Постанова № 38065617, 28.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 березня 2014 року 08 год. 55 хв. № 826/1673/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Банто Пром Груп» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Банто Пром Груп» (далі - ТОВ «Банто Пром Груп», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправною відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року та визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2013 року з додатками поданою у день її фактичного отримання - 18 січня 2014 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на протиправність рішення відповідача, оформленого листом від 22.01.2014р. № 1040/10/26-58-15-03 «Про податкову звітність», оскільки, на його думку, відмовляючи у визнанні податкової декларації ТОВ «Банто Пром Груп» з податку на додану вартість за звітний період грудень 2013 року (з додатками) як податкову звітність, з причини заповнення такої декларації з порушенням вимог п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України, ДПІ фактично діяла безпідставно та поза межами наданих їй повноважень.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 21.03.2014р. б/н. В обґрунтування своїх заперечень податкова інспекція посилається на те, що вказана податкова звітність підприємства з податку на додану вартість за грудень 2013 року була оформлена з порушенням вимог п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України (а саме: в декларації відсутнє повне найменування платника податків згідно з реєстраційними документами). Відтак дана Податкова декларація ТОВ «Банто Пром Груп» з додатками не може вважатися податковою звітністю відповідно до ст.ст. 46, 48 і 49 Податкового кодексу України. З огляду на вищевикладене позовні вимоги ТОВ «Банто Пром Груп» щодо визнання протиправним рішення ДПІ, оформленого листом від 22.01.2014р. № 1040/10/26-58-15-03, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову та просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

21 березня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що 18 січня 2014 року ТОВ «Банто Пром Груп» (ідентифікаційний код 38855574, зареєстроване як юридична особа 02 серпня 2013 року та перебуває на обліку в ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві як платник податків з 05 серпня 2013 року за № 10-27610) надіслано податковому органу податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період грудень 2013 року (з Додатком 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1), Додатком 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)», Додатку 6 «Довідка (Д6) подається платниками, які заповнюють рядки 3, та/або 4, та /або 5 декларації, та підприємствами (організаціями) інвалідів» та Реєстром виданих та отриманих податкових накладних за грудень місяць 2012 року)(датованих 17 січнем 2014 року) в електронному вигляді, про що отримано підтвердження у вигляді квитанцій № 1, та яка була прийнята на центральному та районному рівнях цього ж дня, що засвідчується квитанціями № 2.

07 лютого 2014 року позивачем отримано лист відповідача від 22.01.2014р. № 1040/10/26-58-15-03, в якому зазначено те, що підприємством податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2013 року (від 17.01.2014р. за № 9087936539) заповнено з порушенням вимог п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України. З цих підстав ДПІ не визнала отриману податкову декларацію (з додатками) ТОВ «Банто Пром Груп» як податкову звітність, відмовилася від прийняття такої декларації як податкової звітності у відповідності до норм п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України, та запропонувала підприємству подати нову податкову звітність за відповідний звітний період, оформлену належним чином.

На час розгляду справи ТОВ «Банто Пром Груп» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 17.10.2013р. (індивідуальний податковий номер 388555726587) згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 520285.

При вирішення даного спору суд виходив з наступного.

У відповідності до п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) даний Кодекс врегульовує правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, та, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В розумінні норми п. 46.1 ст. 46 ПК України «податкова декларація, розрахунок» (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (п. 46.5 ст. 46 цього Кодексу).

Зокрема, п. 48.1 і 48.3 ст. 48 ПК України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання (в даному випадку на момент виникнення спірних правовідносин форма податкової декларації з податку на прибуток підприємства була затверджена наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. № 1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011р. за № 1490/20228). Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Також, в силу вимог п. 48.5.1 п. 48.5 ст. 48 зазначеного Кодексу податкова декларація повинна бути підписана, зокрема, керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником. При цьому достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

За приписами норми п. 48.7 ст. 48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Статтею 49 Податкового кодексу України врегульовано порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби.

Прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (п. 49.8 ст. 49 зазначеного Кодексу).

Зокрема, порядок подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису встановлюється Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008р. № 233 «Про подання електронної податкової звітності» (далі - Інструкція).

У відповідності до п. 1 розд. ІІ Інструкції платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: його відповідність затвердженому формату (стандарту); підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов, встановлених в статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис»; чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/ блокований) (п. 7 розд. ІІ цієї Інструкції).

За змістом п. 7 розд. ІІІ вказаної Інструкції при поданні податкових документів в електронній формі телекомунікаційними каналами зв'язку платник податків та органи ДПС повинні додержуватися певного порядку. Зокрема, перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним (пп. 7.4 п. 7 розд. ІІІ Інструкції).

Разом з тим, підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС (пп. 7.5 п. 7 розд. ІІІ Інструкції).

Якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС (пп. 7.6 п. 7 розд. ІІІ Інструкції).

В силу норм ст. 49 ПК України за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою у разі, якщо орган державної податкової служби із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк. У разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

В силу 49.15 ПК України податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Пунктом 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У свою чергу, згідно з пунктом 49.12 статті 49 Податкового кодексу України, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

В ході дослідження тексту спірного рішення відповідача, оформленого листом від 22.01.2014р. № 1040/10/26-58-15-03, судом виявлено, що єдиною підставою для відмови позивачу у прийнятті податкової декларації, вказано невідповідність поданої декларації вимогам п. 48.3 статті 48 Податкового кодексу України без конкретизації жодних обставин такої невідповідності (в т.ч. щодо відсутності та/або недостовірності певних обов'язкових реквізитів).

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що в отриманій Податковій декларації позивача з податку на додану вартість за грудень 2013 року відсутнє повне найменування платника податків згідно з реєстраційними документами.

Водночас, з поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року з додатками вбачається, що в ній зазначене повне найменування позивача - «Товариство з обмеженою відповідальністю «Банто Пром Груп», яке цілком відповідає інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ «Банто Пром Груп» наявна в матеріалах справа).

При цьому жодних копій податкової звітності позивача з податку на додану вартість за звітний період грудень 2013 року з іншими показниками (в т.ч. відомостями про найменування платника податків) відповідач суду не надав.

З огляду на вищевикладене, та враховуючи наявні матеріали справи, судом вбачається протиправність дій відповідача щодо неприйняття Податкової декларації позивача за податку на додану вартість за грудень 2013 року (з додатками) як податкову звітності з підстав наведених у спірному рішенні.

Пунктом 49.9 ст. 49 ПК України встановлено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Банто Пром Груп» в частині визнання протиправним спірного рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, оформленого листом від 22.01.2014р. № 1040/10/26-58-15-03 «Про податкову звітність», та вважає їх такими, що підлягають задоволенню в цій частині, та не підлягає задоволення в решті позовних вимог, оскільки обраний спосіб захисту повністю відновлює порушені права позивача з урахуванням того, що в силу норм п. 49.13 ст. 49 ПК України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 37, 00 грн. відповідно до частини задоволених немайнових вимог.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Банто Пром Груп» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, оформлене листом від 22 січня 2014 року № 1040/10/26-58-15-03 «Про податкову звітність».

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Банто Пром Груп» (місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Донецька, буд. 7, ідентифікаційний код 38855574) 37 (тридцять сім) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова