Ухвала суду № 38058077, 02.04.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Козаченко А.В.

Суддя-доповідач - Білак С. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 року справа №805/17121/13-а Приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Білак С.В., суддів Сухарька М.Г., Чебанова О.О., секретар судового засідання Святодух О.Б., з участю позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року у справі № 805/17121/13-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька про скасування вимоги та зобов'язання виконати певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

28 листопада 2013 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька (далі - відповідач) про скасування вимоги та зобов'язання виконати певні дії.

Позивач просив визнати протиправними та скасувати рішення № 2772 від 26.07.2013 року, виставлені відповідачем вимоги, а саме:

- Вимогу про сплату недоїмки № Ф-868 від 10.07.2013 року на суму 4486,34 грн.;

- Вимогу про сплату недоїмки № ф-868у від 10.07.2013 року на суму 3455,43 грн.;

- Вимогу про сплату недоїмки № 868 від 03.05.2013 року на суму 1030,91 грн.;

- Вимогу про сплату недоїмки №868у від 02.08.2013 року на суму 1030,91 грн.

Зобов'язати відповідача припинити нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як особі, що перебуває на пенсії і пенсійний вік для якої було зменшено, будучи фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року у задоволенні позовних вимог позивачу було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову суду, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що висновок суду першої інстанції не ґрунтується на приписах чинного законодавства України, та є таким, що звужує дію ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Також суд першої інстанції дійшов помилкового висновку не надавши при цьому оцінки жодному доводу, який було наведено в позовній заяві і на який позивач посилався, як на підставу визнання вимог та рішення відповідача протиправними та безпідставними.

Вважає спірні вимоги та рішення такими, що підлягають скасуванню, оскільки, відповідно до вимог ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464 та Порядку про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які обрали спрощену систему оподаткування, він звільнений від сплати за себе єдиного внеску та надання відповідної звітності до органів ПФУ.

Позивач в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідач до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець 23.07.1999 року, є пенсіонером відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було винесено Рішення №2772 від 26.07.2013 року (а.с. 59), яким за неподання звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язков державне соціальне страхування", до позивача застосовано штрафні санкції в розміні 170,00 грн. за 2012 рік.

03.05.2013 року відповідачем було винесено вимоги № Ф-8687, якою зобов'язано позивача сплатити 1030, 91 грн.; № Ф-8687 від 10.07.2013 року - 4486, 34 грн.; № Ф-8684 від 02.08.2013 року - 5680, 37 грн., як заборгованість зі сплати єдиного внеску.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами п.4 ч.2 ст.6 цього Закону платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно частини 8 статті 9 наведеного Закону платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

З 06.08.2011 року набрала чинності частина четверта статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», за приписами якої особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Тобто, за приписами цієї норми від сплати єдиного внеску звільняються саме пенсіонери за віком.

У п.16 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

За приписами ст.51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачеві призначено пенсію за вислугу років згідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки позивач не є пенсіонером за віком, а отримує пенсію згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", то на нього не розповсюджуються положення ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо звільнення від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що дії відповідача щодо нарахування заборгованості зі сплати єдиного внеску та винесення оскаржуваної вимоги є правомірними .

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року у справі № 805/17121/13-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька про скасування вимоги та зобов'язання виконати певні дії - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали складена в нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 02 квітня 2014 року, в повному обсязі виготовлена 04 квітня 2014 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий суддя С.В.Білак

Судді О.О. Чебанов

М.Г.Сухарьок