Ухвала суду № 38061341, 01.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/374/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

01 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Ірпінської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Модус-С» до Ірпінської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року адміністративний позов приватного підприємства «Модус-С» до Ірпінської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 30 серпня 2013 року №0001282204, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)» на загальну суму 63795,00 грн., з яких 51036,00 грн. - за основним платежем; 12759,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочин позивачем та його контрагентом - ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» вчинений без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемним, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 01 серпня 2013 року по 07 серпня 2013 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Модус-С» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» за період з 01 квітня 2012 року по 31 липня 2012 року та з 01 жовтня 2012 року по 31 жовтня 2012 року, за результатами якої складено акт від 13 серпня 2013 року №912/22-4/23154289, в якому встановлено порушення позивачем п.198.2 (з урахуванням п.187.9 ст.187), п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 51036,00 грн., у тому числі за квітень 2012 року - 5465,00 грн., травень 2012 року - 13559,00 грн., червень 2012 року - 5450,00 грн., липень 2012 року - 16173,00 грн., жовтень 2012 року - 13089,00 грн.

На підставі акту перевірки №912/22-4/23154289 від 13 серпня 2013 року Ірпінською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 серпня 2013 року №0001282204, згідно якого за порушення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 63795,00 грн., у тому числі 51036,00 грн. за основним платежем та 12759,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

На вищевказане податкове повідомлення-рішення позивачем було подано скаргу до ГУ Міндоходів у Київській області, за результатами розгляду якої рішенням від 16 жовтня 2013 року №1088/10/10-36-10-01-206/740 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується постачання та використання скрапленого газу у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» (постачальник) було укладено договір від 01 січня 2011 року №28/01-2011, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти, а покупець зобов'язується приймати та своєчасно оплачувати скраплений газ, за умовами даного договору, але при умові, що у постачальника газ є в наявності. Відповідно до п.2.1 даного договору постачальник може здійснювати поставку газу на одній з таких умов: Carriag paid to (CPT - «перевезення оплачено до»), або Ex Works («франко-склад»), відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс в редакції 2000 року (Incoterms-2000). Конкретні умови поставки (передачі у власність) газу сторони узгоджують за один день до запланованої поставки. Відгрузка газу на умовах Ex Works за даним договором здійснюється з ГНС постачальника, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, с.Калинівка, вул.Залізнична, 168 (п.2.2).

На підтвердження виконання умов вищезгаданого договору позивачем надано рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортні накладні, документи бухгалтерського обліку - оборотно-сальдова відомість по газу скрапленому за 2012 рік, платіжні доручення на підтвердження перерахунку коштів на рахунок контрагента, журнал обліку надходження скрапленого газу на АЗС.

Крім того, позивачем, основними видами діяльності якого є роздрібна торгівля пальним, діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, надано документи, що підтверджують подальшу реалізацію скрапленого газу, придбаного у ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані», а саме: довідку про реалізацію фізичним (кінцевим споживачам) та юридичним особам скрапленого газу з відображенням продажу через реєстратор розрахункових операцій, копії фіскальних чеків, видаткових накладних та рахунків-фактур, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, позивач для здійснення господарської діяльності має у власності автозаправочний комплекс, розташовий за адресою: Київська обл., Макарівський район, с.Небелиця, вул.Леніна, 2-А, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 17 грудня 2008 року, на якому наявний газозаправний пункт ММС 5-10, що підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 12 червня 2008 року.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача грунтуються на акті ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС від 29 березня 2013 року №1118/22-621/33108265 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 квітня 2012 року по 31 липня 2012 року та з 01 жовтня 2012 року по 30 листопада 2012 року, з якого вбачається, що ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» за податковою адресою не знаходиться (місцезнаходження посадових осіб не встановлено) та відповідно жодні документальні підтвердження по взаємовідносинах з контрагентами-суб'єктами господарської діяльності не надані; встановлена відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» у квітні, травні, червні, липня, жовтні та листопаді 2012 року, тому відсутні об'єкти оподаткування по податку на додану вартість та податку на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на акт ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС від 29 березня 2013 року №1118/22-621/33108265 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані», оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість. В свою чергу, відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання укладеного правочину.

Разом з тим, згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» та відсутності реального здійснення договору, укладеного ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» та позивачем.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від платника податку - ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності поставленого скрапленого газу та проведення оплати за нього, використання позивачем поставленого газу для подальшого продажу в рамках власної господарської діяльності, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 30 серпня 2013 року №0001282204, яке є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 07 квітня 2014 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.