Ухвала суду № 38065609, 31.03.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2014 р.Справа № 820/11512/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Бегунца А.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Лаптій О.Ю.

представника позивача - Малахової Н.В.

представника відповідача - Коваленко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2013р. по справі № 820/11512/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Творча архітектурна майстерня "Арді-Контур"

до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Творча архітектурна майстерня "Арді-Контур", звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001781501/0 від 29.09.2010 року на загальну суму 49707 грн., у т.ч. за основним платежем 38236 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 11471 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість слугували висновки податкового органу про те, що взаємовідносини позивача із контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю"Донстройтранс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євродез 2007", не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із вищезазначеними контрагентами, то він мав встановлене законом право на їх віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Постановою Харківського окружного адміністративного від 28.02.2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011 року, адміністративний позов було задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.10.2013 року вищезазначені судові рішення скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Харківського окружного адміністративного від 19.12.2013 року адміністративний позов було задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Краснокутському районі Харківської області №0001781501/0 від 29.09.2010 року, винесене ТОВ "Творча архітектурна майстерня "Арді-Контур".

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, зокрема на порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі - Закон України № 168/97-ВР) та ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного Кодексу України.

Вказує, що за наслідком проведеної перевірки позивача встановлена неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентами - ТОВ "Донстройтранс" та ТОВ "Євродез 2007", та як наслідок, безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по даним взаємовідносинам. Крім того були встановлені розбіжності між задекларованою сумою податкового кредиту позивача та сумою податкових зобов'язань його контрагента. Враховуючи наведене, відповідач вказує, що встановлені за наслідками перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства є обґрунтованими, та як наслідок, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та правомірним.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2014 року проведено заміну відповідача - ДПІ у Краснокутському районі Харківської області, на правонаступника - Богодухівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Творча архітектурна майстерня "Арді-Контур" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації.

06.09.2010 року співробітниками ДПІ у Краснокутському районі Харківської області проведено невиїзну документальну перевірку податкового законодавства ТОВ "Творча архітектурна майстерня "Арді-Контур" з податку на додану вартість за червень 2010 року, за наслідками якої складено Акт №407/28/15-36325287 від 06.09.2010 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, зокрема:

- ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинам, здійснених ТОВ "Творча архітектурна майстерня "Арді-Контур" з ТОВ "Донстройтранс" та ТОВ "Євродез 2007";

- п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 38235, 84 грн., у т.ч. за червень 2010 року - 38235, 84 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у Краснокутському районі Харківської області прийнято податкове повідомлення-рішення №0001781501/0 від 29.09.2010 року, яким позивачу визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 49707,00 грн., у т.ч. за основним платежем 38236 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 11471 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактично підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, слугували висновки податкового органу про те, що відсутність факту подачі контрагентом позивача податкової декларації по податку на додану вартість свідчить про нереальність здійснених між ними господарських операцій та відсутності виникнення податкових зобов'язань. Крім того, на думку податкового органу контрагенти позивача не мали об'єктивної можливості поставити товар та виконати підрядні роботи у зв'язку з відсутністю необхідного майна, матеріальних та трудових ресурсів, у перевіреному періоді формували дані податкового обліку за операціями з підприємствами з ознаками фіктивності. Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача права на включення сум по вказаним правовідносинам до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, використання товару (послуг) у власній господарській діяльності, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Податковим органом під час розгляду справи не було надано доказів того, що операції позивачем не проводились. В зв'язку з чим, позивач мав встановлене законом право на віднесення сум по даним взаємовідносинам до податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки порушення контрагентом правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-от відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) тягне негативні наслідки лише до цієї особи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п. п.7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.2. п.7.7. ст. 7 вищезазначеного закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Творча архітектурна майстерня "Арді-Контур" у перевіряємий період мало господарські відносини із ТОВ "Донстройтранс" та ТОВ "Євродез 2007".

Перевіряючи правомірність формування позивачем суми податкового кредиту по вищезазначених господарських операціях, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вище зазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Перевіряючи правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум по господарським відносинам із ТОВ "Донстройтранс", колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у спірний період мав господарські відносини із ТОВ "Донстройтранс" на підставі укладених із вказаним контрагентом Договорів підряду:

- № 249 від 14.04.2010 року на виконання проекту 16-ти поверхового житлового будинку в смт. Пісочин, квартал № 3, 2-га черга;

- № 256 від 19.04.2010 року на розробку робочої документації 16-ти поверхового житлового будинку в смт. Пісочин, квартал № 3, 2-га черга;

- № 333 від 25.05.2010 року по виконанню проекту реконструкції гольф-полу на території Супериор Гольф клуба по пр.Ак.Курчатова, 1-а в м. Харкові;

- № 348 від 07.06.2010 року на виконання оздоблення фасаду житлового будинку № 33 в с. Циркуни "МЖК "Інтернаціоналіст" в Харківській області;

- № 356 від 08.06.2010 року на виконання ремонту полу тарної частки на території ТОВ "ТПК "Омега-Автопоставка" в смт. Васищеве по вул. Промисловій,1 в Харківській області;

- № 347 від 08.06.2010 року на виконання робочих проектів базових станцій мобільного зв'язку ТОВ "Астелит";

- № 355 від 08.06.2010 року на ремонт міжпанельних швів центрального складу на території ТОВ "ТПК "Омега-Автопоставка" в смт. Васищеве по вул.Промисловій,1 в Харківській області;

- № 361 від 14.06.2010 року на виконання проектних робіт по електропостачанню провадження лікарських засобів на фармацевтичній компанії "Здоров'я" по вул. Шевченко, 22 у м. Харкові;

- № 393 від 21.06.2010 року на виконання робочого проекту по скатній крівлі будови по вул. Поштовій,34 в с. Черкаська Лозова Дергачівського району Харківської області;

- № 403 від 25.06.2010 року на розробку робочого проекту будівництва торгово-виставочного комплексу на території авторинку ЧПКФ "Лоск" в с. Пісочин Харківського району Харківської області.

Згідно з умовами зазначених договорів, ТОВ "ТАМ "Арді-Контур" є замовником, а ТОВ "Донстройтранс" виконавцем проектних робіт, ціна яких була узгоджена сторонами протоколами про договірну ціну. Зазначені роботи були виконані в повному обсязі та передані замовнику, про що сторонами складено відповідні акти здачі - прийому виконаних робіт. Роботи оплачені в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Донстройтранс".

Як було встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду, необхідність укладання вищезазначених договорів була зумовлена господарською діяльністю позивача, а саме з метою виконання взятих на себе господарських зобов'язань на підставі договорів на виконання проектних та ремонтних робіт укладених із іншими суб'єктами господарської діяльності (АТЗТ "Куряжський домобудівельний комплекс", ТОВ "Найс-проект", ТОВ "Інтерстрой", ТОВ "Харківпроект-1", АТЗТ "Харківєлектромонтажпроект" та інші). Згідно актів-прийому передачі виконаних робіт, зазначені у договорах проектні роботи, були передані замовникам у повному обсязі.

За правилами Порядку ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві, затвердженого постановою КМУ від 05.12.2007 р. №1396 та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009р. №47 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.03.2009р. за №226/16242, видачі суб'єкту господарювання ліцензії на провадження господарської діяльності у сфері будівництва передує процедура перевірки відповідним суб'єктом владних повноважень -органом ліцензування відповідності такого суб'єкта господарювання визначеним законодавством організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "ТАМ "Арді-Контур" має ліцензію серії АВ №490387 видану Державною архітектурно-будівельною інспекцією на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, термін дії з 01.12.2009р. по 01.12.2012р. Також підприємство отримало Дозвіл територіального управління державного комітету України по промисловій безпеці, охорони праці і гірського нагляду по Харківській області №113.10.63-74.20.1 на виконання робіт підвищеної небезпеки при виконанні будівельно-монтажних робіт, термін дії з 03.03.2010р. по 03.03.2013р. (копія ліцензії надається).

Колегія суддів зазначає, що ТОВ "Донстройтранс", яке виконувало підрядні роботи, також має ліцензію серія АВ №488788 на право здійснення господарської діяльності пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, яка видана 06.11.2009р. (терміном дії до 06.11.2012р.) інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області. У додатку до ліцензії вказаний перелік робот, які підприємство може проводити, це у тому числі проектні роботи, архітектурне і будівельне проектування (копія ліцензії надається).

Податковим органом як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду, не було надано жодних доказів на підтвердження факту незаконності отримання ТОВ "Донстройтранс" ліцензії на здійснення господарської діяльності в сфері будівництва, як і доказів встановлення компетентним суб'єктом права, яким у спірних правовідносинах щодо будівельної діяльності є органи державної архітектурно-будівельної інспекції, фактів невідповідності підприємства організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам.

Натомість, як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, станом на 13.10.2010р. підприємство ТОВ "Донстройтранс" знаходиться в реєстрі: статус відомостей про юридичну особу: "Підтверджений"; стан юридичної особи: " Зареєстровано"; види діяльності : "Будівництво споруд", "Інші роботи по закінченню будівництва", "Інші монтажні роботи", "Діяльність у сфері інжинірингу" (т. 2 а.с. 242-244).

На виконання договірних відносин ТОВ "Донстройтранс" було виписано на адресу позивача податкові накладні на загальну суму 211252,00 грн., у тому числі ПДВ 35208,65 грн., а саме: податкова накладна № 230673 від 23.06.2010 року на суму 15902,00 грн., в тому числі ПДВ 2650,33 грн.; податкова накладна № 230674 від 23.06.2010 року на суму 10700,00 грн., в тому числі ПДВ 1783,33 грн.; податкова накладна № 230676 від 23.06.2010 року на суму 4600,00 грн., в тому числі ПДВ 766,67 грн.; податкова накладна № 240644 від 24.06.2010 року на суму 5700,00 грн., в тому числі ПДВ 950,00 грн.; податкова накладна № 240645 від 24.06.2010 року на суму 17600,00 грн., в тому числі ПДВ 2933,33 грн.; податкова накладна № 240646 від 24.06.2010 року на суму 5600,00 грн., в тому числі ПДВ 933,33 грн.; податкова накладна № 300624 від 30.06.2010 року на суму 7500,00 грн., в тому числі ПДВ 1250,00 грн.; податкова накладна № 300625 від 30.06.2010 року на суму 71250,00 грн., в тому числі ПДВ 11875,00 грн.; податкова накладна №300626 від 30.06.2010 року на суму 10900,00 грн., в тому числі ПДВ 1816,67 грн.; податкова накладна № 300627 від 30.06.2010 року на суму 14300,00 грн., в тому числі ПДВ 2383,33 грн.; податкова накладна № 300632 від 30.06.2010 року на суму 2900,00 грн., в тому числі ПДВ 483,33 грн.; податкова накладна № 300633 від 30.06.2010 року на суму 44300,00 грн., в тому числі ПДВ 7383,33 грн.

Зауважень щодо правильності оформлення та форми податкових накладених у податкового органу не виникло. На час виконання умов договору та видачі податкових накладних сторони правочину були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Перевіряючи правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум по господарським відносинам із ТОВ "Євродез 2007", колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, позивачем у спірний період було придбано у ТОВ "Євродез 2007" туалетні кабінки в кількості 6 штук на суму 15135,84 грн., що підтверджується рахунком фактурою, розхідною накладною, зазначена сума була виплачена по безготівковому рахунку.

Статтею 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

При цьому, обов'язковість форми правочину визначено статтею 657 ЦК України, де зазначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Таким чином, взаємовідносини між сторонами відбувались на підставі усного договору, при наявності всієї необхідної, належним чином складеної первинної документації, при здійсненні оплати товару на підставі рахунків-фактур покупцем, тобто позивачем та при здійсненні поставки товару контрагентом.

В послідуючому придбаний товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності, а саме, на виконання укладеного із ВАТ "ФЄД" договору №351/10 від 11.06.10року, відповідно до якого, Замовник (ВАТ "ФЄД") доручає, а Підрядник (ТОВ "ТАМ "Арді-Контур") зобов'язується на свій ризик виконати власними силами та засобами роботи з влаштування підвісних стель та туалетних кабінок 2 поверху корпусу №7 на об'єкті за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 132.

Факт виконання вказаних робіт та встановлення кабінок підтверджується довідкою ф.КБ-3, рахунком прямих витрат, відомістю ресурсів та актом прийому-передачі виконаних робіт (т. 2 а.с. 234-240).

Придбані туалетні кабінки були транспортовані безпосередньо ТОВ "Євродез-2007" відразу на місце їх установлення на ВАТ "ФЄД".

Під час судового розгляду позивач зазначив, що оскільки транспортування було здійснено не позивачем та одразу на місце їх встановлення, то копії товарно-транспортних накладних у безпосередньо ТОВ "ТАМ "Арді-Контур" відсутні.

Колегія суддів зауважує, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

На виконання договірних відносин ТОВ "Євродез-2007" було виписано на адресу позивача податкову накладну № 150627 від 15.06.2010 року на суму 18163,01 грн., у тому числі ПДВ 3027,17 грн.

Зауважень щодо правильності оформлення та форми податкової накладеної у податкового органу не виникло. На час виконання умов договору та видачі податкової накладної сторони правочину були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази.

З огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що позивачем під час судового розгляду було доведено належними та допустимими доказами факт реальності укладених із контрагентом господарських операцій.

Доказів того, що вказаний у первинних документах товар не отримувався, ані акт перевірки, ані матеріали даної адміністративної справи не містять.

Згідно з п.1.8. ст. 1 Закону України № 168/97-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку, і в момент, коли платник податку заявляє до відшкодування розраховану відповідно до закону про податок на додану вартість суму, вартість товару, яка містить в собі ПДВ повинна бути сплачена і підтверджена відповідними платіжними документами.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Оскільки, позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також зауважує, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, колегія суддів висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Донстройтранс" та ТОВ "Євродез 2007", мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до ч. 2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч. 2 ст.8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність"може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування"отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом"і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні"

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії"ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Доводи апеляційної скарги про те, що правочини укладені між позивачем та контрагентами - ТОВ "Донстройтранс" та ТОВ "Євродез 2007", не мають на меті реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, колегія суддів вважає безпідставними та зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Тобто, відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав укладені між позивачем та контрагентом угоди недійсними, до того ж, в акті перевірки відсутні дані, які б свідчили про порушення позивачем приписів ст.228 ЦК України. Зазначений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, а також немає інших відомостей, які б свідчили, наприклад, про необґрунтоване завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Колегія суддів зазначає, що висновки ДПІ, викладені в акту перевірки, зроблені лише на підставі аналізу податкової звітності підприємства. Будь-які первинні документи господарської діяльності контрагентів не досліджувалися, а у разі знаходження основних фондів, транспортних засобів, складських приміщень не у власності а в оренді, підприємство не повинно звітувати про наявність певних договорів у податкову інспекцію. Оскільки право на нарахування амортизації має тільки власник, відповідно відображати у податковому обліку у деклараціях наявність основних фондів та іншого майна, яке є на балансі - обов'язок саме власника, а не орендаря, тому відповідно ТОВ "Євродез-2007" та ТОВ "Донстройтранс" могли і не відображати у деклараціях по податку на прибуток основні засобі. Що однак прямо та безумовно не свідчить про їх відсутність у підприємств та використання у господарської діяльності на підставі договорів оренди майна - транспортних засобів, складських приміщень та основних фондів.

Будь-яких інших доводів окрім аналізу звітності контрагентів позивача за інший період інших доводів у акті перевірки не наведено та матеріали справи не містять.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що висновки податкового органу про можливі порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ з фактом оплати. Відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту поставки продукції.

Посилання перевіряючих, як на підставу відсутності реальності факту здійснення укладених між позивачем та контрагентами господарських операцій, на той факт, що у спірний період ТОВ "Євродез-2007" та ТОВ "Донстройтранс" не мали достатньої кількості кваліфікованого персоналу, який необхідний для їх виконання, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки згідно із положеннями вимог діючого законодавства підприємство не обмежено у праві залучати до виконання робіт інших суб'єктів господарювання.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Донстройтранс" включив суму ПДВ в розмірі 35208,65 грн. зазначену в податкових накладних виданих ТОВ "ТАМ "Арді-Контур" в свої податкові зобов'язання, що відображено в розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації по ПДВ за серпень 2010р. Вказана податкова декларація знаходиться в матеріалах справи.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами, та як наслідок, правомірність формуванню позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення-рішення, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2013 року по справі №820/11512/13-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2013 р. по справі №820/11512/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Творча архітектурна майстерня "Арді-Контур" до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Калиновський В.А.

Повний текст ухвали виготовлений 07.04.2014 р.