Рішення № 38067051, 20.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25864/13 20.03.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Перший фінансовий посередник"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Раціональні інвестиційні технології

Про розірвання договору та вчинення певних дій

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача - Чеснокова А.М., представник за довіреністю;

Від відповідача - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернулося до суду з позовом до відповідача про розірвання договору від 12.10.2013р. про обслуговування активів пайового венчурного інвестиційного фонду №1/Д 003-005 та зобов'язання відповідача:

- обрати нового зберігача активів ІСІ, який отримав ліценцію на провадження діяльності із зберігання активів інститутів спільного інвестування;

- надати розпорядження на списання цінних паперів з його рахунку, відкритого у Позивача на його рахунок відкритий в нового обраного відповідачем зберігача;

- надати розпорядження на закриття рахунку у цінних паперах, відкритого у позивача.

Позовна заява мотивована тим, що 28.12.2009р. між сторонами було укладено Договір про обслуговування активів пайового венчурного інвестиційного фонду №1/Д 003-005. на час укладеного вказаного договору законодавство не вимагало наявності окремої ліценції на надання послуг щодо зберігання цінних паперів ІСІ та обліку прав власності на них, а також обслуговування операцій ІСІ, однак, 12.10.2013р. набрав чинності Закон України «Про депозитарну систему» відповідно до умов якого діяльність із зберігання активів інститутів спільного інвестування є окремим видом депозитарної діяльності та потребує окремої ліцензії на право його провадження. В зв'язку із такими істотними змінами обставин позивач звернувся із указаним позовом.

Ухвалою суду від 13.02.2014р. за клопотанням позивача строк вирішення спору продовжено на підставі ст. 69 ГПК України.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 04050, м. Київ, вул. Тургєнєвська, буд. 82А.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

На призначені судові засідання 13.02.2014р, 11.03.2014р, 20.03.2014р. представник відповідача не з'являвся, витребуваних судом доказів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання з зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив, хоча про дату та час їх проведення повідомлений належним чином.

Як слідує з матеріалів справи, ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були повернуті на адресу Господарського суду м. Києва з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

За встановлених фактичних обставин справи, суд вказує, що відповідач повідомлений про розгляд справи належним чином.

Враховуючи, визначений ст. 69 ГПК України строк вирішення спору, суд не вбачає за необхідне втретє відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28 грудня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Перший фінансовий посередник" (надалі - Зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Раціональні інвестиційні технології" було укладено Договір про обслуговування активів пайового венчурного інвестиційного фонду № 1/Д 003-005 від (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 якого Відповідач доручає, а Позивач зобов'язується приймати і зберігати активи, належні Фонду у формі цінних паперів та грошових коштах, здійснювати облік прав власності на цінні папери Фонду та контроль за діяльністю Фонду відповідно до законодавства і внутрішніх документів Фонду (регламенту, інвестиційної декларації, проспекту емісії інвестиційних сертифікатів), а також приймає на себе виконання на підставі письмових розпоряджень Відповідача наступних операцій:

відкриття рахунку в цінних паперах на ім'я Відповідача для зберігання цінних паперів Фонду;

відповідальне зберігання та облік прав власності на цінні папери Фонду;

облік обтяження цінних паперів Фонду зобов'язаннями, а також припинення зобов'язання;

обслуговування операцій за рахунком у цінних паперах;

підтвердження вартості чистих активів Фонду.

Виконання Позивачем додаткових операцій, які не суперечать чинному законодавству України, проводяться на підставі цього Договору та Договору про відкриття рахунку у цінних паперах, який укладається після реєстрації ІСІ в Єдиному державному реєстрі інститутів спільного інвестування в порядку, передбаченому законодавством України та внутрішніми документами Позивача, та є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 2.3.1 Договору Зберігач не має право здійснювати діяльність без отримання відповідної ліцензії, виданої у встановленому порядку.

Відповідно до п. 2.4.1 п. 5.1 Договору Відповідач зобов'язаний сплачувати послуги Зберігача згідно із ставками, умовами та строками, передбаченими цим Договором, Договором про відкриття рахунку у цінних паперах за тарифами Зберігача. Тарифи не повинні перевищувати максимального розміру, що встановлюється Комісією за погодженням з Антимонопольним комітетом України.

Відповідно до п. 10.4 Договору сторони не несуть відповідальності в разі набрання чинності нормативних актів, що прямо чи опосередковано забороняють вказані в Договорі види діяльності або перешкоджають здійсненню сторонами своїх зобов'язань за Договором.

Згідно п. 11.1 Договору цей договір укладений на три роки і набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами.

Відповідно до п. 11.3 Відповідач має право негайно припинити діє цього Договору у разі ліквідації Зберігача як юридичної особи або у випадку припинення дії (анулювання) ліцензії на здійснення депозитарної діяльності Зберігача цінних паперів. У цьому випадку Зберігач передає ЦП, згідно з його письмовим розпорядженням іншому Зберігачу.

Пунктом 11.2 Договору встановлено, що кожна із сторін має право розірвати цей договір при умові порушення іншою стороною своїх зобов'язань за Договором з попереднім повідомленням за 10 календарних днів до дати розірвання.

З матеріалів справи вбачається, що 13.08.2013р. Позивачем було надіслано до Відповідача пропозицію перевести активи Фонду на зберігання до іншого Зберігача та закрити рахунок у цінних паперах, у зв'язку із тим, що позивач не буде отримувати ліценцію на здійснення діяльності із зберіганням активів інститутів спільного інвестування, яка вимагались у зв'язку із набранням чинності 11.10.2013р. Закону України «Про депозитарну систему України».

Однак, Відповідач не надав відповіді та вказаний лист було повернуто Позивачу у зв'язку з закінченням терміну його зберігання.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом на час укладення договору про обслуговування ІСІ законодавство не вимагало наявності окремої ліцензії на надання послуг щодо зберігання цінних паперів ІСІ та обліку прав власності на них, а також обслуговування операцій ІСІ.

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Суд вказує, що до правовідносин, які виникли між сторонами слід застосовувати норми чинного законодавства, які діяли станом на час існування таких відносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15.03.2001 р. (в редакції чинній станом на момент прийняття договору від 28.12.2009р.) зберігачем активів ІСІ є банк, що має ліцензію на здійснення депозитарної діяльності зберігача цінних паперів, видану в установленому Комісією порядку. Зберігачем активів венчурного фонду може бути юридична особа, що має ліцензію на здійснення депозитарної діяльності зберігача цінних паперів, видану в установленому Комісією порядку.

Судом встановлено, що відповідно до договору про обслуговування активів ІСІ Позивач повною мірою відповідає вимогам ч. 2 ст. 50 Закону про ІСІ, оскільки має ліцензію на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів - депозитарної діяльності зберігача цінних паперів Серія АВ/397906, виданої Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку 17.04.2008р. на підставі рішення ДКЦПФР №347 від 17.04.2008р.

Разом з тим, 12.10.2013р. набирав чинності Закон України «Про депозитарну систему».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про депозитарну систему» в Україні можуть провадитися такі види депозитарної діяльності:

1) депозитарна діяльність Центрального депозитарію;

2) депозитарна діяльність Національного банку України;

3) депозитарна діяльність депозитарної установи;

4) діяльність із зберігання активів інститутів спільного інвестування;

5) діяльність із зберігання активів пенсійних фондів.

Отже, діяльність із зберігання активів інститутів спільного інвестування є окремим видом депозитарної діяльності та потребує окремої ліцензії на право його провадження.

Відповідно до вказаного закону реєстратори та зберігачі, які мають ліцензії на провадження відповідного виду діяльності, повинні до дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність у відповідність із вимогами цього Закону та подати Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку необхідні для видачі нових ліцензій документи або припинити свою діяльність у встановленому Комісією порядку.

Зберігач (Позивач) у листі №2-06/08 від 06.08.2013р. повідомив відповідача про те, що Зберігач не буде отримувати ліценцію на здійснення діяльності із зберігання активів інститутів спільного інвестування. Тому просив вжити найближчим часом, необхідних заходів по переведенню активів Фонду на зберігання до іншого Зберігача, який має намір отримати вищевказану ліценцію та просив закрити рахунок у цінних паперах №003005.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, в тому числі, вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності, вибір нового ліцензійного виду діяльності є виключним правом суб'єкта господарювання та не залежить від його договірних зобов'язань в рамках провадження будь-якого іншого виду діяльності.

Позивач не приймав рішення про отримання та не отримував ліцензії на провадження діяльності із зберігання активів ІСІ відповідно до Закону про депозитарну систему, іншого суду не доведено.

Відповідно до ч. 3 ст. 91 ЦК України юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Виходячи із змісту даної норми за відсутності відповідної ліцензії Позивачу заборонено провадити діяльність із зберігання активів ІСІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У зв'язку із набранням чинності Закону України «Про депозитарну систему України», що є об'єктивним фактором, який суттєво впливає на правила обслуговування активів ІСІ у даних договірних правовідносинах між Позивачем та Відповідачем на думку суду наявна істотна зміна обставин.

Відповідно до п. 2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Судом встановлено одночасність наявності вказаних умов з якими закон пов'язує можливість розірвання спірного договору, виходячи з наступного.

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Договір про обслуговування ІСІ було укладено до прийняття Закону про депозитарну систему, у той час законодавство не передбачало необхідності отримання окремої ліцензії на провадження діяльності зі зберігання активів ІСІ. Передбачити прийняття Закону про депозитарну систему до його прийняття сторонам договору про обслуговування ІСІ (Позивачу та Відповідачу) було об'єктивно не можливо.

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися. Усунути причини ухвалення Закону позивач об'єктивно не може. При цьому розглядати як можливість усунення причин отримання Позивачем ліцензії на провадження діяльності з обслуговування активів ІСІ не можна, оскільки обрання видів діяльності, в тому числі, яка потребує ліцензування, є питанням організації діяльності суб'єкта господарювання та не відноситься до предмету договору про обслуговування активів ІСІ.

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Виконання договору про обслуговування ІСІ Позивачем, який не отримав ліцензію на провадження діяльності зі зберігання активів ІСІ, після набрання чинності Законом про депозитарну систему буде здійсненням професійної діяльності без ліцензії, що заборонено законодавством та тягне за собою накладання штрафу від п'яти до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону про державне регулювання ринку цінних паперів).

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Ні договір про обслуговування ІСІ, ані звичаї ділового обороту не передбачають, що будь яка із сторін договору може нести ризик зміни обставин у вигляді прийняття нового нормативного акту.

Відповідно до п. 3 ст. 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Враховуючи вставлені обставини справи та у зв'язку з недопущенням порушень законодавства про ліцензування, а також неможливістю подальшого виконання Позивачем взятих на себе зобов'язань за умовами договору без наявності відповідної ліцензії, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про розірвання договору про обслуговування активів пайового венчурного інвестиційного фонду №1/Д 003-005 від 28 грудня 2009 року.

Вимоги позивача про зобов'язання відповідача:

- обрати нового зберігача активів ІСІ, який отримав ліценцію на провадження діяльності із зберігання активів інститутів спільного інвестування;

- надати розпорядження на списання цінних паперів з його рахунку, відкритого у Позивача на його рахунок відкритий в нового обраного відповідачем зберігача;

- надати розпорядження на закриття рахунку у цінних паперах, відкритого у позивача, судом не задовольняються, виходячи з наступного.

Як вбачається з відомостей, що зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка відображається на веб-сайті даного Єдиного державного реєстру (http://irc.gov.ua/ua/search.html), технічним адміністратором (розпорядником) якого є Державне підприємство "Інформаційно-ресурсний центр", доступ до якої впроваджено відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 14.12.2012 № 1846/5, видами діяльності відповідача є: надання кредитів (основний), фінансове посередництво, консультування з питань комерційної діяльності та управління, біржові операції з фондовими цінностями.

Отже, відповідач є товариством, що здійснює підприємницьку діяльність.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі:

- вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;

- самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

- вільного найму підприємцем працівників;

- комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;

- вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

- самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Відповідно до ст. 3 ЦК України серед основних засад цивільного законодавства визначено свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Зобов'язання відповідача на вчинення відповідних дій є фактично втручанням у внутрішню діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Раціональні інвестиційні технології» щодо примушення останнього на вчинення певних дій, вчинення яких прямо не передбачено нормами чинного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір про обслуговування активів пайового венчурного інвестиційного фонду №1/Д 003-005 від 28.12.2009р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Перший фінансовий посередник" (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 37/122, офіс 2, код: 35669968) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Раціональні інвестиційні технології» (04050, м. Київ, вул. Тургєнєвська, буд. 82А, код: 33105814).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Раціональні інвестиційні технології» (04050, м. Київ, вул. Тургєнєвська, буд. 82А, код: 33105814) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Перший фінансовий посередник" (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 37/122, офіс 2, код: 35669968) 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. судового збору.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02.04.2014

Суддя І.І. Борисенко