Постанова № 38065552, 31.03.2014, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2014 р. Справа № 809/457/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Панікара І.В.

при секретарі Кривун О.О.

за участю сторін:

представника позивача: Василів М.П.,

представника відповідача: Апполонової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області

до відповідача: Будинкоуправління №1 Івано-Франківської КЕЧ району

про стягнення заборгованості в сумі 132623,72 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

04.02.2014 року управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Будинкоуправління №1 Івано-Франківської КЕЧ району (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 132623,72 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" Будинкоуправління №1 Івано-Франківської КЕЧ району є платником єдиного соціального внеску. У порушення норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідач не сплатив єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.07.2013 року, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в загальному розмірі 132623,72 гривень, в тому числі штрафні санкції на суму 4644,19 грн. та пеня в розмірі 9697,96 грн. Однак, дані кошти відповідачем не відшкодовано, внаслідок чого позивач просить стягнути їх у судовому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні від 31.03.2014 року позовні вимоги визнав, щодо задоволення адміністративного позову не заперечив.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні та витребувані докази, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Частиною 1 статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 4 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон), платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Судом установлено, що 21.12.2001 року відповідач зареєстрований Івано-Франківською міською радою Івано-Франківської області як юридична особа та взятий на облік управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області.

Частина 2 статті 6 Закону встановлює обов'язки страхувальників, пункт 4 якої передбачає, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 7 Закону, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу

Згідно вимог частини 5 статті 7 Закону, єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

За змістом частини 2 статті 9 вказаного Закону визначено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Аналіз вказаних норм Закону вказує на те, що відповідач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на якого покладено обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області.

Обов'язок щодо сплати єдиного внеску визначений частиною 8 та 12 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до вимог яких платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до підпункту 4.3.6 пункту 4.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-5, зареєстрованої в міністерстві юстиції України від 27.10.2010 року за № 994/18289, нараховані за відповідний базовий звітний період суми єдиного внеску сплачуються не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, незалежно від виплати заробітної плати та інших виплат, на суми яких нараховується єдиний внесок. Базовим звітним період є календарний місяць.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідач порушив строки сплати єдиного внеску. Згідно поданих звітів сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідач допустив заборгованість по сплаті єдиного внеску за період з 01.01.2011 року по 31.07.2013 року на суму 118281,57 грн.

На підставі частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Відповідно до підпункту "б" пункту 8.2 розділу 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в тому числі у випадку, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.

У випадку, визначеним підпунктом "б" пункту 8.2 розділу 8 Інструкції, вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем направлено на адресу відповідача вимогу про сплату боргу за № Ю-1046/6 від 05.08.2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність нарахування позивачем сум недоїмки по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також до висновку, що відповідачу було відомо про наявність обов'язку погашення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до вимог статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

04.04.2012 року, 04.07.2012 року, 07.08.2012 року, 10.09.2012 року, 08.10.2012 року, 09.11.2012 року, 07.12.2012 року, 06.03.2013 року, 04.04.2013 року, 12.04.2013 року, 12.08.2013 року начальником управління ПФУ в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області винесено рішення за № 808, № 1501, № 1534, № 1728, № 1890, № 2088, № 2258, № 2489, № 2490, № 587, № 955, № 1060 та за № 16441 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, відповідно яких до відповідача застосовано штрафні санкції на загальну суму 5214,62 грн. та нарахована пеня в розмірі 10875,17 грн.

Окрім того, 21.08.2012 року та 26.04.2013 року начальником управління ПФУ в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області винесено рішення за № 2025 та за № 1203 про застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання звітності, передбаченої ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно яких до відповідача застосовано штрафні санкції на загальну суму 340 гривень.

Статею 112 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі-КАС України) врегульовано порядок та правові наслідки визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження.

Зокрема, відповідно до частин 1 та 3 КАС, відповідачу надано право визнати адміністративний позов повністю або частково. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

З урахуванням викладеного суд констатує, що визнання адміністративного позову відповідачем - це одностороннє волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення публічно-провового спору з позивачем. Визнання адміністративного позову відповідачем слід вважати як доказ з адміністративної справи, з відповідними для цього наслідками. Зокрема, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Пунктами 2 та 4 статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відповідач має право визнати адміністративний позов повністю або частково, а суд може не прийняти визнання адміністративного позову відповідачем, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

Згідно частини 1 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач може визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду.

З матеріалів справи (а саме поданої усної заяви відповідача) слідує, що відповідач визнає позовні вимоги позивача в повному об"ємі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що визнання відповідачем позовних вимог не потребує подальшого доказування, не порушує жодних прав, свободи чи інтересів, окрім того, заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідачем не погашено, внаслідок чого, на переконання суду позов слід задовольнити.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Будинкоуправління №1 Івано-Франківської КЕЧ району (код ЄДРПОУ 24964336), вул. Національної Гвардії, 14 Г, м. Івано-Франківськ, 76018 на користь управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області заборгованість в сумі 132623,72 грн. (сто тридцять дві тисячі шістсот двадцять три гривні сімдесят дві копійки).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Панікар І.В.

Постанова складена в повному обсязі 04.04.2014 року.