Ухвала суду № 38068697, 26.03.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/210/13-а

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2013 року податковий орган звернувся з адміністративним позовом про стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 14002,41 грн. по орендній платі з фізичних осіб.

В обгрунтування позовних вимог зазначалось, що відповідачем самостійно відображені суми податкових зобов'язань з орендної плати за землю у декларації від 27.02.2012 року № 2221 за вересень-листопад 2012 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року адміністративний позов було задоволено.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 14002 гривень 41 копійка на користь Державного бюджету Заводського району м. Миколаєва, р/р 3412899700003, банк ГУДКСУ у Миколаївській області, МФО 826013, ОКПО 37992781.

Не погоджуючись з даною постановою суду фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач, зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Миколаївської міської ради та перебуває на обліку в ДПІ як платник податків.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в установлені законодавством строки відповідач не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Податкового кодексу України.

За змістом ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим кодексом. У п. 49.7 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, самостійно визначену ним у податковій декларації, протягом строків, установлених цим кодексом.

На виконання вимог Податкового кодексу України відповідачем подано податкову декларацію від 27.02.2012 року № 2221 з плати за землю, в якій самостійно відображені податкові зобов'язання за вересень-листопад 2012 року на загальну суму 14002,41 грн.

В установлені законодавством строки відповідач не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання.

Позивачем виставлено податкову вимогу від 05.06.2012 р. № 344 на суму 6447,90 грн. Вимога отримана відповідачем особисто 06.06.2012 року.

У відповідності до ст. 14 п. 14.1 п.п. 14.1.175 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Станом на 09.01.2013 р. загальний борг відповідача становить 14002,41 грн., що підтверджується розрахунком позивача.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідачі не надали суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року у справі № 814/210/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян