Ухвала суду № 38059007, 26.03.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/7808/13-а

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

секретар - Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в Одесі апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Міністерства інфраструктури України, Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним адміністративним позовом.

В обгрунтування позовних вимог зазначалось, що після звільнення з військової служби ОСОБА_1 не виплачена, передбачена ст. 15 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ч. 3 ст. 242 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, грошова допомога при звільненні, що стало підставою звернення до суду з дійсним адміністративним позовом.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року адміністративний позов було задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо невиплати громадянину ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 209192 (двісті дев'ять тисяч сто дев'яносто дві гривні).

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 209192 (двісті дев'ять тисяч сто дев'яносто дві гривні).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, не повно з'ясовані обставини у справі, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що підполковник ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України, на підставі контракту, укладеного з Міністерством оборони України в особі Міністра оборони України Єжеля М.Б., строком дії до 01 грудня 2013 року (до досягнення граничного віку перебування на військовій службі).

Наказом Міністра оборони України від 19 жовтня 1999 року № 600, підполковник ОСОБА_1 з метою виконання завдань в інтересах оборони держави, її безпеки, був відряджений для подальшого проходження військової служби до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України Міністерства транспорту і зв'язку України.

Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) №343 від 14.10.2013 року, відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» підполковник ОСОБА_1 був звільнений у запас за пунктом «б» за станом здоров'я, вислуга років у Збройних силах України якого складає календарна - 32 роки 02 місяці, пільгова - 33 року 07 місяців.

Наказом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України №582/о від 25 жовтня 2013 року, на підставі наказу Міністра оборони України (по особовому складу) №343 від 14.10.2013 року, позивач був звільнений з посади заступника керівника польотів районного диспетчерського центру Одеського РСП.

Наказом Одеського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України №74/к від 25.10.2013 року на підставі наказу Міністра оборони України (по особовому складу) №343 від 14 жовтня 2013 року та наказу генерального директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України №582/О від 25 жовтня 2013 року, позивач був звільнений з посади заступника керівника польотів районного диспетчерського центру Одеського РСП та виключений із списків особового складу підприємства.

30 жовтня 2013 року позивач звернувся до відповідачів із заявами щодо здійснення виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, однак грошова допомога у добровільному порядку виплачена йому не була та жодних відповідей на своє звернення він не отримував.

Згідно довідки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 28.10.2013 року № 10.-1046 щодо видів грошового забезпечення, якими був задоволений позивач, відповідно до якої загальна сума грошового забезпечення на дату виключення із списків особового складу підприємства складає 13 074,5 грн. До складу грошового забезпечення входять: оклад за військовим званням у сумі 130 грн., посадовий оклад - 8595 грн., надбавка за вислугу років у сумі 3490 грн., щомісячна додаткова надбавка за роботу з документами, які містять державну таємницю у сумі 859,50 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на грошову допомогу при звільненні.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

За змістом ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно частин 2 та 4 вказаної статті Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

На підставі ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Цією ж статтею Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цим пунктом, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

В ході судового розгляду встановлено, що місячне грошове забезпечення позивача станом на 25 жовтня 2013 року становить 13074,50 грн. Одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби - 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби: 13074, 50 грн.: 2 = 6537, 25 грн. (50 відсотків) х 32 календарні роки = 209 192 грн.

При цьому судом першої інстанції вірно зазначено, що належним відповідачем по цій справі є Міністерство оборони України, яке й повинно здійснити виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби позивачу.

За змістом ч. 7 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що за військовослужбовцями, відрядженими до державних органів, установ, організацій, а також Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, зберігаються всі види забезпечення, передбачені статтями 9 і 91 цього Закону, гарантії та пільги, що надаються за рахунок коштів, призначених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, Державної спеціальної служби транспорту. Перелік посад, які можуть бути заміщені військовослужбовцями у цих державних органах, установах, організаціях, а також Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України, затверджується Президентом України.

Згідно абзацу 5 частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цим пунктом, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

На підставі ч. 1 ст. 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 укладав контракт про проходження військової служби у Збройних силах України саме з Міністерством оборони України, та до моменту звільнення знаходився у розпорядженні Міністерства оборони України, оскільки саме наказом Міністра оборони України від 14 жовтня 2011 року №343 позивача було звільнено з військової служби.

Водночас суд першої інстанції вірно дійшов висновку про безпідставність позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності Міністерства інфраструктури України, Державного підприємства обслуговування повітряного руху України щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, та стягнення цієї суми з цих відповідачів, оскільки вони не є належними відповідачами по цій справі.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідачі не надали суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Оговорюючи питання щодо способу захисту, обраного судом першої інстанції, а саме: стягнення з суб'єкта владних повноважень певної суми, колегія суддів зазначає, що такий спосіб захисту відповідає приписам п.4 ч.2 ст.162 КАС України та узгоджується із правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної в інформаційному листі від 13.06.2013 року № 846/12/13-13.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року у справі № 815/7808/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду -26 березня 2014 року

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян