Ухвала суду № 38066954, 26.03.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-6597/12/1470

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій відповідача, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2012 року ТОВ "Амальгама Люкс" звернулось з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення та збільшення позовних вимог від 25.01.2013 № 40, просило суд визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби в частині вимоги сплати пені в сумі 1544 грн. та проведення її списання за рахунок переплати; зобов'язання відповідача утриматися від будь-яких дій, направлених на стягнення пені в сумі 1544 грн.; стягнення з відповідача суми списаної пені (1544 грн.).

В обгрунтування позовних вимог зазначалось, що ДПІ безпідставно нарахувало пеню за період 2009-2011 роки, в зв'язку з чим не мала права здійснювати її списання за рахунок наявної переплати Товариства.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року адміністративний позов було задоволено частково.

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби щодо нарахування і погашення пені в сумі 897,10 грн.

Стягнуто з Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Амальгама Люкс» на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями, 897,10 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, не повно з'ясовані обставини у справі, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі акта перевірки від 27.04.2011 № 1400/23-20/32719869, з посиланням на підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, ДПІ податковим повідомленням-рішенням від 13.05.2011 № 0000542301 збільшила суму грошового зобов'язання Товариства з податку на додану вартість на 16547 грн., і, відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України застосувала до позивача штраф в сумі 4136,75 грн. Як зазначено у податковому повідомленні-рішенні, здійсненою перевіркою було встановлено порушення пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Позивач отримав податкове повідомлення-рішення 17.05.2011.

Платіжним дорученням від 24.05.2011 № 4129 Товариство перерахувало (з дотриманням 10-денного строку) до Державного бюджету Заводського району суму 20683,75 грн. за вказаним податковим повідомленням-рішенням.

19.10.2012 листом № 5934/10/22-117/2 ДПІ звернулась до Товариства з проханням «… у найкоротший термін сплатити суму пені на суму грошових зобов'язань нарахованих за актом від 27.04.2011 № 1400/23-200/32719860…». На вимогу суду позивач надав додаток до листа ДПІ - розрахунок суми пені. У розрахунку вказано, що на суму 7923 грн. пеня нарахована за період з 30.01.2010 по 26.05.2011 (1286,91 грн.), на суму 8624 грн. пеня нарахована за період з 30.01.2011 по 26.05.2011 (257,09 грн.).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд апеляційної інстанції.

За змістом пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган нарахував пеню, керуючись підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, згідно з яким нарахування пені розпочинається у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження. Згідно з пунктом 129.4 статті 129 Податкового кодексу України пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження. Відповідно до підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України (в редакції, яка була чинною у травні 2011 року) нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

На підставі підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого, але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, вважаються податковим боргом.

Відповідно до п. 87.1 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено за рахунок надміру сплачених сум такого податку (без заяви платника).

Як встановлено в ході судового розгляду, 08.11.2012 ДПІ погасила податковий борг Товариства зі сплати пені в сумі 1544 грн. за рахунок надміру сплачених сум ПДВ.

До 01.01.2011 порядок нарахування та сплати пені за порушення встановлених строків погашення податкового зобов'язання регулювався статтею 16 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Відповідно до підпункту «б» підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами нарахування пені розпочинається від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно з нормами цього Закону, а відповідно до підпункту 16.3.1 пункту 16.3 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» нарахування пені закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу.

З набранням чинності Податковим кодексом України, пеня нараховується за весь період заниження податкового зобов'язання.

Оскільки ані статтею 129, ані розділом ХХ Податкового кодексу України не передбачені особливості нарахування пені на суму податкових зобов'язань, заниження яких відбулося до 01.01.2011, так само як і не передбачена ретроактивність статті 129 Податкового кодексу України, суд, керуючись положеннями частини 1 статті 58 Конституції України (згідно з якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи) вважає безпідставним нарахування відповідачем пені за період до 01.01.2011. Відповідно, нарахована за цей період пеня не є податковим боргом, тому ДПІ не мала права погашати суму пені за рахунок «переплати» Товариства.

Позивач не висловив заперечень щодо визначення відповідачем податкових періодів, за які було виявлено заниження податкових зобов'язань - 12-й місяць 2009 року щодо суми 7923 грн. (граничний день сплати - 30.01.2010) і 12-й місяць 2010 року щодо суми 8624 грн. (граничний день сплати - 30.01.2011).

Враховуючи те, що факт заниження податкового зобов'язання Товариства станом на 01.01.2011 є доведеним, то правомірним є нарахування відповідачем пені за період з 01.01.2011 по 26.05.2011 відповідно до підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України.

Сума пені складає:

1. податкове зобов'язання на суму 7923 грн., період нарахування - з 01.01.2011 по 26.05.2011, кількість днів - 146, пеня - 389,81 грн.

2. податкове зобов'язання на суму 8624 грн., період нарахування - з 30.01.2011 по 26.05.2011, кількість днів - 117, пеня - 257,09 грн.

Всього: 646,90 грн.

У пункті 11 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України вказано, що штрафні (фінансові) санкції за наслідками перевірок, що здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу). Таким чином, ця норма не регулює порядок нарахування пені (глава 12 розділу ІІ Податкового кодексу України), а визначає порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій (глава 11 розділу ІІ Податкового кодексу України).

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011 № 2198/11/13-11, про який вказано у позові, відсутні посилання на норми, що містяться у главі 12 розділу ІІ Податкового кодексу України.

У зазначеній товариством «Узагальнюючій податковій консультації з окремих питань застосування штрафних санкцій за порушення норм Податкового кодексу України», що була затверджена наказом Державної податкової служби від 06.07.2012 № 592, вказано таке: «У зв'язку із втратою чинності Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і введенням у дію Кодексу, за порушення, вчинені платниками податків до набрання ним чинності, за результатами перевірок, проведених з 01.01.2011, застосовуються санкції та пеня, передбачені Кодексом».

Надміру сплачені в погашення грошового зобов'язання кошти є власністю платника податків, і, відповідно до статті 43 Податкового кодексу України, такий платник податків вправі розпорядитись ними на власний розсуд. Наслідками протиправного нарахування і погашення відповідачем суми 897,10 грн. (1544 грн. - 646,90 грн.) стало заподіяння позивачу шкоди, оскільки Товариство було позбавлено можливості повернути цю суму або спрямувати її на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів. Згідно з підпунктом 17.1.11 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право на повне відшкодування збитків (шкоди), заподіяних незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб), у встановленому законом порядку.

Згідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс" є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року у справі № 6597/12/1470 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян