Рішення № 38064637, 02.04.2014, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/12687/13-ц

Провадження № 2/750/368/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2014 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого судді Литвиненко І.В.

при секретарі Кравченко І. В.,

за участю позивача, представника позивача ОСОБА_1,відповідачів,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про вселення, встановлення порядку користування квартирою та за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 про встановлення порядку користування житловим приміщенням, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернулась до суду в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 за яким просила виділити в користування їй та її сину житлову кімнату 9,7 кв.м, а ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 житлову кімнату загальною площею 16, 5 кв.м, залишити в спільному користуванні коридор, вбиральню, кухню, шафу. Свої позовні вимоги мотивувала тим, що вона та її син є співвласниками по 1/5 частині вказаної квартири, однак користуватись своєю власністю позбавлені можливості через дії відповідачів.

ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 за яким просили виділити користування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кімнату площею 10,7 кв. м, яку вони займають, а ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 виділити в користування кімнату площею 16, 5 кв.м, наголошуючи на тому, що такий порядок користування склався між сторонами.

Позивач ОСОБА_2 збільшила позовні вимоги та просила усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 їй та її дітям, надати в користування їй та її неповнолітнім дітям ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в користування кімнату 10, 7 кв.м., а ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 житлову кімнату загальною площею 16, 5 кв.м, залишити в спільному користуванні коридор, вбиральню, кухню, шафу.

Представник позивача просила задольнити позовні вимоги в повному обсязі, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, у задовленні зустрічного позову просила відмовити.

Відповідачі позовні вимоги ОСОБА_2 не визнали, просили задовольнити зустрічний позов.

Заслухавши пояснення сторін, представника позивача, допитавши свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, а також допитавши в якості свідка ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, а також підлягає задоволенню зустрічний позов.

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є співвласниками квартири АДРЕСА_1, їм належить по 1/5 частині вказаної квартири, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 16 грудня 2004 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 81-84). Неповнолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_10 зареєстровані у вказаній квартирі і мають право на проживання в ній, що підтверджується копією домової книги.

Між сторонами склався наступний порядок користування житловим приміщенням: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 займають кімнату площею 10,7 кв.м, цей факт визнається сторонами. ОСОБА_7 та її дитина проживає в кімнаті площею 16.5 кв.м. Діти ОСОБА_2 - ОСОБА_4 та ОСОБА_3, коли знаходились у вказаній квартирі, ночували в кімнаті, площею 16,5 кв.м, ніяких перешкод у користуванні квартирою зі сторони відповідачів дітям позивача не чинилось. Наявність у позивача ключів від квартири сторони визнали.

Однак, як вбачається із диску фіксації, ОСОБА_5 чинив перешкоди ОСОБА_2 щодо вселення в спірну квартиру і це мало місце у вересні-жовтні 2013 року. Згідно із висновком про результати перевірки звернення позивача від 23.09.2013 року, з приводу сварки, що сталася між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, останньому було винесено протокол офіційного застереження з приводу недопущення протиправних дій та антигромадської поведінки.

Мала місце сварка 26.02.2014 року з приводу появи в спірному житловому приміщенні позивача із свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 для фотографування житлового приміщення, оскільки відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не погодились із тим, щоб їх та житлове приміщення фотографували. Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_8 пояснив, що спочатку їх появи в спірному житловому приміщенні, ОСОБА_5 не пускав до цього приміщення навіть позивача. Однак, оскільки ця подія мала місце вже після подачі позову до суду, суд не бере до уваги пояснення свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою частковою власністю.

За ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійснення ним права користування та розпорядження своїм майном.

Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

Право позивача на звернення з даним позовом передбачено ст. ст. 16, 391, 386 ЦК України, згідно з якими власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право. Отже, оскільки перешкоди зі сторони ОСОБА_5 щодо вселення ОСОБА_2 наявні, доводяться матеріалами справи, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги в частині усунення перешкод в користуванні квартирою та вселення у спірну квартиру саме ОСОБА_2, оскільки факт вчинення перешкод щодо вселення її дітей, а також факт вчинення перешкод у користуванні квартирою зі сторони відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом із тим, як убачається з матеріалів справи, сторони не домовилися про порядок користування квартирою.

Пленум Верховного Суду України в п. 14 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності» роз'яснив, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Право кожного із співвласників на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності, передбачене ч. 3 ст. 358 ЦК України.

До спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 50 ЖК України не застосовуються, оскільки дані норми регулюють порядок надання жилих приміщень у будинках державного і громадського фонду, а в цій справі спір виник між співвласниками житла щодо порядку користування ним.

При визначенні порядку користування квартирою АДРЕСА_1, суд враховує наступне. Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є подружжям, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 69), вони проводили ремонт у кімнаті, яку займають. Крім того, ОСОБА_6 є інвалідом третьої групи, страждає на ЦВХ при атеросклерозі, шийному остеохондрозі, ДЕП ІІ ст.. з переважною недостатністю кровообігу в ВВБ з вестибулярними розладами, розсіяними неврологічними ознаками, астенією, розповсюджений остеохондроз хребта з переважним ураженням шийного попереково-крижового відділів хребта, грижи м/х дисків Л4-Л5, Л3-Л4 з повним чи частковим блоком вертебрального каналу з вираженим больовим синдромом, затяжний перебіг, епізодичне неутримання мочі (а.с. 49, 63, 64- 67). Також ОСОБА_7 та ОСОБА_2 повідомили суд про те, що у їх батька- ОСОБА_5 трапляються приступи епілепсії. З огляду на вищезазначене, суд вважає за необхідне виділити кімнату площею 10,7 кв.м саме відповідачам ОСОБА_6 та ОСОБА_5 Крім того, відповідно до ст.. 18 ЗУ «Про охорону дитинства», держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. З огляду на зазначене, суд враховує при визначенні порядку користування житловим приміщенням, що в разі виділення в користування кімнати площею 16,5 кв.м ОСОБА_7 та її батькам, до кімнати буде вселена і її дитина - ОСОБА_10, а спільне проживання ОСОБА_10 із ОСОБА_6 та ОСОБА_5, з огляду на хвороби останніх, буде негативно відображатись на її розвитку.

Оскільки позивачем не доведено факт неможливості проживати із сестрою - ОСОБА_7 в одній кімнаті, площею 16,5 кв.м, суд вважає за необхідне виділити в користування співвласникам квартири - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 цю кімнату, оскільки це не порушує їх права, як власників, оскільки на кожного припадає більше ніж по 5,44 кв. м жилої площі. Приміщення коридору, вбиральні, кухні, ванної кімнати, шафи слід залишити в спільному користуванні співвласників.

Керуючись ст.ст. 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 358, 391 ЦК України, України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про вселення, встановлення порядку користування квартирою задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 про встановлення порядку користування житловим приміщенням задовольнити.

Усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1.

Встановити наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1:

виділити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 в користування житлову кімнату 6 площею 16,5 кв. м.;

виділити ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в користування житлову кімнату 4 площею 10,7 кв. м.

Коридор, площею 5,3 кв. м, вбиральню 1 кв. м, кухню 6,7 кв.м, ванну 2,4 кв.м, шафу, 0,3 кв.м залишити в спільному користуванні ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.В. Литвиненко