Ухвала суду № 38057992, 01.04.2014, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua УХВАЛА

01 квітня 2014 року Справа №925/413/13

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Кучеренко О.І., при секретарі судового засідання Голосінській Н.М., за участю представників сторін:

від стягувача – представник не з’явився,

від заявника – представник не з’явився,

від відділу ДВС – представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Єдність" на дії державної виконавчої служби у справі за позовною заявою

позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Єдність"

до

відповідача державного підприємства "Іваньківський цукровий завод"

про стягнення 98991,24 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Заявник в порядку ст.121-2 ГПК України та ст.82 Закону України "Про виконавче провадження" просить визнати незаконною постанову від 27.02.2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження, винесену головним державним виконавцем відділу ДВС Маньківського РУЮ ГУЮ у Черкаській області незаконною та скасувати її.

Представники заявника, боржника та відділу ДВС у судове засідання не з’явилися.

31.03.2014 від боржника через канцелярію суду надійшло письмове пояснення, у якому зазначено, що скарга стягувача є необґрунтованою, а постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 27.02.2014 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, тому просить відмовити у задоволенні скарги ТОВ "Єдність".

27.03.2014 від відділу ДВС Маньківського районного управління юстиції надійшов відзив на скаргу стягувача та заява про розгляд скарги ТОВ "Єдність" без участі представника відділу ДВС Маньківського районного управління юстиції. У відзиві на скаргу зазначено, що вимоги скаржника ними не визнаються, оскільки виконавче провадження з виконання наказу господарського суду від 07.05.2013 було закінчено 05.02.2014, у зв’язку із його передачею до відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Черкаській області, оскаржувана постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 27.02.2014 прийнята згідно з вимогами п.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки згідно відмітки на виконавчому документі та постанові від 30.09.2013 він був повернутий стягувачу на підставі його заяви. Крім того, скаржником обрано невірний спосіб захисту свого права, оскільки вказана справа повинна розглядатись в порядку адміністративного судочинства, а оскільки в порушення ст.3 вказаного Закону наведено вичерпний перелік органів державної виконавчої служби, то відділ ДВС Маньківського РУЮ є неналежним відповідачем у справі.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 22.04.2013 у справі №925/413/13, частково задоволено позовні вимоги та стягнуто з державного підприємства "Іваньківський цукровий завод" 92 164,20 грн. заборгованості, 4 910,39 грн. пені, 184,33 грн. інфляційних втрат, 984,76 грн. 3% річних та 1 964,87 грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення, судом 07.05.2013 був виданий наказ на стягнення зазначених сум з відповідача.

Наказ був поданий для виконання у відділ примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Черкаській області.

У зв’язку із поданням заяви стягувача про повернення виконавчого документу без виконання, постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Черкаській області від 30.09.2013, наказ господарського суду від 07.05.2013 був повернутий ТОВ "Єдність".

04.12.2013 ТОВ "Єдність" повторно пред’явило виконавчий документ до виконання. Постановою державного виконавця відділу ДВС Маньківського районного управління юстиції від 04.12.2013 відкрито виконавче провадження із стягнення заборгованості з відділу ДВС Маньківського районного управління юстиції.

Постановою державного виконавця відділу ДВС Маньківського районного управління юстиції від 20.01.2014, вказане виконавче провадження було передано відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Черкаській області, у зв’язку із перебуванням зведеного виконавчого провадження по боржнику. Враховуючи зазначене, постановою від 05.02.2014 державний виконавець відділу ДВС Маньківського районного управління юстиції, постановив виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду закінчити.

10.02.2014 постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Черкаській області, було відмовлено у відкритті виконавчого провадження згідно з п.4 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" (з підстав пред’явлення виконавчого документу до органу ДВС не за місцем або не за підвідомчістю рішення) та повернуто наказ.

27.02.2014 стягувач подав заяву до відділу ДВС Маньківського районного управління юстиції про примусове виконання наказу господарського суду від 07.05.2014.

Постановою державного виконавця зазначеного відділу ДВС від 27.02.2014 відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа, оскільки він був повернутий стягувачу на його вимогу, а тому виконавчий документ не може бути повторно прийнятий для виконання.

Не погоджуючись з вказаною постановою стягувач звернувся з вказаною скаргою на незаконні дії державного виконавця та з вимогою визнати незаконною та скасувати постанову від 27.02.2014 про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження” (далі-Закон).

Відповідно до ст.25 Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Приймаючи спірну постанову, державний виконавець послався на положення п.7 ч.1 ст.26 Закону, відповідно до якого державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі, зокрема, якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів.

Разом з тим, п.5 ст.47 Закону визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (пунктом першим цієї статті визначено повернення виконавчого документу за письмовою заявою стягувача).

Таким чином, за змістом п. 1 ч. 1 і ч. 5 ст. 47 та положень ст.26 Закону в сукупності цих норм повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою не означає закриття виконавчого провадження, не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу Державної виконавчої служби за виконанням судового рішення (п.9.11 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012, № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Щодо посилання виконавчою службою на підсудність вказаного спору адміністративним судам України, то суд не погоджується з такими доводами з огляду на таке.

Розгляд господарськими судами скарг у порядку ст. 121 2 ГПК України є однією з форм судового контролю щодо виконання рішень, ухвал, постанов, а виконання рішення, ухвали постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу.

Отже, зазначені скарги щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів підлягають розгляду господарським судом, який розглянув відповідну справу у першій інстанції, тобто тим господарським судом, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу). Розгляд таких скарг здійснюється господарськими судами за правилами ГПК України.

Оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби, її посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні ст. 121 2 ГПК України під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону "Про державну виконавчу службу" державний виконавець здійснює примусове виконання рішень у порядку, передбаченому законом. У той же час відповідно до положень статті 121 2 ГПК представляти в судах державну виконавчу службу мають органи, зазначені у статті 3 названого Закону. До таким органів, зокрема, відносяться районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції. (Постанова Пленуму ВГСУ від 17.10.2012, №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Як вбачається з матеріалів справи, стягувач звернувся із скаргою на незаконні дії державного виконавця відділу ДВС Маньківського районного управління юстиції в частині прийняття постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 27.02.2014, тобто зазначивши належний та повноважний орган ДВС.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що скарга стягувача на дії ДВС є правомірною та обґрунтованою, відтак підлягає до задоволення, а постанова про відмову у від виконавчого провадження прийнята з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження", визнанню такою, що суперечить його вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 1212 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Єдність" на незаконні дії державної виконавчої служби задовольнити, визнати незаконною постанову ДВС Маньківського районного управління юстиції від 27.02.2014.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду протягом 5 днів з дня винесення ухвали.

Суддя О.І. Кучеренко