Рішення № 38057641, 03.04.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/2708/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/1188/14 Головуючий у 1-й інстанції Должко С. Р.

Доповідач Пилипчук Л. І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого: судді Пилипчук Л.І.

суддів: Дряниці Ю.В., Хіль Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на заочне рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 27 лютого 2014 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а :

У грудні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 28 жовтня 2009 року в розмірі 15 119,27 грн. та судових витрат.

В обґрунтування позову банк зазначав, що відповідач порушив договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків, комісії та інших витрат.

Заочним рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 27 лютого 2014 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 28 жовтня 2009 року в сумі 6 379,53 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в сумі 96,57 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Вказує, що суд першої інстанції, при визначенні розміру заборгованості за тілом кредиту не врахував збільшення кредитного ліміту до 8 900,00 грн.

Крім того, посилається на помилкове ототожнення районним судом пені та комісії, і зменшення відповідної винагороди без достатніх на те правових підстав.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 28 жовтня 2009 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір, за яким останній отримав кредит у розмірі 500,00 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на залишок заборгованості /а.с.6/.

Своїм особистим підписом відповідач підтвердив, що він ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, крім, того він згодний, що заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг /а.с. 6-10/.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 2 Умов та правил надання банківських послуг визначено терміни та поняття, відповідно до яких, мінімальний обов'язковий платіж - це розмір боргових зобов'язань Держателя, які щомісячно належать сплаті Держателем протягом строку дії Карти. Мінімальний обов'язковий платіж є обов'язковим для Держателя платіжних карт, здійснюючих операції по кредитній схемі.

У заяві клієнта визначено порядок погашення заборгованості, яке здійснюється щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості шляхом внесення коштів на карту клієнтом або списанням банком коштів з дебетової карти НОМЕР_1.

Клієнт зобов'язується погашати заборгованість за кредитом та відсоткам за користування ним, перевитратами платіжного ліміту, а також сплачувати комісію на умовах, передбачених договором. В разі виникнення заборгованості держатель по Картрахунку зобов'язаний погасити заборгованість протягом 30 днів з моменту її виникнення. (п.п.6.5,6.9. Умов та правил надання банківських послуг).

Згідно з нормою ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст.1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу (ч.2 ст.1050 ЦК України).

Відповідач належним чином не виконав обов'язків щодо повернення кредитних ресурсів та сплати відсотків.

З наданого банком розрахунку вбачається, що станом на 31 жовтня 2013 року ОСОБА_1 має заборгованість перед банком у загальному розмірі 15 119,27 грн., з яких:

- 8 763,93 грн. - заборгованість за кредитом;

- 4 183,34 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 975,84 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом;

а також штрафи відповідно до пункту 8,6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 грн. - штраф (фіксована частина);

- 696,16 грн.- штраф (процентна складова) /а.с.4-5/.

Частково задовольняючи позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив з доведеності факту неповного виконання договірних зобов'язань зі сторони відповідача. При цьому, визначаючи загальний розмір заборгованості, місцевий суд виходив з того, що у матеріалах справи знайшло підтвердження отримання відповідачем кредиту на суму лише 500,00 грн., а не 8 763,93 грн., як заявлено банком, а розмір неустойки належить зменшити з підстав його невідповідності розміру завданих збитків.

Проте колегія судді не може погодитися з такими висновками з огляду на наступне.

Відповідно до п.5.3 Умов кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надає банку право у будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

З наданої банком виписки по особовому рахунку позичальника вбачається, що відповідачеві у відповідності до домовленостей сторін збільшувався кредитний ліміт до 8 900,00 грн. і останній користувався відповідними коштами.

Таким чином, суму наданого відповідачу кредиту становить 8 900,00 грн., а не 500,00 грн., як визначив суд першої інстанції.

Крім того, районний суд ототожнив заборгованість по комісії та пеню та зменшив її до 500,00 грн. Однак фактично відбулася підміна понять, оскільки комісія є винагородою банку, а не штрафною санкцією.

При цьому дія норми ч.3 ст.551 ЦК України не поширюється на відносини щодо нарахування та сплати комісії.

Також, згідно ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Документальне підтвердження у матеріалах справи знайшли сплата позивачем судового збору за подачу позову на суму 229,40 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, то до відшкодування банку належить повний розмір судового збору.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.303,304,307, п.п.3,4 ч.1 ст.309, ст.ст.314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.

Заочне рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 27 лютого 2014 року - скасувати та ухвалити нове рішення .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору №б/н від 28 жовтня 2009 року в розмірі 15 119,27 грн. та 229,40 грн. судових витрат.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ Л.І. Пилипчук

СУДДІ: /підпис/ Ю.В. Дряниця

/підпис/ Л.М. Хіль

ЗГІДНО:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області Л.І. Пилипчук