Рішення № 3806854, 04.06.2009, Господарський суд Чернігівської області

04.06.09

Господарський суд Чернігівської області

_____________________

14000, м. Чернігів, проспект Миру, 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

"04" червня 2009 року Справа № 21/86

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю „Винфорт”,

пров. В. Катаєва, 3, м. Одеса, 65012

Поштова адреса: вул. Попудренка, 52-Б, оф. 512, м. Київ

Відповідач: Приватне підприємство „Союз-Лідер”,

вул. Боженка, 100, м. Чернігів, 14005

Предмет спору: про стягнення заборгованості 153608,34 грн.

Суддя Белов С.В.

Представники сторін:

Позивач: Саркісян Г.С., довіреність б/н від 20 січня 2009 року, представник.

Відповідач: не з’явився.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Винфорт” подано позов до Приватного підприємства „Союз-Лідер” про стягнення заборгованості у розмірі 153608,34грн. (138903,67 грн. основного боргу, 7798,77 грн. пені, 5937,80 грн. інфляційних нарахувань, 968,10 грн. трьох відсотків річних).

Розгляд справи було двічі відкладено через неявку в судові засідання представника відповідача.

Відповідач відзив на позов не надав, в судове засідання 04 червня 2009 року не з’явився, про розгляд справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчать документи в матеріалах справи, правом участі в судовому розгляді справи не скористався, тому суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Представником позивача подано документи, що витребовувались судом.

В судовому засіданні 28 травня 2009 року представник позивача виклав позовні вимоги та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив наступне.

05 лютого 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Винфорт” та Приватним підприємством „Союз-Лідер” було укладено договір поставки № 94, у відповідності з яким позивач зобов’язався поставляти і передавати у власність відповідача товар, а відповідач зобов’язався приймати та оплачувати отриманий товар.

На виконання умов договору поставки № 94 від 05 лютого 2007 року, додаткової угоди від 05 лютого 2007 року, додаткової угоди № 2 від 05.02.2007 року, додатку №1 до договору, замовлень на поставку товару, генеральної довіреності, позивачем було передано відповідачу товар, загальною вартістю 139068,25 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними в яких зазначено відповідно „договору № 94” в матеріалах справи /Том 1 - а.с. 17-177/.

01 квітня 2009 року відповідачем було повернуто товар на суму 164,58 грн.

Згідно п. 6.1 Договору № 94 від 05.02.2007 року, розрахунок здійснюється за кожну поставлену партію товару з відстрочкою платежу 60 (шістдесят) календарних днів.

З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено претензію №007-юр від 12.01.2009 року відповідачу з проханням погасити заборгованість. Отримання відповідачем 17.01.2009 року претензії підтверджується повідомленням про вручення в матеріалах справи.

За отриманий товар відповідач не розрахувався, у зв’язку з чим, станом на 21 квітня 2009 року, за ним утворилась заборгованість у розмірі 138903,67 грн. Сума заборгованості у розмірі 138903,67 грн. визнана відповідачем в підписаному акті звірки взаєморозрахунків в матеріалах справи /Том 2 - а. с. 12/.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Враховуючи наведене, вимога позивача щодо стягнення суми боргу у розмірі 138903,67 грн. є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 7798,77 грн. за період з 19.11.2008 року по 21.04.2009 року /Том 1 - а.с. 3-4/, нараховану у відповідності до п. 8.3 Договору, згідно з яким у випадку несвоєчасної оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення.

Згідно ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Виходячи із змісту п. 1 ст. 230 та п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), розмір якої може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання.

Враховуючи вищенаведене, вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 7798,77 грн. є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування у розмірі 5937,80 грн. за період з 01.12.2008 року по 31.03.2009 року /а.с. 4-5/, а також 968,10 грн. трьох відсотків річних за період з 19.11.2008 року по 21.04.2009 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Враховуючи наведене, вимоги позивача щодо стягнення 3% річних від простроченої суми у розмірі 968,10 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 5937,80 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача та у відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню держмито в сумі 1536,09 грн. та 312,50 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. 193, п. 1 ст. 230, п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 546, 549, 625 Цивільного кодексу України ст.ст. 22, 33, 34, 49 ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Союз-Лідер” (вул. Боженка, 100, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 31895563, р/р 26008007677 в ЗАТ „ПОЛІКОМБАНК”, МФО 353100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Винфорт” (вул. В.Катаєва, 3, м.Одеса, 65012, код 30704028, р/р 26000312626 в АБ „ПІВДЕННИЙ”, МФО 328209) 138903,67 грн. основного боргу, 7798,77 грн. пені, 5937,80 грн. інфляційних нарахувань, 968,10 грн. трьох відсотків річних, 1536,09 грн. державного мита, 312,50 грн. витрат з інформаційно –технічного забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Белов С.В.