміністративного судочинства постановою господарського суду Кіровоградської області від 19.12.2006 р. у справі № 9/282 за позовом приватного підприємства "Созидатель-1" до Кіровоградської міської ради, суд зобов'язав Кіровоградську міську раду укласти з приватним підприємством "Созидатель-1" договір оренди земельної ділянки площею 1345,37 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. Фрунзе ( біля Ковалівського парку ), строком на 10 років для розміщення багатоповерхового житлового будинку згідно проекту землеустрою та висновку державної землевпорядної експертизи від 14.07.2006 року № 2116 ( т. 1, а. с. 8-9 ).

12.03.2007 р. між Кіровоградською міською радою ( Орендодавець ) та приватним підприємством "Созидатель-1", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Созидатель-1" ( Орендар ) укладено договір оренди землі № 450 ( т. 1, а. с. 10-12 ), відповідно до умов якого Орендодавець на підставі постанови господарського суду Кіровоградської області від 19.12.2006 р. справа № 9/282 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться по вул. Фрунзе ( біля Ковалівського парку ) в місті Кіровограді (розділ 1 договору ).

Об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 1 345,37 кв. м., в тому числі по угіддях 1 345,37 кв. м. землі трьох і більше поверхової житлової забудови ( розділ 2 договору).

Відповідно до розділу 3 договору, договір укладено строком на десять років, починаючи з дати прийняття рішення господарського суду Кіровоградської області.

Договір підписано обома сторонами, скріплено печатками та зареєстровано у Кіровоградському міському управлінні земельних ресурсів, про що у державному реєстрі вчинено запис від 13.03.2007 р. за № 15.

Згідно акта приймання-передачі між сторонами здійснено фактичну передачу земельної ділянки Орендарю (т.1, а.с. 42 - 43).

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі ( ст. 2 Закону України "Про оренду землі" ).

Договір оренди землі, згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

У ст. 116 Земельного кодексу України визначені підстави набуття права на землю. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частини 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент укладення спірного договору, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Вказані питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях відповідних рад.

В силу приписів ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Аналіз наведених норм свідчить, що визначальним у правовідносинах із надання земельної ділянки в оренду є волевиявлення власника землі здійснене у формі відповідного рішення, яке в подальшому реалізується шляхом укладення договору оренди. Наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки в оренду є необхідною умовою для укладення договору оренди земельної ділянки.

Між тим, як слідує з матеріалів справи, спірний договір оренди землі укладено за відсутності рішення Кіровоградської міської ради, однак, на підставі постанови господарського суду Кіровоградської області від 19.12.2006 р.

Судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України ( ст. 124 Конституції України ).

Постанова господарського суду Кіровоградської області від 19.12.2006 р. у справі № 9/282 була оскаржена прокурором м. Кіровограда в апеляційному порядку шляхом подання 16.02.2009 р. апеляційної скарги, яка прийнята до провадження судом апеляційної інстанції з відновленням строку ( т. 1, а. с. 13-15 ).

За результатами апеляційного перегляду ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 р. постанову господарського суду Кіровоградської області від 19.12.2006 р. у справі № 9/282 скасовано, провадження у справі закрито ( т. 1, а. с. 16-17 ).

Переглядаючи постанову в апеляційному порядку, апеляційний адміністративний суд погодився з доводами апеляційної скарги стосовно того, що відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування", Земельного кодексу України виключною компетенцією міських рад є вирішення питань регулювання земельних відносин ( у тому числі надання земельних ділянок в оренду ). Однак, провадження у справі закрито, оскільки дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

09.07.2009 р. Кіровоградська міська рада прийняла рішення про передачу Відповідачеві в оренду земельної прийняла ( т. 1, а. с. 44 ) та п. 15 якого вирішила припинити шляхом розірвання договір оренди землі, що укладений на підставі рішення суду 19.12.2006 р.

П. 16 вказаного рішення рада передала приватному підприємству "Созидатель-1" в оренду земельну ділянку, що є об'єктом оренди спірного договору, та п. 29 встановила шестимісячний строк для укладення договору оренди землі, зазначивши при цьому, що у разі неукладення договорів в зазначений термін, рішення втрачає силу.

З тексту рішення Кіровоградської міської ради від 09.07.2009 р. № 2240 слідує, що ним припинено спірний договір та надано Відповідачеві в оренду земельна ділянка. Тобто, вказане рішення є підставою для укладення іншого договору оренди землі.

Відповідно до ст. 144 Конституції України рішення органів місцевого самоврядування є обов'язковими для виконання на відповідній території.

Однак, рішення Кіровоградської міської ради від 09.07.2009 р. № 2240 не виконано. Договір про розірвання спірного договору та договір про надання в оренду земельної ділянки між сторонами не укладались.

Виходячи з п. 29 рішення, який містить умову про втрату чинності рішенням у разі неукладення договорів оренди землі в шестимісячний строк, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що рішення ради від 09.07.2009 р. № 2240 втратило чинність.

Предметом поданого позову є визнання недійсним договору оренди землі та застосування наслідків його недійсності. Підставою поданого позову є невідповідність договору вимогам законодавства внаслідок укладення договору за відсутності рішення орендодавця про надання земельної ділянки в оренду та внаслідок скасування судового рішення, на підставі якого такий договір було укладено.

Ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має учинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 зазначеного Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги те, що спірний договір укладено на виконання постанови суду, яка не відповідає законодавству України, внаслідок чого постанову скасовано в апеляційному порядку, тоді як рішення Кіровоградської міської ради про надання відповідачеві в оренду земельної ділянки під час укладення договору не приймалось, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що договір оренди землі від 12.03.2007 р. № 450 не відповідає законодавству, зокрема приписам ст. ст. 116, 124 Земельного кодексу України, що є підставою для визнання його недійсним.

Водночас, господарським судом враховано викладене в п. 2.29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах що виникають із земельних відносин", за якими договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Оскільки договір оренди землі від 12.03.2007 р. № 450, що укладений між сторонами є недійсним, то у Відповідача наявний обов'язок повернути земельну ділянку площею 1 345,37 кв. м., яка знаходиться по вул. Фрунзе у м. Кіровограді ( біля Ковалівського парку ) в розпорядження територіальної громади в особі Кіровоградської міської ради шляхом її звільнення.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд застосувати строк позовної давності, вказуючи на те, що Позивачеві було відомо про існування спірного договору з дати його укладення, а Прокурору - з дати подання апеляційної скарги на постанову господарського суду Кіровоградської області від 19.12.2006 р. у справі № 9/282, тобто 16.02.2009 р.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу .

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ( ст. 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після відповідної календарної дати або з настанням події, з якою пов'язано його початок ( ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України ).

Місцевий господарський суд, врахувавши зауваження касаційної інстанції, викладені в постанові Вищого господарського суду України від 24.09.2013 р. по даній справі та дослідивши коли прокурором була подана апеляційна скарга на постанову господарського суду Кіровоградської області у справі № 9/282, а також враховуючи, що підставою для укладення спірного договору стало рішення суду, яке скасовано в апеляційному порядку лише 17.02.2011 р. і скасування судового рішення покладено в обґрунтування підстав позову та враховано судом під час надання оцінки договору, керуючись ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що причини пропуску встановленого законом процесуального строку звернення до суду є поважними і наявні підстави для відновлення прокурору та позивачу строку звернення до суду з позовом у даній справі.

Судова колегія погоджується з таким висновком господарського суду, оскільки з матеріалів справи та пояснень Прокурора вбачається, що про існування спірного договору оренди землі йому стало відомо 29.01.2009 р., після ознайомлення з матеріалами господарської справи № 8/133.

16.02.2009 р. Прокурором м. Кіровограда подано апеляційну скаргу на постанову господарського суду Кіровоградської області від 19.12.2006 р. у справі № 9/282. В апеляційної скарзі прокурор просив поновити строк апеляційного оскарження, мотивуючи пропуск тим, що прокурор не приймав участі в розгляді справи № 9/282 судом першої інстанції, а про наявність постанови суду Прокуророві стало відомо лише під час ознайомлення 29.01.2009 р. зі справою в суді. Апеляційна скарга Прокурора була прийнята Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом до провадження та лише 17.02.2011 р., судом винесена ухвалу про часткове її задоволення, постанову господарського суду Кіровоградської області від 19.12.2006 р. у справі № 9/282 скасовано, провадження у справі закрито.

Як було зазначено, оскаржуваний договір від 12.03.2007 р. № 450 був укладений на виконання постанови господарського суду Кіровоградської області від 19.12.2006 р. у адміністративної справі. За змістом статті 124 Конституції України та статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, в тому числі постанови та ухвали суду в адміністративних справах, є обов"язковими до виконання на всій території України. Постанова господарського суду Кіровоградської області від 19.12.2006 р. набрала законної сили та була виконана Кіровоградською міською радою шляхом укладення з відповідачем спірного договору оренди земельної ділянки.

До винесення Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом ухвали від 17.02.2011 р. по справі № 9/282 про скасування постанови господарського суду Кіровоградської області від 19.12.2006 р. ця постанова залишалась чинною і у прокурора в силу положень наведених вище норм були відсутні правові підстави для звернення до суду з позовом про визнання недійсним укладеного на виконання судового рішення ( постанови ) договору оренди землі на підставі будь яких інших обставин, окрім як скасування такого рішення (постанови).

Прокурор у даній справі подав заяву про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності, вмотивовувавши її тим, що до визнання недійсним постанови суду, на підставі якої укладено спірний договір оренди землі, у прокурора були відсутні підстави для звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору (т.1 а.с. 34-35, т.2 а.с. 9-11). Позивач у поясненнях від 30.04.2013 р. притримався аналогічної позиції, що і прокурор (т.1 а.с. 52-53, т.2 а.с. 115-117).

Відповідно до п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

На запит господарського суду, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд повідомив, що відповідно до реєстру на відправлення простої кореспонденції № 53 від 10.07.2013 р. на адресу Прокурора м. Кіровограда була направлена копія судового рішення від 17.02.2011 р. по справі № 9/282 (7472/09) ( т. 2, а. с. 90 ).

Відповідно до супровідного листа Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду ( т. 2, а. с. 23 ) про направлення адміністративної справи до господарського суду Кіровоградської області, ухвала апеляційного адміністративного суду відправлена прокурору м. Кіровограда, а лист отримано 26.06.2013 р., про що свідчить відмітка прокуратури з зазначенням дати та номеру вхідної кореспонденції.

На запит суду, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд повідомив, що відповідно до реєстру на відправлення простої кореспонденції №40 від 30.06.2011 року на адресу Кіровоградської міської ради було направлено копію судового рішення від 17.02.2011 року по справі № 9/282 ( 7472/09 ) ( т. 2, а. с. 112 ).

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення прийнято місцевим господарським судом за повністю дослідженими обставинами справи з правильним застосуванням норм матеріального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101 -103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель-1" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.02.2014 р. у справі № 912/404/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 07.04.2014 року

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя І.М. Науменко

Суддя П.П. Павловський