Постанова № 38058975, 31.03.2014, Луганський окружний адміністративний суд

5.1.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 березня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/361/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Ірметової О. В.

за участю

секретаря судового засідання: Семціва О. В.

представника позивача: Землянської О.С.

представника відповідача: Карпенка О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної екологічної інспекції у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технаука" про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної екологічної інспекції у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технаука" про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).

В обґрунтування адміністративного позову позивачем зазначено, що Державною екологічною інспекцією у Луганській області проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю "Технаука".

За результатами перевірки встановлено, що діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Технаука" пов'язана з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, у зв'язку з експлуатацією котла марки «Маяк-35» для опалення адміністративного приміщення. Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря - відсутній.

Також діяльність TOB «Технаука» пов'язана з утворенням та розміщенням відходів І класу небезпеки (відпрацьовані лампи люмінесцентні, батареї свинцеві відпрацьовані), II класу небезпеки (масла та мастила моторні, трансмісійні інші зіпсовані або відпрацьовані, відходи перевезень, не позначені іншим способом (фільтри масляні відпрацьовані, фільтри паливні відпрацьовані) пісок промаслений, матеріали обтиральні зіпсовані, відпрацьовані чи забруднені), IV класу небезпеки (фільтри повітряні відпрацьовані, відпрацьовані шини, накладки гальмові відпрацьовані, брухт чорних та кольорових металів, шлам, полова колосових, відходи зерна, поліпропіленові мішки, макулатура паперова та картонна).

Дозвіл на розміщення та ліміти на утворення відходів відсутні, що є порушенням п. «а» ч. 1 ст. 32, ст. 33 Закону України «Про відходи», ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

За результатами перевірки був складений акт, в якому викладені факти виявлених порушень.

На підставі акту, який складено за результатами перевірки TOB «Технаука» був наданий припис від 27.09.2013 №112 про усунення виявлених порушень вимог природоохоронного законодавства. Термін виконання припису - до 27.11.2013.

Інспекцією проведена позапланова перевірка виконання раніше наданого припису. За результатами перевірки встановлено, що припис TOB «Технаука» не виконано.

На підставі викладеного позивач просить винести постанову щодо застосування заходів реагування, а саме тимчасово заборонити експлуатацію джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря: побутового котла марки «Маяк-35» (потужність - 35 кВт/год), який використовується для опалення адміністративного приміщення товариства та шляхом тимчасової заборони (зупинення) діяльності, пов'язаної з утворенням та розміщенням відходів І, ІІ та ІV класів небезпеки на виробничому майданчику відповідача до отримання відповідних дозволів та лімітів.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення аналогічні, викладеному у позові, просив задовольнити його в повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні зазначив, що згідно з «Переліком типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел», затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України N 317 від 16.08.2004 р., нормативи розробляються: для теплосилових установок, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт. Для опаленні адміністративного приміщення TOB «Технаука» використовує побутовий котел марки «Маяк 35» на природному газі, потужністю 35 кВт.

Згідно з п.2 «Переліку типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустима викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел», затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України» N 177 від 10.05.2002 р.. взяття на державний облік здійснюється за такими критеріями: об'єктів - якщо в їх викидах присутня хоча б одна забруднююча речовина (або група речовин), потенційний викид якої рівний або перевищує величину, зазначену в Переліку забруднюючих речовин та порогових значень потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік. Додатком 1 до Інструкції передбачено, що для оксиду вуглецю порогові значення викидів встановлені на рівні 1.5 тонни на рік, а для оксиду азоту у перерахунку на діоксин азоту - 1,0 тонна на рік. Згідно з технічними даними на котел «Маяк 35» наявність оксиду вуглецю не більше 120 мг/куб. м, а оксидів азоту не більше 240 мг/куб. м. Оскільки за рік TOB «Технаука» споживає газу не більше 7000 куб. м, наявність оксидів вуглецю в продуктах горіння не перевищує 0.84 кг на рік, а наявність оксидів азоту не більше 1.68 кг на рік.

Таким чином, твердження позивача щодо необхідності отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря є необґрунтованим.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до наступного.

Судом встановлено, що у період з 23 вересня 2013 року по 27 вересня 2013 року, на підставі наказу Державної екологічної інспекції у Луганській області від 27 червня 2013 року № 357 та направлення на проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 10 вересня 2013 року № 06/3423 посадовими особами Державної екологічної інспекції у Луганській області проведено планову перевірку TOB «Технаука» (а. с. 7-9, 10).

Перевіркою встановлено, що на підприємстві існує стаціонарне організоване джерело викиду, а саме: для опалення адміністративного приміщення TOB «Технаука» за адресою: 91490, Луганськ, с. Тепличне, вул. Степова, буд. 11/а використовуються побутові котел марки «Маяк-35» (потужність - 35 кВт/год) на природному газу без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що є порушенням абзацу другого частини першої статті 10, частини п'ятої статті 11 Закону України «Про охорону атмосферної повітря» та зазначено, що на момент перевірки утворилися та розміщуються на підприємстві відходи I, II, IV класу небезпеки (батареї свинцеві відпрацьовані I класу небезпеки - 5 од., відпрацьовані моторні мастила II класу небезпеки - близько 30 кг, брухт чорних та кольорових металів IV класу небезпеки - 0,450 кг) у 2013 році, без дозволу та лімітів на утворення та розміщення відходів, що є порушенням пункту «а» ч. 1 ст. 32, ч. 4, ст.. 33 ЗУ «Про відходи», ч. 2 ст. 55 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища».

За результатами вказаної перевірки складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства» (а. с. 12-20).

Акт перевірки підписаний директором TOB «Технаука» без зауважень чи заперечень.

За виявлені під час перевірки порушення вимог природоохоронного законодавства відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, до адміністративної відповідальності притягнуто директора TOB «Технаука».

Крім того, на підставі акта, складеного за результатами перевірки TOB «Технаука» Державною екологічною інспекцією у Луганській області з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки проведеної з 23 вересня 2013 року по 27 вересня 2013 року винесено припис від 27 вересня 2013 року №112, відповідно до якого відповідачу приписано усунути порушення (а. с.24-25).

Доказів оскарження відповідачем припису у судовому порядку суду не надано.

Матеріалами справи підтверджено, що 13 січня 2014 року на підставі наказу Державної екологічної інспекції у Луганській області від 09 січня 2014 року №7 та направлення на проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 09 січня 2014 року №06/22 посадовими особами Державної екологічної інспекції у Луганській області проведено позапланову перевірку виконання відповідачем припису Державної екологічної інспекції у Луганській області від 27 вересня 2013 року №112, за результатами якої складено акт (а. с. 26, 27, 28-35).

Перевіркою встановлено невиконання відповідачем припису Державної екологічної інспекції у Луганській області, у зв'язку з чим позивачем складено протокол про адміністративне правопорушення від 14 січня 2014 року № 000684 та 14 січня 2014 винесено постанову № 000684 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (а. с. 36, 37).

Вказані вище дії позивача по проведенню контрольних заходів та вжиті ним заходи реагування у формі складення припису відповідачем у встановленому порядку не оскаржувалися.

Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон №877) визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до абзаців першого та другого Закону №877 державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених органів законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Пунктом 1 статті 6 Закону №877 встановлено, що підставою для здійснення позапланового заходу є перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю); звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Відповідно до частин 1, 2, 8 статті 7 Закону №877 для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.

Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку. Розпорядчі документи щодо усунення порушень вимог законодавства можуть бути оскаржені до відповідного центрального органу виконавчої влади або суду в установленому законом порядку.

Правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря визначає Закон України «Про охорону атмосферного повітря» № 2707-XII від 16.10.1992 (далі - Закон №2707).

Згідно абз. 2 частини 1 статті 10 Закону №2707, підприємства, установи, організації та громадяни-суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів.

Відповідно до частини 5 статті 11 Закону №2707, для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Згідно із положеннями статті 33 Закону №2707, особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону.

Пунктом 1 Порядку ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря передбачено, що цей Порядок визначає єдину систему ведення в галузі охорони атмосферного повітря державного обліку об'єктів (підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності), які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і на стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, видів і ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів.

Згідно з пунктом 2 цього ж Порядку, державний облік ведеться з метою регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря із стаціонарних та пересувних джерел, ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок та критерії взяття на державний облік об'єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, узяття на державний облік здійснюється за такими критеріями: об'єктів, - якщо в їх викидах присутня хоча б одна забруднююча речовина (або група речовин), потенційний викид якої рівний або перевищує величину, зазначену в Переліку забруднюючих речовин та порогових значень потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік; видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, - за умови, що обсяг потенційних викидів рівний або перевищує порогові значення за окремою речовиною або групою речовин, наведених у додатку 1 до цієї Інструкції. Згідно пункту 1 Порядку розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, цей Порядок визначає вимоги щодо розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря із стаціонарних джерел.

Згідно п. 7 цього ж Порядку, перелік типів устаткування, за якими розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, визначається Мінприроди.

Згідно п. 1 Перелік типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, у енергетиці та переробній промисловості належать теплосилові установки, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт.

Згідно п. 1.1. Технологічних нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин із теплосилових установок, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт, технологічні нормативи допустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферу із теплосилових установок, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт (далі - технологічні нормативи), поширюються на теплосилові установки номінальною тепловою потужністю більше 50 МВт, які встановлені або будуть встановлені на теплових електричних станціях, теплоелектроцентралях, підприємствах та в котельнях.

Згідно Розділу ІІ цих же Технологічних нормативів, номінальна теплова потужність - енергетичний вміст палива, введеного за одиницю часу в теплосилову установку для отримання встановленої вихідної потужності, - визначається як добуток нижчої робочої теплоти згоряння палива на витрату введеного палива за одиницю часу і вимірюється у МВт.

Судом не враховуються обґрунтування позивачем позовних вимог щодо заборони (зупинення) експлуатації котла «Маяк-35», яка здійснюється відповідачем без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, оскільки Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України затверджено Перелік типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, згідно якого у енергетиці та переробна промисловості належать теплосилові установки, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт.

Додатком до Інструкції про порядок та критерії взяття на державний облік об'єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин передбачено, що для оксиду вуглецю порогові значення викидів встановлені на рівні 1,5 тонн на рік, а для оксиду азоту у перерахунку на діоксин азоту - 1,0 тонна на рік.

З наданих представником технічних характеристик апаратів опалення «Маяк 35» та «Маяк 50», номінальна теплова потужність котла «Маяк 35» становить 35 кВт, що у свою чергу не перевищує 50 МВт, та зміст оксиду вуглецю складає 0,05, тобто є обставиною яка спростовує обґрунтування позовних вимог позивача.

Окрім цього, суд доходить до висновку про неможливість задоволення позову у зв'язку із тим, що законом не передбачено можливості вжиття за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю), заходів про які просить позивач.

Частиною 5 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. Частиною 7 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

У зв'язку із наведеним, суд зауважує, що вказаними вище нормами чітко окреслено перелік заходів реагування, які застосовуються за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю), та якими можуть бути: повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) продукції; повне або часткове зупинення реалізації продукції; повне або часткове зупинення виконання робіт; повне або часткове зупинення надання послуг.

Натомість, позивач просить суд застосувати заходи реагування у вигляді: тимчасової заборони (зупинення) експлуатації котла «Маяк 35» для опалення адміністративного приміщення, до отримання відповідного дозволу. Отже, у даному випадку вимоги позивача не стосуються зупинення виробництва/реалізації конкретної продукції або виконання конкретних робіт/послуг у межах господарської діяльності відповідача.

Очевидно, що такі вимоги позивача не узгоджуються із ч.5 ст.4, ч.7 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки визначені позивачем заходи реагування не передбачені переліком заходів реагування, що вживаються за постановою суду, який не підлягає розширеному тлумаченню, та не відповідають наведеним нормам закону.

Що стосується другої вимоги позивача щодо тимчасової заборони діяльності, пов'язану з утворенням та розміщенням відходів на території майданчику, приходить до наступного.

Згідно із п. «с» ст. 17 Закону України «Про відходи» суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані у тому числі мати дозвіл на експлуатацію об'єкта поводження з небезпечними відходами.

Відповідно до п. «а» цієї з статті зазначеного закону, забороняється у тому числі ведення будь-якої господарської діяльності, пов'язаної з утворенням відходів, без одержання від уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.

Відповідно до ч.4 Закону України «Про відходи» зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

Порядок отримання дозволу на утворення та розміщення відходів встановлено Порядком розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженим Постановою КМ України № 1218 від 3 серпня 1998 року, згідно якого (п.12) власники відходів, які здійснюють лише їх розміщення, до 1 квітня, а власники відходів, які утворюють та розміщують їх на своїй території, до 1 червня поточного року подають Мінприроди та відповідним дозвільним центрам заяви про одержання дозволу на розміщення відходів у наступному році.

На підставі п. 20 ПКМ № 1218 відповідальність за правильність визначення нормативів утворення відходів, визначення лімітів утворення та розміщення відходів, несвоєчасне затвердження або незатвердження лімітів утворення та розміщення відходів несе власник відходів.

Згідно із пунктом 21 зазначеної постанови контроль за правильністю визначення лімітів на утворення та розміщення відходів, їх дотриманням здійснює Держекоінспекція та її територіальні органи.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України N 342 від 7 липня 2008 року затверджено типову форму первинної облікової документації N 1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари» та Інструкцію щодо її заповнення (далі - наказ № 342).

З актів перевірки та пояснень сторін убачається, що на виконання вимог ст. 17 Закону України «Про відходи», п. 12 ПКМ № 1218, п.1. Наказу № 342 відповідачем не ведеться первинний облік відходів, не подаються відповідні звіти та не подавалась заява про отримання дозволу.

Постановою КМУ № 1218 визначені наступні терміни:

- ліміт на утворення відходів - максимальний обсяг відходів, на який у суб'єкта права власності на відходи (далі - власник відходів) є документально підтверджений дозвіл на передачу їх іншому власнику (на розміщення, утилізацію, знешкодження тощо) або на утилізацію чи розміщення на своїй території;

- ліміт на розміщення відходів - обсяг відходів (окремо для кожного класу небезпеки), на який у власника відходів є дозвіл на їх розміщення, виданий Мінприроди, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями.

Згідно із пунктом 3 постанови КМУ № 1218 ліміт на утворення відходів визначається їх власником у процесі діяльності на підставі дозволу на розміщення відходів та договору (контракту) на передачу відходів іншому власнику.

З системного аналізу Постанови № 1218 та затверджених зазначеною постановою типових документів, зокрема окремо «Дозволу» та «Ліміту», суд приходить до висновку, що законодавець пов'язуючи зазначені документи між собою розрізнює їх за правовим значенням та наслідками.

Таким чином обов'язок відповідача здійснювати облік відходів, а Мінприроди визначає ліміти на розміщення відходів та надання дозволу.

При цьому відповідно до п. 8 ПКМ №1218, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 № 748, до категорій власників, які звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів, належать власники відходів, які не підлягають включенню до реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1998 № 1360 «Про затвердження Порядку ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів» (далі - Порядок № 1360).

Відповідно до п. З Порядку № 1360 реєстр об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів (далі - реєстр) - це комплексна система збирання, оброблення, збереження та аналізу інформації про об'єкти утворення, оброблення та утилізації відходів.

Таким чином, зазначені нормативні акти пов'язані між собою, але різняться за правовою природою.

Згідно із п. 2 цього Порядку діяльність підприємств, що здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, може бути тимчасово заборонена (зупинена) - до виконання необхідних природоохоронних заходів зупиняється експлуатація підприємства чи окремих його,цехів (дільниць) і одиниць обладнання. При тимчасовій забороні (зупиненні) чи припиненні діяльності підприємств забороняються всі викиди і скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів по підприємствах в цілому чи окремих їх цехах (дільницях) і одиницях обладнання.

Підставами тимчасової заборони (зупинення) діяльності підприємств, зокрема, є використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, складування, захоронення, зберігання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів без відповідних дозволів.

Таким чином саме відсутність дозволу є підставою для тимчасової заборони діяльності відповідача.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач не включений до реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1998 № 1360.

На час виникнення спірних правовідносин відповідач не отримував та не звертався до уповноважених органів з відповідною заявою на отримання дозволу.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що відповідач нехтуючи нормами діючого законодавства експлуатує відповідні забруднюючі установки без отримання дозволу на утворення та розміщення відходів 1, 2, 4 класів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність застосування передбачених заходів шляхом тимчасової заборонити (зупинення) діяльності, пов'язаної з утворенням та розміщенням відходів.

Наявність у відповідача договорів на вивезення металобрухту, люменісцентних лам, відпрацьованих батарей, свинцевих акумуляторів та інших відходів 1, 2, та 4 класу, не спростовують обов'язок відповідача узгодити з уповноваженим органом ліміти утворення та розміщення небезпечних відходів, а у разі необхідності - дозволу.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині застосоування заходів реагування у сфері державного нагляду до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технаука" шляхом тимчасової заборони (зупинення) діяльності, пов'язаної з утворенням та розміщенням відходів І, ІІ та ІV класів небезпеки на виробничому майданчику відповідача до отримання відповідних дозволів та лімітів підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується оскільки, відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 17, 94, 158-163, 167, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної екологічної інспекції у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технаука" про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) задовольнити частково.

Застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технаука" шляхом тимчасової заборони (зупинення) діяльності, пов'язаної з утворенням та розміщенням відходів І, ІІ та ІV класів небезпеки на виробничому майданчику відповідача до отримання відповідних дозволів та лімітів.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Державної екологічної інспекції у Луганській області (код ЄДРПОУ 37991372, вул. А.Ліньова, буд.85 м. Луганськ, 91021) з Державного бюджету України (р/р 31213206784006 УДКСУ у м. Луганську, код ОКПО 37991503, МФО 804013, код класифікації доходів 22030001) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 36,54 грн. (тридцять шість грн. 54 коп.)

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанову складено у повному обсязі 04 квітня 2014 року.

Суддя О.В. Ірметова