Постанова № 38065585, 31.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 березня 2014 року 08:49 № 826/17510/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп 1»

до

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

про

скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Груп 1» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2013 №0000512230.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки податкового органу про відсутність реального характеру господарських відносин позивача з ТОВ «Ольвія-2003» є протиправними та не відповідають дійсним обставинам справи. Посилався на первинні документи, що свідчать про реальність таких господарських операцій. За таких обставин позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та просить його скасувати.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на матеріали перевірки ТОВ «Ольвія-2003», згідно яких господарські операції даного товариства не мали реального характеру та здійснені без мети настання реальних наслідків. На думку відповідача, висновки акту перевірки відповідають фактичним обставинам справи, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідач на підставі наказу від 15.05.2013 №490, виданого ДПІ у Шевченківському районі Державної податкової служби, згідно підпункту 78.1.1, пункту 78.1 статті 78, Податкового кодексу України здійснив документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп 1» (код ЄДРПОУ 35625166) з питань підтвердження господарських відносин з платником податків ПП «Ольвія-2003» (код ЄДРПОУ 32312358) за період з 01.01.2012 по 31.03.2012.

За результатами даної перевірки складено акт №1586/22-30/35625166 від 28.05.2013 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Груп 1» щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ПП «Ольвія-2003» (код ЄДРПОУ 32312358) їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2012 по 31.03.2012 (далі – акт №1586/22-30/35625166).

Згідно висновків акту №1586/22-30/35625166, відповідач встановив порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.1, 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 155 873,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 14.06.2013 №0000512230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 194 841,00 грн., в т.ч. основний платіж – 155 873,00 грн., штрафні (фінансові) санкції – 38 968,00 грн.

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 14.06.2013 №0000512230 у порядку адміністративного оскарження, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Головного управління Міндоходів у місті Києві від 08.08.2013 № 2945/10/26-15-10-04-04 та рішенням Міністерства доходів і зборів України від 09.10.2013 № 12864/6/99-99-10-01-15 скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 14.06.2013 №0000512230 - без змін.

Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення від 14.06.2013 №0000512230, позивач звернувся до суду.

Оцінивши надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд встановив, що в періоді, який перевірявся відповідачем, між ТОВ «Груп 1» (Замовник) та ТОВ «Ольвія-2003» (Виконавець) укладено Договір про надання рекламних послуг №12281 від 28.12.2011 (далі - Договір №12281).

Відповідно до умов Договору №12281 Виконавець зобов’язується надати Замовникові послуги з виготовлення та розповсюдження рекламних матеріалів відповідно заявки та/або ескізу (зображення) Замовника, а Замовник зобов’язується прийняти надані Виконавцем послуги та оплатити їх вартість в повному обсязі та у встановлені строки.

Рекламними матеріалами згідно вказаного договору є: поліграфічна продукція, відеоролик (фільм), аудіоролик.

Пунктом 1.6 Договору №12281 встановлено, що розповсюдження рекламних матеріалів за даним Договором включає в себе розміщення (трансляцію) рекламних матеріалів, що становлять предмет даного Договору, на спеціальних носіях реклами відповідно до встановлених адрес (адресна програма), які визначаються Сторонами додатково. Адресна програма, тип та кількість рекламних матеріалів, термін та порядок розповсюдження рекламних матеріалів, вартість та порядок оплати послуг Виконавця визначаються Сторонами в Додатках до даного Договору, які є його невід’ємною частиною. (пункти 1.7, 5.1 Договору №12281).

Після надання послуг за даним Договором Виконавець надає Замовникові відео звіт та/або фотозвіт про надані послуги.

Позивач надав до матеріалів справи копії Додатків до Договору №12281, якими узгоджено термін розповсюдження рекламних матеріалів, кількість, адреси, вартість та порядок оплати наданих послуг. (а.с. 37-38, 42-43, 47-48, 52-53, 57-58, 62-63 Т. І).

За результатом надання послуг на виконання Договору №12281, сторонами було підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 934 980,00 грн.

ТОВ «Ольвія-2003» видало позивачу податкові накладні на загальну суму 934 980,00 грн., на підставі яких останній включив до складу податкового кредиту суму сплаченого в ціні послуг податку на додану вартість у розмірі 155 873,00 грн.

Розрахунки за надані послуги, згідно Договору №12281 здійснювались у безготівковій формі, на підставі виставлених ТОВ «Ольвія-2003» рахунків фактур, копії яких наявні в матеріалах справи. Згідно банківських виписок, наданих представником позивача, ТОВ «Груп 1» перерахувало на рахунок ТОВ «Ольвія-2003» грошові кошти у розмірі 884 980,00 грн. (а.с. 120-175 Т. ІІ).

На підтвердження реальності виконання сторонами умов Договору №12281 представник позивача надав до матеріалів справи копії актів погодження рекламних макетів (а.с. 171-176 Т. І), а також фото звіти щодо розміщення реклами Замовника ТОВ «Груп 1» (а.с. 177-246 Т. І).

Суд встановив, що відповідач за результатами виїзної перевірки позивача щодо його взаємовідносин з ТОВ «Ольвія-2003» за період з 01.01.2012 по 31.03.2013 дійшов висновку про відсутність у позивача права на їх відображення у податковому та бухгалтерському обліку, в обґрунтування чого посилався на матеріали документальної перевірки ПП «Ольвія-2003», а саме: акт ДПІ в Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 10.10.2012 №785/22-06/32312358 «Про проведення невиїзної документальної перевірки ПП «Ольвія-2003» по взаємовідносинам з ТОВ «Прод Маркет» та ПП «Прилукихімснаб» з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) за період з 01.02.2012 по 31.03.2012».

Посилання відповідача на матеріали зазначеного акту суд відхиляє з огляду на те, що з назви акту перевірки від 10.10.2012 №785/22-06/32312358 вбачається, що контролюючий орган перевіряв взаємовідносини ТОВ «Ольвія-2003» не з позивачем, а з іншими контрагентами.

Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з положеннями статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до вимог пункту 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Таким чином, матеріали вищезазначеного акту, складеного стосовно контрагента позивача щодо його взаємовідносин з ТОВ «Прод Маркет» та ПП «Прилукихімснаб» не можуть бути взяті судом до уваги як доказ відсутності реального характеру здійснення господарських операцій ТОВ «Груп 1» з ТОВ «Ольвія-2003».

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та його контрагентом, не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов’язків.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що господарські відносини між ТОВ «Груп 1» та ТОВ «Ольвія-2003» документально підтверджені та мали реальний характер.

Судом встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Ольвія-2003» знаходилось у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, був зареєстрований як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, вироки суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивності вказаних підприємств, відсутні.

Відповідно до інформації з офіційного веб-сайту Міндоходів України свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Ольвія-2003» було анульоване 02.10.2012, тобто на час вчинення правочинів з позивачем дане товариство було зареєстроване у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мало право видавати податкові накладні.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Крім цього, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Суд дійшов висновку, що податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи, видані позивачу його контрагентами у відповідності з порядком, встановленим пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З огляду на те, що в ході розгляду даної справи було встановлено наявність усіх обов’язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських відносин із ТОВ «Ольвія-2003» у спірних періодах, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та наявність підстав для їх задоволення у повному обсязі.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп 1» задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 14.06.2013 №0000512230.

3. Зобов’язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 389,69 (триста вісімдесят дев’ять гривень 69 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп 1» (код ЄДРПОУ 35625166) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції в Оболонському у районі Головного управління Міндоходів у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський