Ухвала суду № 38064606, 28.03.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2014 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Потоцький В. П.

суддів Колотила О.О., Станковської Г.А.

при секретарі Кучері С.І.

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Рулякова О.В.

обвинуваченої ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №32013270000000001 від 02.01.2013 року щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки села Топорівці Новоселицького району Чернівецької області, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, українки, громадянки України, з вищою освітою, одруженої, пенсіонерки, працювала на посаді голови правління відкритого акціонерного товариства «Чернівціоблпаливо», несудимої,

яка обвинувачувалась у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України ,-

ВСТАНОВИЛА:

Старший прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції прокуратури Чернівецької області Руляков О.В.подав апеляційну скаргу на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23.12.2013 року, яким ОСОБА_1 виправдано за ч. 3 ст.212 КК України за відсутністю в її діях складу цього злочину.

В апеляції прокурор просить вирок районного суду скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України та за його вчинення призначити покарання, передбачене санкцією вказаної статті. Також у зв'язку з цим просить задовольнити заявлений цивільний позов.

Свої апеляційні доводи прокурор обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не дав належної оцінки показам свідка ОСОБА_4, наказам голови правління ВАТ «Чернівціоблпаливо» ОСОБА_1 №35 від 01.06.2005 року, № 42 від 21.07.2005 року, та рецензіям до наведених звітів про оцінку майна. Посилається і на те, що районним судом невірно констатовано факт проведення оцінки майна у обов'язкових випадках тільки для державних і комунальних підприємств.

Провадження №11-кп/794/85/14 Головуючий в І інстанції: Кирилюк Л.К.

Категорія ч. 3 ст.212 КК України Суддя - доповідач: Потоцький В.П.

Крім того, вважає, що суд не правильно тлумачить ст.8 Закону України «Про оподаткування підприємств» та перекручує зміст цієї статті на користь обвинуваченої.

Як зазначив суд у своєму вироку, ОСОБА_1 органом досудового слідства обвинувачується в тому, що виконуючи обов'язки голови правління згідно наказу № 33 від 30 травня 2005 року, а відповідно до наказу № 44 від 08 серпня 2005 року, виконуючи обов'язки голови правління відкритого акціонерного товариства (скорочено ВАТ) «Чернівціоблпаливо», являючись службовою особою цього товариства, протягом другого півріччя 2005 року, а саме з 01 липня 2005 року по 16 грудня 2005 року, реалізувавши майно товариства, умисно ухилилась від сплати податків на загальну суму 680387 грн., чим завдала збитків державним інтересам в особливо великих розмірах.

Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть вироку та вимоги поданої апеляційної скарги, думку прокурора, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити, міркування ОСОБА_1 та діючого в її інтересах захисника ОСОБА_2, які заперечили проти апеляційної скарги прокурора та просили вирок районного суду як законний залишити без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведенні в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, на підставі наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КК України визначається, що підставою кримінальної відповідальності є факт вчинення особою суспільно небезпечного діяння, що містить склад злочину, передбачений Особливою частиною КК України. В свою чергу склад злочину - це завжди повна сукупність його ознак: суб'єкту, об'єкту, суб'єктивної сторони та об'єктивної сторони злочину. Відсутність хоча б однієї із ознак, які передбачені законом, вказує на відсутність злочину.

Проаналізувавши усі матеріали кримінального провадження в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутня як об'єктивна сторона так і суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, а отже й відсутній його склад.

Так, ОСОБА_1 в суді першої та апеляційної інстанції свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину не визнала та показала, що вона з 30 травня 2005 року вона виконувала обов'язки голови правління ВАТ «Чернівціоблпаливо», а з серпня 2005 року була призначена головою правління цього товариства. Оскільки потрібні були гроші для погашення кредиту, то на засіданні правління було прийнято рішення про продаж приміщень паливного складу в м. Кіцмань за ціною 312 тис. грн., яка на той час була нормальною ринковою ціною. Аналогічно було вирішено питання про продаж приміщень паливного складу в м. Сторожинець за ціною 27 тис. грн. При цьому зазначила, що одноособово не вирішувала питання про продаж приміщень, оскільки це не входило до її повноважень як голови правління, згідно Статуту ВАТ «Чернівціоблпаливо» ( далі - Статут).

Зазначила, що так як їх товариство не є державним і частки державного майна у них немає, а обов'язкова оцінка майна вимагається тільки для державних підприємств і для тих, де є частка держави, то оцінки майна вони не проводили, а тому вимоги законодавства щодо обов'язкової оцінки майна вона не порушувала, оскільки згідно законодавства України оцінка нерухомого майна була не обов'язковою. У двох випадках майно було продано за ціною, яка є значно вищою балансової, тому ніяких порушень і в цьому випадку вона не вчинила. Умислу на ухилення від сплати податків вона не мала, всі податки від отриманого прибутку за продаж майна були повністю сплачені.

Як вірно зазначив суд у своєму вироку та було підтверджено в апеляційній інстанції такі показання обвинуваченої не спростовуються зібраними зі сторони обвинувачення доказами.

Невинуватість ОСОБА_1 та відсутність у її діях складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України, підтверджується наступним.

Із розділу 17 Статуту вбачається, що окремими обов'язками голови правління ВАТ «Чернівціоблпаливо» були: ведення переговорів від імені Товариства; здійснення загального та оперативного керівництво всією діяльністю товариства, виконання представницьких функій.

При цьому із Розділу 16 Статуту вбачається, що прийняття рішення щодо продажу майна належить виключно до компетенції колегіального органу, тобто правління Товариства.

Вищезазначене знайшло своє підтвердження і у показаннях свідка ОСОБА_5, тому доводи прокурора щодо ненадання належної оцінки показанням вказаного є безпідставними.

Відповідно до положень Статуту форма власності ВАТ «Чернівціоблпаливо» є приватна.

Стаття 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 року передбачає випадки проведення оцінки майна, при цьому частина 2 вказаного Закону визначає перелік випадків, коли проведення оцінки майна є обов'язковою, а частина 3 - проведення незалежної оцінки майна.

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що незалежна оцінка майна (саме на яку вказує апелянт) у обов'язкових випадках проводиться тільки для державних і комунальних підприємств. Теж саме стосується ч.2 цього Закону.

Посилання автора апеляції на п.7 ч.2 ст.7 вказаного Закону, відповідно до якого обов'язковою є оцінка майна у випадку оподаткування майна згідно з законом, не містять вказівку на конкретний закон, який передбачає обов'язкове проведення оцінки майна акціонерними товариствами приватної форми власності.

Таким чином прокурор у своїй апеляційній скарзі не навів доводів на підтвердження невірності висновків суду щодо обов'язковості проведення оцінки майна тільки для державних і комунальних підприємств.

Помилковою є позиція прокурора щодо того, що реалізація майна впливає на збільшення або зменшення статутного фонду.

У відповідності до Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 року акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. Відкритим акціонерним товариством є таке, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах.

Положенням про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства № 158 від 16.10.2000 року, затвердженого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, передбачені джерела та шляхи збільшення статутного фонду акціонерним товариством. Так, джерелами збільшення розміру статутного фонду акціонерного товариства було: а) додаткові внески (вклади), якими можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (у тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, у тому числі в іноземній валюті; б) реінвестиція дивідендів; а шляхами (способами) збільшення розміру статутного фонду акціонерного товариства: а) збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості; б) збільшення номінальної вартості акцій.

Із зазначеного вище слідує, що статутний фонд акціонерного товариства при реалізації майна не змінюється, оскільки поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, крім того, отримані від продажу майна кошти були направлені на погашення кредитного боргу даного Товариства та на закупівлю вугілля з відрахуванням відповідного сплаченого податку.

Що стосується наказів голови правління ВАТ «Чернівціолбпаливо» ОСОБА_1 №35 від 01.06.2005 та №42 від 21.07.2005 року про реалізацію майна товариства, то, на думку колегії суддів, ці накази були винесені у відповідності до вимог Закону, та Статуту.

Так, 31.05.2005 року на засіданні правління ВАТ «Чернівціоблпаливо» в складі п'яти членів було одноголосно прийнято рішення в термін до 01 липня 2005 року продати Кіцманський паливний склад № 7 за ціною 312 тис. грн. і ці кошти від реалізації направити на погашення кредиту і закупівлю вугілля (т.1, а.с.140-141, 181- 182). На підставі цього рішення ОСОБА_1 як в.о. голови правління було видано наказ № 35 від 01 червня 2005 року про продаж цього комплексу будівель і споруд за ціною 312 тис. грн. (т.1, а.с. 139) Таким же способом та процедурою було прийнято рішення про продаж приміщення гаражів паливного складу № 11 в м. Сторожинець за ціною 27 тис. грн. (т.1, а.с.135-136, 206).

Відсутність вказівки щодо проведення оцінки майна з метою оподаткування у цих наказах пояснюється тим, що, у відповідності до вимог закону, оцінка нерухомого майна була не обов'язковою.

Згідно п. 4.2 ст. 4 Закону «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року, база обкладання ПДВ визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої від звичайної.

Звичайна ціна - ціна продажу товарів (робіт, послуг) продавцем, включаючи суму нарахованих (сплачених) процентів, вартість іноземної валюти, яка може бути отримана у разі їх продажу особам, які не пов'язані з продавцем при звичайних умовах ведення господарської діяльності (п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р. №283/97-ВР).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року, дохід, отриманий від такого продажу, визнається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Із листа ДПА України від 06.03.2001 р. №1087/6/15-1116 (витяг) вбачається, що ...Оскільки в податковому обліку амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів для власного виробничого використання (пп. 8.1.2 ст. 8 Закону), то у цілях оподаткування П(С)БО 7 застосовується в частині порядку формування первісної балансової вартості основних фондів, що складається з витрат, безпосередньо пов'язаних з їх придбанням та доведенням до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Статтею 12 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.

Таким чином, при внесенні майна (в тому числі основних засобів) учасниками (засновниками) господарського товариства до його статутного капіталу відбувається передача прав власності на таке майно за компенсацію у вигляді корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді), емітованих вказаною юридичною особою, тобто у інвестора виникають витрати на придбання корпоративних прав. У разі відчуження інвестором таких корпоративних прав додатний фінансовий результат підлягає включенню до валових доходів інвестора за правилами, встановленими пунктом 7.6 ст. 7 Закону.

Отже, первісною балансовою вартістю основних засобів, що внесені до статутного фонду підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість. Розмір амортизаційних відрахувань звітного періоду за такими активами визначається в порядку, встановленому п.п. 8.3.1 ст. 8 Закону.

При укладенні договорів купівлі-продажу приміщень паливних складів в м. Кіцмань та м. Сторожинець були зазначені договірні ціни, які є не меншими за звичайні ціни.

За рішенням правління ВАТ «Чернівціоблпаливо» ціна продажу була визначена набагато вищою від балансової вартості відчужуваного майна, з отриманої виручки товариством сплачені всі податки, а тому обвинувачення ОСОБА_1 в заниженні ціни продажу майна як способу ухилення від сплати податків є необгрунтованим.

Суд вірно зазначив в своєму вироку на належність звітів про оцінку майна як доказів, оскільки безпосереднє проведення оцінки об'єкта оцінки передбачене Національним Стандартом №2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 р. № 1442, а тому і в цій частині доводи прокурора є безпідставними.

Посилання апелянта на незаконність вироку суду тільки через те, що суд не дав жодної оцінки, наявним у матеріалах провадження, рецензуванням звіту про оцінку майна, не може слугувати необхідним та достатнім доказом на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину. Крім того, даний доказ сторони обвинувачення не узгоджується з іншими доказами, наявними в матеріалах провадження, з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Що стосується показань свідка ОСОБА_6, як і зазначено в апеляційній скарзі, вона проводила оцінку приміщень в м. Кіцмань у 2005 році, точної суми оцінки не пам'ятає, що виключає можливість суду дати об'єктивну оцінку показанням ОСОБА_6 щодо вартості приміщень у сумі 1 млн. грн., а тому суд обґрунтовано не взяв ці показання до уваги.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що прийняте судом першої інстанції рішення про відсутність в ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, є належним чином мотивоване, законне та обґрунтоване та винесене на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку.

Істотних порушень вимог КПК України колегією суддів не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Рулякова О.В. залишити без задоволення.

Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23.12.2013 року, яким ОСОБА_1 виправдано за ч. 3 ст.212 КК України за відсутністю в її діях складу цього злочину - без змін.

Головуючий В.П. Потоцький

Судді О.О. Колотило

Г.А. Станковська