Постанова № 38069129, 26.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 березня 2014 року 09:44 № 826/17989/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Власенкової О.О., за участі секретаря судового засідання Островської О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Київського міського центру зайнятості (далі - позивач)

до ОСОБА_1 (далі - відповідач)

третя особа Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»

(далі - університет «Україна»)

про стягнення коштів у розмірі 29 310,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Київський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути із ОСОБА_1 на користь Київського міського центру зайнятості кошти у розмірі 29 310,65 грн.

Позов вмотивовано безпідставним отриманням ОСОБА_1 матеріальних виплат у період її перебування на обліку як безробітної.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач щодо позову заперечила, стверджуючи про відсутність будь-яких доходів у період її перебування на обліку як безробітної.

До участі у справі судом залучено третьою особою університет «Україна», представник якого щодо вирішення справи поклався на розсуд суду.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши та оцінивши докази, що містяться у справі, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на таке.

10 серпня 2012 року ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного центру зайнятості із заявою щодо надання статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю. У заяві власноруч зазначила, що не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, немає права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах та на пенсію за вислугу років.

На підставі вказаної заяви наказом Оболонського районного центру зайнятості м.Києва від 10 серпня 2012 року № НТ120810 відповідачу надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 30 серпня 2012 року її направлено на навчання для підвищення кваліфікації, після закінчення якого видано свідоцтво про підвищення кваліфікації від 11 січня 2013 року № 12СПК 949098.

Згідно з наказом Оболонського районного центру зайнятості від 22 листопада 2012 року № НТ121122 ОСОБА_1 виплачувалась матеріальна допомоги у період професійного навчання.

У зв'язку з працевлаштуванням за направленням Державної служби зайнятості з 12 березня 2013 року наказом Оболонського районного центру зайнятості від 14 березня 2013 року № НТ130314 ОСОБА_1 знято з обліку як безробітну.

Відтак, з 10 серпня 2012 року по 14 березня 2013 року відповідач перебувала на обліку як безробітна та отримувала матеріальну допомогу.

Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю визначено Законом України «Про зайнятість населення» (далі - Закон).

Згідно з підпунктом 18 частини статті 22 Закону територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, відповідно покладених на них завдань проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері соціальної політики, державної податкової політики та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, а в разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення особам, які були зареєстровані безробітними здійснюється у відповідності до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації від 13 лютого 2009 року № 60/62 та постановою Правління пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року № 7.

Для проведення зазначених розслідувань центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України, шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у ому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, ведення особистого селянського господарства, отримання пенсії.

З огляду на отримання Оболонським районним центром зайнятості від Державної податкової адміністрації в електронному вигляді інформації про отримання ОСОБА_1 під час перебування на обліку як безробітної доходів в університеті «Україна» Подільським районним центром зайнятості проведено відповідне розслідування, за результатами якого складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 17 червня 2013 року № 292.

Указаним актом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з університетом «Україна» з 09 вересня 2012 року по 27 червня 2013 року та отримала дохід, що підтверджується:

- наказом університету «Україна» від 31 серпня 2012 року № 254-К про прийняття ОСОБА_1 на роботу за сумісництвом з погодинною оплатою праці з 09 вересня 2012 року по 27 червня 2013 року на посаду викладача коледжу «Освіта» на 0,1 ставки;

- наказом університету «Україна» від 05 червня 2013 року № 222-К про звільнення ОСОБА_1 у зв'язку з закінченням строку трудового договору (п.2 статті 36 КЗпП України);

- податковими розрахунками університету «Україна» сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за ІV квартал 2012 року та 1 квартал 2013 року, відповідно до яких ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) отримала дохід у розмірі відповідно 440,00 грн. та 260,00 грн.

Ураховуючи викладене, наказом Оболонського районного центру зайнятості від 22 липня 2013 року № 155 визнано безпідставною виплату відповідачу коштів у розмірі 29 310,65 грн., які підлягають нею поверненню.

Листом від 22 липня 2013 року № 24-4071 Оболонський районний центр зайнятості повідомив ОСОБА_1 про необхідність повернення згаданих коштів протягом 15 днів з дня отримання цього повідомлення, в тому числі:

- 19 146,47 грн. - допомоги по безробіттю;

- 7 567,60 грн. - матеріальної допомоги у період навчання;

- 2 596,58 грн. - вартості навчання.

Указаний лист відповідач отримала 23 липня 2012 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Однак, станом на час звернення до суду згадані кошти відповідачем до центру зайнятості не повернуті.

У судовому засіданні відповідач заперечила факт свого працевлаштування в університеті «Україна» та отримання в ньому будь-яких доходів у період перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітна, стверджуючи, що не писала заяви про прийняття на роботу до університету, а лише читала лекції на безоплатній основні, за що грошову винагороду не отримувала, у платіжних відомостях не розписувалась.

На підтвердження того, що центром зайнятості помилково встановлено отримання нею вищевказаних доходів в університеті «Україна» відповідач послалась на лист університету «Україна» від 21 серпня 2013 року № 1/24-232, адресований Оболонському районному центру зайнятості, підписаний проректором з навчально-виховної роботи ОСОБА_5

Згідно з цим листом ОСОБА_1 працювала в коледжі «Освіта» університету «Україна» з січня 2011 року по червень 2012 року на посаді викладача правових дисципліни. У вересні 2012 року через технічну помилку фахівця вона була проведена у розрахунку педагогічного навантаження та звітних документах на 2012-2013 навчальний рік замість іншого викладача. Адміністрація коледжу вживає відповідних заходів для врегулювання зазначеної помилки.

Отримання вказаного листа позивачем не заперечувалося.

Проте, представник університету «Україна» в судовому засіданні заперечив достовірність цього листа, стверджуючи, що такий лист університетом до Оболонського районного центру зайнятості не направлявся.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 підтвердила, що вказаний лист не підписувала, а лист від її імені підписаний іншою, невідомою їй особою.

За таких обставин суд не бере до уваги вищевказаний лист як доказ.

Стосовно доводів ОСОБА_1 про те, що вона не працювала в університеті «Україна» з вересня 2012 року по червень 2013 року, в тому числі не подавала заяву про прийняття на роботу і не отримувала заробітну плату, необхідно зазначити наступне.

В наказі університету «Україна» від 31 серпня 2012 року № 254-К про прийняття ОСОБА_1 на посаду викладача коледжу «Освіта» з 03 вересня 2012 року по 27 червня 2013 року зазначено про його видання на підставі заяви ОСОБА_1 При цьому в графі «ознайомлена з наказом» підпис відповідача, який свідчить про її ознайомлення з наказом, відсутній.

Шляхом візуального огляду заяви від 31 серпня 2012 року про прийняття ОСОБА_1 на роботу до університету «Україна» та співставлення підпису від її імені в цій заяві із підписом на заяві від 10 серпня 2012 року про надання статусу безробітної та в інших документа, в тому числі в оглянутому під час судового засідання паспорті, суд дійшов висновку про те, що в заяві від 31 серпня 2012 року міститься підпис, який не є тотожним підпису ОСОБА_1

Допитані судом під час розгляду справи свідки: ОСОБА_5 - проректор з навчально-виховної роботи університету «Україна», ОСОБА_6 - директор коледжу «Освіта» університету «Україна», ОСОБА_7 - заступник директора коледжу «Освіта» університету «Україна», ОСОБА_8 - ОСОБА_9- касир, засвідчили, що ОСОБА_1 й раніше працювала в університеті, в тому числі й за сумісництвом. В університеті також працює її матір ОСОБА_4 Через це сумнівів у достовірності заяви відповідача про прийняття на роботу, поданої через відділ кадрів, у керівництва університету не було, у зв'язку з чим було видано наказ про її прийняття на роботу.

Однак, незважаючи на те, що в заяві від 31 серпня 2012 року міститься підпис не ОСОБА_1, а невстановленої особи, а в наказі про прийняття на роботу відсутній підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з ним, суд прийшов до висновку, що відповідач перебувала у трудових стосунках із університетом «Україна», оскільки фактично була допущена до виконання роботи викладача з урахуванням затвердженого розкладу занять.

У судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечувала, що з вересня 2012 року по червень 2013 року викладала дисципліну «правознавство» для студентів класу КЛ-6 коледжу «Освіта» університету «Україна», стверджуючи, що робила це на безоплатній основі.

Викладання ОСОБА_1 дисципліни «правознавство» підтверджується також:

- класним журналом класу КЛ-6 коледжу «Освіта» університету «Україна» за 2012-2013 навчальний рік, який ОСОБА_1 власноруч заповнювала за наслідками проведення кожного заняття з проставленням особистого підпису, що відповідач не заперечувала;

- звітами про виконані роботи, підписання частини яких відповідач також визнала;

- звітом про кількість відпрацьованих годин викладачами коледжу «Освіта» за 2012/2013 н.р., відповідно до якого ОСОБА_1 відпрацювала: у грудні 2012 року 4 год., в січні 2013 року 4,5 год., в лютому 2013 року 6 год., в березні 2013 року 6 год., в квітні 2013 року 8 год., у травні 2013 року - 8 год.

Висновок суду щодо наявності трудових відносин між ОСОБА_1 та університетом «Україна» ґрунтується на приписах Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Так, зокрема, частиною 1 статті 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 23 цього Кодексу трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

За змістом статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Вказаною правовою нормою визначено перелік випадків, коли додержання письмової форми трудового договору є обов'язковим, до яких, поміж іншого, віднесено укладення трудового договору з фізичною особою.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Водночас статтею 24 КЗпП України визначено, що трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Таким чином, незважаючи на те, писала ОСОБА_1 заяву від 31 серпня 2012 року про прийняття на роботу до університету «Україна» чи ні, фактичне допущення її до виконання роботи шляхом викладання дисципліни «правознавство» свідчить про укладення між нею та університетом «Україна» трудового договору.

Окрім того, судом встановлено, що університетом «Україна» за виконану роботу ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, що підтверджується платіжними відомостями за жовтень 2012 року № 173 (163,88 грн.), за січень 2013 року № 16 (73,75 грн.), за березень 2013 року № 47 (98,33 грн.), за квітень 2013 року № 53 (131,10 грн.) та видатковими касовими ордерами від 18 лютого 2013 року за грудень 2012 року (196,66 грн.) та від 15 липня 2013 року за лютий 2013 року (40,97 грн.).

У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що дорученням від 21 січня 2013 року ОСОБА_1 уповноважила її на отримання належної ОСОБА_1 заробітної плати з травня по грудень 2012 року. У зв'язку з викладеним ОСОБА_8 отримала зарплату ОСОБА_1 за жовтень та грудень 2012 року, про що свідчать її підписи відповідно у відомості за жовтень 2012 року № 173 та у видатковому ордері від 18 лютого 2013 року, та згідно з її поясненнями особисто віддала ці кошти ОСОБА_1

Пунктом «а» частини 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість» в редакції, що діяла станом на час реєстрації ОСОБА_1 як безробітної, в Україні до зайнятого населення віднесено громадян, що проживають на території держави на законних підставах та які працюють по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 2 названого Закону у тій же ж редакції безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Згідно із Законом «Про зайнятість» в редакції, яка набрала чинності з 01 січня 2013 року:

- статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи (стаття 43);

- до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання із роботою (стаття 4).

Ураховуючи наведені правові приписи в сукупності з обставинами, встановленими судом стосовно працевлаштування ОСОБА_1 в університеті «Україна» з вересня 2012 року по червень 2013 року, суд прийшов до висновку що відповідач належала до зайнятого населення, хоча з 10 серпня 2012 року по 14 березня 2013 року перебувала на обліку як безробітна.

Частинами 2 та 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Під час судового розгляду справи судом не здобуто доказів щодо повідомлення відповідачем Оболонського районного центру зайнятості про своє працевлаштування в університеті «Україна», що впливає на умови виплати їй допомоги по безробіттю.

Відповідно до пункту 6 Порядку, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Пункт 7 Порядку передбачено, що рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Згідно з пунктом 8 Порядку, у разі неповернення коштів, незаконно виплачених в якості допомоги по безробіттю у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Беручи до уваги те, що у відповідь на пропозицію Оболонського районного центру зайнятості повернути безпідставно виплачені їй кошти відповідач ці кошти не повернула, суд вважає за необхідне позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 кошти у розмірі 29 310,65 грн.

Керуючись статтями 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київського міського центру зайнятості кошти в розмірі 29 310,65 грн. (двадцять дев'ять тисяч триста десять гривень 65 коп.).

Постанова набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 254 КАС України, та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 1850187 КАС України.

Суддя О.О.Власенкова

Повний текст постанови складено та підписано 07 квітня 2014 року.