Ухвала суду № 38067475, 26.03.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-721/12/1470

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А. П.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі - Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (правонаступник - Баштанська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області) на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Агро Дон" до Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю "НВО-Житомирбудпроект", фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.01.2012 року № 0000012301, № 000022301, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2012 року ПП "АГРОДОН" звернулось з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнень до позову, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 13.01.2012 року №0000012301 про донарахування податку на додану вартість.

В обгрунтування позовних вимог зазначалось, що відповідачем при проведенні перевірки, за результатами якої винесено дане рішення, належно не досліджено факт реальності господарської операції вчиненої між ним та ТОВ "НВО-Житомирбудпроект". Від позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.01.2012 року №0000022301 про застосування штрафних санкцій відповідно до п.117.1 ст.117 ПК представник позивача відмовився.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Баштанської міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 13.01.2012 року № 0000012301 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зобов'язання сплатити суму податку у розмірі 165 000 грн. та штрафні санкції (фінансові) санкції у розмірі 206 250 грн.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що Баштанською міжрайонною державною податковою інспекцією Миколаївської області державної податкової служби було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПП "АгроДон" з питань взаємовідносин з ТОВ "НВО-Житомирбудпроект" та ТОВ "Ельвєріс", за результатами якої складено акт від 28.12.2011 №467/23-32580196. На підставі акта винесено податкове повідомлення рішення від 13.01.2012року №0000012301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість.

ПП "АгроДон" сформовано податковий кредит по ПДВ у тому числі за рахунок здійснення операцій з контрагентом ТОВ "НВО-Житомирбудпроект" за серпень 2011 року, з яким було укладено договір на придбання дизельного пального, амофоски та селітри через перевізника ФОП ОСОБА_1

При проведенні перевірки та винесенні оскаржуваного повідомлення - рішення податковою було прийнято до уваги та визначено як обґрунтування законності повідомлення-рішення такі факти: згідно наявної оперативної інформації, офіційних даних ТОВ "НВО-Житомирбудпроект" не має основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, земельних ділянок, інше) для здійснення господарських операцій з купівлі продажу будь-якого товару у обсяг, що задекларовані; у ТОВ "НВО-Житомирбудпроект" не має найманих працівників для здійснення відповідної діяльності; усі надані документи від імені ТОВ "НВО - Житомирбудпроект" підписував ОСОБА_2, не будучи керівником підприємства, ТОВ протягом 2011 року імпортні операції не проводило та не знаходиться на обліку в митниці, як об'єкт зовнішньоекономічної діяльності, за місцезнаходженням відсутнє.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Податкового кодексу України.

За змістом пункту 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг або дата отримання платником податків товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною.

В ході судового розгляду встановлено, що на підтвердження права на податковий кредит позивачем були надані належні документи відповідно до вимог чинного законодавства. Податковим органом не заперечувалось дійсність та наявність договорів від 30.08.2011року №30/08-04, №31/08-6, специфікацій товару від 30.08.2001р. №1, 31.08.2011р.№1, видаткових накладних від 30.08.2011року №263, №266, товаротранспортних накладних від 30.08.2011р., 31.08.2011р., прибуткових касових ордерів за період з 30.08.2011року по 26.10.2011року.

В акті перевірок відсутні відомості про те, що надані позивачем під час перевірки документи - первинні бухгалтерські документи та податкові накладні - не відповідають вимогам діючого законодавства та не наведено перелік нормативно-правових актів, які порушені під час їх складення.

Акт перевірки не містить відомості, що контрагент позивача - ТОВ "НВО-Житомирбудпроект" не був зареєстрований як платник податку на додану вартість, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що у вказаний час зазначене підприємство було ліквідовано у встановленому порядку, установчі документи вказаного підприємства були визнані недійсними, державну реєстрацію анульовано тощо.

Таким чином наявні у матеріалах справи первинні бухгалтерські документів та податкові накладні є належними доказами по справі.

Обґрунтування своєї позиції та законності оскаржуваного повідомлення - рішення податковий орган грунтує на сумнівності в реальності господарської операції між позивачем та ТОВ "НВО-Житомирбудпроект", з підстав, що вже були зазначені вище. Та суд прийшов до висновку про необґрунтованість висновків відповідача про нікчемність укладених позивачем з ТОВ "Житомирбудпроект" угод, так як наявні у матеріалах справи та зазначені в судовому засіданні доводи, не можуть бути розглянуті як належні докази протиправності укладеної позивачем угоди з вказаним підприємством і необґрунтованості нарахування податку на додану вартість з наступних підстав.

На підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; частиною 5 зазначеної статті передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У якості підстави для визнання вказаної угоди нікчемною відповідачем зазначено про відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, необхідних умов для господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів складських приміщень і транспортних засобів тощо. Крім того, відповідачем зазначено, що керівник ТОВ "Житомирбудпроект" не був керівником в момент підписання документів від імені підприємства.

Варто зауважити, що дані висновки податкового органу було зроблено у жовтні 2011року, тоді як операція відбувалась у серпні 2011року. Таким чином, наступна зміна стану на обліку в ДПІ за місцем реєстрації контрагента позивача не може свідчити ані про відсутність реального виконання договорів, ані про намір укласти угоду, що порушує інтереси держави та суспільства, оскільки такі зміни, як свідчать тексти актів перевірок, відбулись вже після укладення договору.

Водночас податковим органом жодним чином не пояснено причини, з яких за наявності документів, передбачених діючим законодавством (податкової накладної, договору, товаротранспортних накладних та інших документів), відповідачем вказані документи не прийнято до уваги як такі, що підтверджують факт надання послуг. В акті перевірки та в інших документах, що наявні в матеріалах справи, відсутні відомості про незаконність діяльності підприємства - контрагента позивача.

Відповідно до п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

На підставі статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч.2 ст.215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Згідно ч.1 ст.216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість і несплату сум податків до бюджету контрагентів позивача. Разом з тим, як зазначено вище, питання сплати зазначеним підприємством податкових зобов'язань по укладеній з позивачем угоді під час проведення перевірки в повному обсязі не досліджено. В акті перевірки взагалі відсутні відомості про сплату або несплату контрагентом позивача податкових зобов'язань з ПДВ до бюджету. Навпаки, в матеріалах перевірки зазначено про декларування вказаного податкового зобов'язання ТОВ "НВО-Житомирбудпроект" в податковій декларації за відповідний звітний період. Те що керівник ТОВ "НВО-Житомирбудпроект" ОСОБА_2 підписував документи від імені підприємства не будучи керівником також не є належним доказом, так як зазначено в акті він працював керівником з 20.09.2011року, що не виключає можливості підписувати документи до прийняття на посаду керівника по довіреності.

Позивачем як доказ реальності вчиненої операції було надано товарно-транспортні накладні, що зберігались у ФОП ОСОБА_3, які було прийнято судом як належні, також зважаючи на свідчення в судовому засіданні ОСОБА_3, який зазначив, що дійсно здійснював перевезення з міста Житомир на адресу ПП "АгроДон" від ТОВ "НВО-Житомирбудпроект".

Податковим органом для перевірки законності формування податкового кредиту також перевірялись відносини позивача з ТОВ "Ельвєріс" та в акті перевірки визначено, що у періоді з 01.08.2011року по 31.08.2011року позивач з ТОВ "Ельвєріс" взаємовідносин не мав.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги приватного підприємства "Агро Дон" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (правонаступник - Баштанська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області) залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року у справі № 2а-721/12/1470 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду - 31 березня 2014 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян