Рішення № 3806464, 25.05.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/273

25.05.09

За позовом Аудиторської фірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтінг, ЛТД»

до Комунального підприємства «Житлосервіс «Куренівка»

про стягнення 9 821,07 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Палюх З.А.- представник по довіреності від 27.04.2009р.

від відповідача: Марченко К.В.- представник по довіреності від 08.04.2009р.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Комунального підприємства «Житлосервіс «Куренівка»заборгованості за Договором № 1722 –VP від 22.10.2007р. про надання послуг в розмірі 9 821,07 грн., в тому числі 8 000,00 грн. –основна заборгованість, 884,70 грн. –пеня, 125,00 грн., - 3% річних, 812,00 грн. –збитки від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2009р. порушено провадження по справі № 53/273, розгляд справи призначено на 25.05.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 25.05.2009р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в судовому засіданні усно визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності відзиву на позовну заяву.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 25.05.2009р. за згодою представника позивача та відповідача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

22.10.2007р. між сторонами у справі було укладено Договір № 1722 –VP про надання послуг, відповідно до умов якого Замовник (відповідач) доручає, а Виконавець (позивач) приймає на себе зобов’язання по наданню щомісячного консультаційно-інформаційного обслуговування з питань бухгалтерського та податкового обліку. (п. 1.1 Договору № 1722 –VP від 22.10.2007р.).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).

Факт надання послуг відповідачеві на суму 8 000,00 грн. підтверджується актами виконаних робіт: № ОУ-899, № ОУ-829, № ОУ-760, № ОУ-656.

28.05.2008р. між позивачем та відповідачем підписано Додаткову угоду № 1 до Договору № 1722 –VP від 22.10.2007р., відповідно до умов якого, в п. 6.1 зазначено, що загальну вартість послуг, яка складає 2 000,00 грн. щомісячно.

Додатковим Договором від 02.01.2009р. до Договору № 1722 –VP від 22.10.2007р. сторони розірвали Договір № 1722 –VP з 02.01.2009р.; сума заборгованості за надані послуги Виконавцем у вересні-грудні 2008р. становить 8 000,00 грн., а також сторони встановили строк сплати заборгованості в розмірі 8 000,0 грн. до 10.02.2009р.

Відповідач свої зобов’язання щодо виконання додаткового договору до Договору № 1722 –VP від 22.10.2007р. не виконав.

24.03.2009р. позивач надсилав на адресу відповідача претензію № 3/2403, з вимогою про погашення заборгованості.

Доказом отримання вказаної претензії відповідачем 30.03.2009р. є повідомлення про вручення поштового відправлення.

Однак, відповідач відповіді на претензію не надавав та взяті на себе зобов’язання не виконав.

Статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 зазначеного Кодексу.

Суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 Господарського кодексу України).

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідач жодного доказу того, що він вживав всіх необхідних заходів щодо виконання свого зобов’язання суду не надав.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов’язку щодо належного виконання зобов’язань по договору, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 8 000,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Позивач здійснив розрахунок пені на суму 884,70 грн. на підставі Договору № 1722 –VP від 22.10.2007р.

Як зазначено в п. 8.2 Договору № 1722 –VP від 22.10.2007р. за прострочення перерахування коштів, зазначених в п. 6.1 цього Договору, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який нараховується пеня, від загальної вартості Договору за кожний день невиконання.

В п. 6.2 Договору № 1722 –VP від 22.10.2007р. передбачено, що винагорода за надані послуги сплачується не пізніше п’ятого числа кожного поточного місця.

Але сторони у справі підписавши Додатковий Договір від 02.01.2009р. до Договору № 1722 –VP від 22.10.2007р. встановили, що строк оплати заборгованості за надані послуги Виконавцем у вересні-грудні 2008р. в розмірі 8000,00 грн. (сума заявлених позовних вимог) становить дату до 10.02.2009р. та зазначили, що Замовник в односторонньому порядку розриває Договір № 1722 –VP від 22.10.2007р. внаслідок складного фінансового стану.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Як зазначено в ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що штрафні санкції за прострочення виконання зобов’язання у вигляді пені необхідно нараховувати на загальну суму наданих послуг в розмірі 8 000,00 грн. та з дати - 11.02.2009р., оскільки сторони у справі добровільно та у двосторонньому порядку змінили п. 6.2 Договору № 1722 –VP від 22.10.2007р., а саме строк виконання зобов’язань, а також необхідно зазначити, що сторони розірвали Договір № 1722 –VP від 22.10.2007р.

Таким чином, суд встановивши, що сторони додатково письмово не узгодили умову щодо стягнення пені з відповідача, а Договір № 1722 –VP від 22.10.2007р. розірвали, то суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання умов Договору в частині порушення строків оплати товару, оскільки такий вид забезпечення виконання зобов’язання не встановлений сторонами в письмовому вигляді.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Суд встановив, що позивач не вірно нарахував збитки від інфляції та 3% річних, а саме позивач вказав не правильний період нарахування збитків від інфляції та 3% річних.

З огляду на викладене, суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 3% річних 46,03 грн. та збитків від інфляції в сумі 304,00 грн. відповідно до розрахунку суду.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства «Житлосервіс «Куренівка» (04074, м. Київ, вул. Попова, 1; ідентифікаційний код 33597216 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Аудиторської фірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтінг ЛТД»(01011, м. Київ, вул. Гусовського, 11/11, офіс 3, код ЄДРПОУ 19029087) основну заборгованість в сумі 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп., збитки від інфляції в сумі 304 (триста чотири) грн. 00 коп., 3% річних в сумі 46 (сорок шість) грн. 03 коп., витрати на сплату державного мита в сумі 83 (вісімдесят три) грн. 50 коп. та 265 (двісті шістдесят п’ять) грн. 69 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Грєхова О.А.