Рішення № 380567, 21.12.2006, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ-32, вул. Комінтерну, 16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.06 Справа 377/19-06

Розглянувши матеріали справи за позовом Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ

до Боярського міського виробничого управління житлово-комунального господарства, м. Боярка

про стягнення 34523,61 грн.

суддя Т.П. Карпечкін

від позивача – Яковенко П. А. (дов. № 265 від 18.09.2006 року)

від відповідача – Рижий Р. Г. (дов. № 765 від 10.11.2006 року)

обставини справи:

Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі - позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Боярського міського виробничого управління житлово-комунального господарства (далі-відповідач) про стягнення 34523,61 грн., з яких 273420,26 грн. заборгованість за поставлений природний газ, 24187,85 грн. пеня, 34684,99 грн. інфляційних та 13330,51 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконує зобов’язання за договором № 06/04-1582 ТЕ-17 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій укладеного між сторонами 29.12.2004 року, а саме не оплачує в повному обсязі та у встановлені строки кошти за поставлений природний газ. В результаті неналежного виконання зобов’язань за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 273420,26 грн. Додатково позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання зобов’язань 24187,85 грн. пені, 34684,99 грн. інфляційних та 13330,51 грн. 3% річних.

Відповідач позов визнає частково про, що зазначає в усних та письмових поясненнях викладених в відзиві на позовну заяву № 767 від 10.11.2006 року, в сумі 273420,26 грн. основного боргу, але заперечує проти стягнення фінансових санкцій та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 24187,85 грн., 34684,99 грн. інфляційних та 13330,51 грн. 3% річних, оскільки предметом договору є постачання природного газу для потреб населення, підприємство відповідача знаходиться в скрутному фінансовому становищі заборгованість населення складає 1127590,81 грн. Відповідач також просить відстрочити виконання рішення суду строком на один рік.

Представником позивача 21.12.2006 року подано до суду заперечення на відзив боржника про відстрочку виконання рішення № 31/10-13468.

Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні з 13.11.2006 року по 21.12.2006 року оголошувалась перерва у відповідності до ст. 85 ГПК України для підготовки вступної та резолютивної частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку щодо правомірності заявлених позовних вимог та задоволенню позову частково з наступних підстав.

Між позивачем та відповідачем 29.12.2004 року було укладено договір № 06/04-1582 ТЕ 17 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій (далі договір). За умов договору позивач зобов’язаний передати у власність в 2005 році природний газ в обсязі до 950,0 куб. м., а відповідач зобов’язаний прийняти та оплатити за ціною 200,50 грн. за 1000,0 куб. м. газу (п. 11, п. 2.1. та п. 5.1 договору). Оплата за газ проводиться покупцем грошовими коштами плановими платежами щодекадно до 10,20 та 30 числа місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за звітним місяця (п. 6.1 договору). В разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 6.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2 договору). Даний договір набирає чинності з 01.01.2005 року і діє в частині поставки газу до 31.01.2005 року, а в частині проведення розрахунків за газ –до їх повного здійснення (п. 11.1 договору). 04.01.2005 року сторони підписали додаткову угоду № 1 до договору, умовами якої доповнено п. 2.1 та п. 2.1.1 договору наступним змістом: „постачальник передає покупцю в період з 01.02.2005 року по 30.04.2005 року, газ в обсязі до 2400,0 тис. куб.м., в тому числі по місяцях; лютий –1100,0 куб.м., березень –900,0 куб.м., квітень –400,0 куб.м. Пункт 5.1 договору змінено та встановлено, що ціна за 1000,0 куб.м. газу з врахуванням вартості транспортування газу територією України становить 241,50 грн. Умовами додаткової угоди також змінено п. 11.1 договору та викладено в наступній редакції: „договір набирає чинності з 01.01.2005 року і діє в частині поставки газу до 30.04.2005 року, а в частині проведення розрахунків за газ –до повного здійснення”. Решта умов договору залишилась незмінною.

Позивач на протязі січня-березня 2005 року передав відповідачу природний газ в об’ємі 1897,290 тис. куб. м. на загальну суму 458195,54 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу від 31.01.2005 року, від 28.02.2005 року та від 31.03.2005 року.

Відповідач зобов’язання за договором виконав частково, в результаті чого за ним утворилась заборгованість за отриманий природний газ в сумі 184775,28 грн.

За прострочення виконання зобов’язання позивач нарахував відповідачу штрафні санкції які передбачені в п. 7.2 договору, а саме пеню в розмірі 24187,85 грн., інфляційні в розмірі 334684,99 грн. та 3% річних в розмірі 13330,51 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги визнає в частині 273420,26 грн. основного боргу, проти позовних вимог в частині стягнення фінансових санкцій нарахованих за прострочення виконання зобов’язання заперечує та просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Судом оглянуті оригінали документів залучених до матеріалів справи.

При вирішенні спору судом враховано, що відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Приписами п. 1, п. 2 статі 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Позовні вимоги в частині стягнення 273420,26 грн. основного боргу підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, визнаються відповідачем та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, розмір яких складає 34684,99 грн. - інфляційних та 13330,51 грн. - 3% річних, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені нарахованої позивачем за період з 12.04.2006 року по 12.10.2006 року в розмірі 24187,85 грн. позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 5000,00 грн., в іншій частині стягнення пені судом відмовлено, оскільки у відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Судом враховано, що підприємство відповідача у відповідності до статуту та довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є державним комунальним підприємством, тобто основним джерелом отримання коштів являються кошти, що надходять з бюджету територіальної громади міста, а також платежі населення по квартплаті та житлово-комунальним послугам. Враховуючи те, що рівень оплати населення низький, а також те, що Законом України від 13.11.1996 року „Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги” передбачено заборону, яка діє і в даний час, отже підприємство відповідача позбавлено можливості стягувати з населення штрафні санкції за прострочення платежів. З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача виникла як наслідок несвоєчасної оплати населення за надані послуги по поставці природного газу. Заборгованість населення перед підприємством відповідача за комунальні послуги та квартплату складає 1127590,81 грн., що підтверджується довідкою № 766 від 10.11.2006 року, балансом від 30.09.2006 року та звітом про фінансові результати за 9 місяців 2006 року.

Приписами ст. 1 Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожитий газ та електроенергію” встановлено, що заборгованість з квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги (водо -, тепло -, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир, яка склалась на дату набрання чинності цим Законом (1 липня 2003 року) перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації.

Представником відповідача надано суду список абонентів з договорами на реструктуризацію № 768 від 10.11.2006 року на підтвердження того, що підприємство відповідача заключило договори з населенням на реструктуризацію заборгованості на загальну суму 191852,92 грн.

Як вбачається з матеріалів справи підприємство відповідача намагається власними зусиллями виконати зобов’язання перед позивачем, оскільки на даний час заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий природний газ складає 273420,26 грн., частина вартості за отриманий природний газ в сумі 184775,28 грн. погашена.

Сума пені нарахована позивачем відповідачу складає 24187,85 грн., заборгованість населення за надання послуг перед підприємством відповідача складає 1127590,81 грн.

Отже штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 44, ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Боярського міського виробничого управління житлово-комунального господарства (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Леніна, 30, код 05500865, р/р 260023021001 Києво-Святошинське відділення ощадбанку № 5399, МФО 320069) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827, р/р 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012) –273420 (двісті сімдесят три тисячі чотириста двадцять) грн. 26 коп. основного боргу, 34684 (тридцять чотири тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 99 коп. інфляційних, 13330 (тринадцять тисяч триста тридцять) грн. 51 коп. 3% річних, 5000 (п’ять тисяч) грн. 00 коп. пені та судові витрати: 3264 (три тисячі двісті шістдесят чотири) грн. 35 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Карпечкін Т.П.

Рішення підписано 25.12.2006 р.