Рішення № 38062866, 20.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1311/14 20.03.14

За позовомКомунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»До Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК»Простягнення 142 736, 86 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Тарапона С.С. - за дов.

Від відповідача Русскіна О.В. - за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь грошову суму в розмірі 142 736, 86 грн. за Договором №847/12 від 16.01.2013р.

Позивач в судовому засіданні 27.02.2014р., в зв'язку зі сплатою Відповідачем суми основного боргу в розмірі 117 438, 49 грн., подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача пеню - 6 241, 45 грн., 15 % штрафу - 17 615, 77 грн., 3% річних - 1 441, 15 грн. за Договором від 16.01.2013р. № 847/12 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва.

Судом заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята до розгляду, оскільки дана заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 25 298, 37 грн., тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач позовні вимоги не визнає, свої заперечення він виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 06.03.2014р., який подав до суду лише в судовому засіданні.

Розглянувши надані учасником судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16 січня 2013 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (Позивачем) та Публічним акціонерним товариством «ДЕЛЬТА БАНК» було укладено Договір №847/12 на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва.

27.09.2010р. Виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) винесено розпорядження №767 «Про затвердження порядку розміщення зовнішньої реклами».

Відповідно до п. 2.2. Розпорядження, Договори на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, укладені Розповсюджувачами зовнішньої реклами з КП «Київреклама» та Головним управлінням з питань реклами до набрання чинності цим розпорядженням, підлягають приведенню у відповідність до Порядку, затвердженого цим розпорядженням.

Відповідно до п. 1.3. Порядку КП «Київреклама» - комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковане Головному управлінню з питань реклами та уповноважене виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) виконувати функції з укладення договорів, нарахування та отримання плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - комунальна власність територіальної громади м. Києві), здійснювати контроль за надходженням плати за договорами, організовувати або здійснювати власними силами та засобами демонтаж самовільно встановлених рекламних засобів, надавати платні послуги та виконувати інші повноваження, передбачені цим Порядком та Статутом підприємства.

Предметом договору, укладеного між Позивачем та Відповідачем є право на тимчасове користування місцем для розміщення зовнішньої реклами.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону та п. 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1.1 Договору, за цим Договором Розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, а Розповсюджувач зобов'язується користуватися наданим йому правом та своєчасно і у повному обсязі перераховувати плати за право тимчасового користування на поточний рахунок підприємства.

Згідно Типових правил право тимчасового користування місцем для розміщення об'єктів зовнішньої реклами є платним. Розмір плати за право тимчасового користування місцем для розміщення рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а отримані кошти спрямовуються робочим органом до міського бюджету.

Відповідно до п. З.2. Договору, Адресні програми на право тимчасового користування - це перелік місць для розміщення рекламних засобів, на які Розповсюджувачу (Відповідачу) надано дозволи на розміщення рекламного засобу.

Згідно п. З.6. Договору, Адресні програми є невід'ємною частиною Договору.

Так, між сторонами було укладено відповідні Адресні програми, належні копії яких знаходяться в матеріалах справи. Укладеними Адресними програмами передбачено розмір базової плати за користування місцем для розміщення об'єкта зовнішньої реклами, яку Відповідач зобов'язався сплачувати щомісяця, з урахуванням відповідних коригувань.

Згідно п. 5.2.З. Договору, Відповідач зобов'язався щомісячно, не пізніше 25 числа поточного місяця, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів.

Таким чином, твердження Відповідача щодо неотримання Відповідачем рахунків-фактур від Позивача для здійснення оплати не приймається судом до уваги, у зв'язку із тим, що отримання рахунків-фактур для сплати є саме обов'язком Відповідача.

Пунктами 6.2. Договору зазначено, що розмір плати за право тимчасового користування місцем для розміщення об'єктів зовнішньої реклами встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та нараховується Підприємством відповідно до вимог Порядку та умов цього Договору.

В порушення зазначених вище пунктів Договору Відповідач, на день подання позовної заяви, мав заборгованість в розмірі 117 438, 49 грн.

Під час розгляду справи судом, а саме станом на 26.12.2013р. Відповідач сплатив суму основного боргу в розмірі 117 438, 49 грн., що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків.

Однак, нараховані відповідно до умов договору штрафні санкції Відповідачем не сплачувались.

Оскільки, на час звернення до суду право Позивача було порушене є усі підстави для звернення Позивача до суду з вимогою до Відповідача про сплату штрафних санкцій.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Між сторонами було укладено договір на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, який за своєю правовою природою є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п.5.2.3. договору відповідач зобов'язаний не пізніше 25 числа поточного місяця, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановленого пріоритету.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пунктів 5.2.3. Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 25 числа поточного місяця.

Проте, матеріали справи свідчать, що відповідач свого обов'язку зі сплати не виконав, у зв'язку із чим виникла заборгованість відповідача по оплаті за тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу.

Однак, вказана заборгованість, яка рахувалась за Відповідачем в розмірі 117 438, 49 грн. була сплачена останнім на користь Позивача в повному обсязі станом на 26.12.2013р.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором, тому враховуючи, що тільки під час судового розгляду Відповідачем була сплачена заборгованість, за ним все рівно рахується борг за сплату штрафних санкцій, оскільки діями Позивача були порушенні умови Договору про вчасну сплату за право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, та Позивач не відмовився від стягнення штрафних санкцій.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 7.3. договору, сторони передбачили, що за прострочення внесення платежів Позивач має право нарахувати штраф в розмірі 15% від простроченої суми.

Отже, порушення відповідачем строків оплати, передбачених п. 5.2.3. є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому, Позивачем правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Так, відповідно до п.7.2. договору, розповсюджувач за несвоєчасне або неповне внесення плати сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно, відповідно до п. 7.3. Договору нарахував відповідачу штраф в розмірі 15% від простроченої суми за весь час прострочення.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню в розмірі 6 241, 45грн. та 15 % штрафу в розмірі 17 615, 77 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 1 441, 15 грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд також погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування уточнених позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його уточнені вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст.49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б; Код ЄДРПОУ: 34047020) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (04070, м. Київ, Боричів узвіз; Код ЄДРПОУ: 26199714) штрафні санкції в розмірі: пеня - 6 241, 45 (шість тисяч двісті сорок одна грн. 45 коп.), штраф 15% - 17 615, 77 (сімнадцять тисяч шістсот п'ятнадцять грн. 77 коп.), 3% річних - 1 441, 15 (одна тисяча чотириста сорок одна грн. 15 коп.) та суму судового збору в розмірі 2 854,74 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят чотири грн. 74 коп.)

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 31.03.2014р.

Суддя І.І.Борисенко