Рішення № 38066798, 31.03.2014, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №2-2407/14

№760/4094/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

31 березня 2014 року Солом'янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Оксюти Т.Г., при секретарі Жлукто І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Солом'янський РВ ГУДМС України в м. Києві про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась з позовом до відповідача та просила визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є власником вищевказаної квартири на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення 28.01.2009 року САС№618350.

На момент отримання вказаного свідоцтва, за даними довідки Форма№3 від 18.10.2013 року №2444 виданої ЖБК «Звезда» у квартирі зареєстровані позивач, її донька та відповідач.

Проте, відповідач, який зареєстрований у квартирі з 17.12.1981 року фактично у ній не мешкає з 2000 року.

Вважає, що відповідач порушує її права, як власника, а тому просила позов задовольнити.

Позивач та третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, надали заяви в яких позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили справу розглядати без їх участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечували.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Третя особа Солом'янський РВ ГУДМС України в м. Києві до суду представника не направив, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Суд, відповідно до ст.ст. 169, 224 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів у їх відсутність, оскільки неявка відповідача не перешкоджає постановленню заочного рішення, проти чого не заперечувала представник позивача.

Суд, врахувавши заяву позивача, дослідивши та вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивач є власником житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення 28.01.2009 року САС№618350.

На момент отримання вказаного свідоцтва, за даними довідки Форма№3 від 18.10.2013 року №2444 виданої ЖБК «Звезда» у квартирі зареєстровані позивач, її донька та відповідач.

16.10.2003 року між сторонами було розірвано шлюб.

Встановлено, що відповідач, який зареєстрований у квартирі з 17.12.1981 року фактично у ній не мешкає з 2000 року.

Вказані обставини також підтверджуються письмовими поясненнями свідків наданими позивачем.

Позивач просила, визнати його таким, що втратив право користування житловим приміщенням, на що слід зазначити наступне.

Згідно ст. 150 Житлового кодексу України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно ст. 155 Житлового кодексу України жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено право користування жилим будинком.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, незаконно, без відповідної правової підстави того, що заволодів ним.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадяни України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач змінивши своє місце проживання не знявся з реєстраційного обліку з місця попереднього проживання та не зареєструвався за місцем нового проживання.

Відповідно до ст. ст. 391, 405 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Встановлено, що відповідач у належній позивачу на праві власності квартирі не проживає, залишив її добровільно, особистих речей у ній немає, комунальні послуги та витрати по утриманню будинку (поточний ремонт) не несе, так само як і інших витрат, а також не приймає участі у спільному побуті.

Крім того відповідач не є членом сім'ї позивача.

З Актів перевірки житлово - побутових умов мешканців квартири за адресою: АДРЕСА_1, складеного комісією ЖБК «Звезда» від 15.02, 24.03, 17.04, 19.05, 27.06, 31.08.2013 року, вбачається, що відповідач, будучі зареєстрованим за даною адресою протягом останніх двох років у квартирі не проживає.

Отже, відповідач, будучи зареєстрованим у квартирі позивача, порушує її права та законні інтереси на свій розсуд володіти, користуватись і розпоряджатись належним майном, що передбачені законодавством України.

Згідно вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач довела ті обставини, на які посилалась, як на підставу своїх позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З огляду на це, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору 243,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 317, 319, 321, 387, 391 ЦК України, ст. 150, 155 ЖК України, ст. ст. 10, 27, 28, 30, 57-58, 60, 88, 169, 208-209, 212-215, 218, 224 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Солом'янський РВ ГУДМС України в м. Києві про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н. таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н., ІПН невідомий, адреса: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 р. н., ІПН - невідомий, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, суму сплаченого судового збору 243,60 грн.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя