Постанова № 38056367, 31.03.2014, Луганський окружний адміністративний суд

10.3.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 березня 2014 рокуЛуганськСправа № 2а-7155/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Пляшкової К.О.,

при секретарі: Шибаєвій Т.В.,

за участю представників

позивача: Захарової Т.І. (довіреність № 04-05/120-04 від 28.01.2014),

відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Інвест-Вугілля» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 1 005 083,34 грн., -

ВСТАНОВИВ:

18 серпня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Інвест-Вугілля» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 1 005 083,34 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що у порушення вимог ст.ст.19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Інвест-Вугілля» у 2010 році не працевлаштувало необхідну кількість інвалідів. Так, на підприємстві замість 37 інвалідів працювало 8 інвалідів. За 29 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідом, відповідач до 16.04.2011 мав самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 968475,30 грн. Оскільки вищезазначена сума не була своєчасно сплачена, позивачем нарахована пеня у розмірі 36608,04 грн.

Загальна сума заборгованості підприємства перед Державним бюджетом становить 1 005 083,34 грн.

За таких обставин позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі. Надав письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.23-25), в яких зазначив, що на підставі ч.ч.3, 4 ст.20 Закону України від 21.03.91 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації проводять відповідно до Закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи, організації в порядку, передбаченому законом, однак ТОВ «Інтер-інвест вугілля» збиткове підприємство, починаючи з 09.03.2009 була порушена процедура банкрутства підприємства. 06.06.2011р. дана процедура була припинена, у зв'язку з затвердженням мирової угоди, але на даний час підприємство не в змозі дану угоду виконувати із-за відсутності коштів.

З огляду на положення ст.128 КАС України, суд ухвалив розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов такого.

Фонд соціального захисту інвалідів, відповідно до п.1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 № 129, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2011 за № 528/19266, є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Державною службою з питань інвалідів та ветеранів.

Відповідно до п.5 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 № 129, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2011 за № 528/19266, Фонд відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду соціального захисту інвалідів, у тому числі щодо:

- реєстрації у них підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю;

- організації прийому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць, їх аналізу та перевірки правильності в них розрахунків;

- збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів;

- обліку зазначених сум адміністративно-господарських санкцій та пені і використання шляхом надання фінансової допомоги, цільової позики, дотацій на створення спеціальних робочих місць для працевлаштування інвалідів, забезпечення функціонування всеукраїнських, державних, міжрегіональних центрів професійної реабілітації інвалідів і державних центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів, фінансування заходів, спрямованих на фізкультурно-спортивну реабілітацію інвалідів, фінансування витрат на професійну підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку інвалідів та інші заходи, визначені законом;

- обліку заборгованості по сплаті сум адміністративно-господарських санкцій і пені, які нараховані підприємствам, установам, організаціям, у тому числі підприємствам, організаціям громадських організацій інвалідів, фізичним особам, які використовують найману працю;

- ведення претензійно-позовної роботи у судах різних інстанцій.

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до п.1 Положення про Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Фонду соціального захисту інвалідів від 26.05.2011 № 81 є територіальним органом бюджетної установи Фонду соціального захисту інвалідів.

Відділення Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює, зокрема, збір сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; облік заборгованості по сплаті сум адміністративно-господарських санкцій і пені, які нараховані підприємствам, установам, організаціям, у тому числі підприємствам, організаціям громадських організацій інвалідів, фізичним особам, які використовують найману працю; претензійно-позовну роботу у судах різних інстанцій.

Відповідно до ст.7 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ).

Статтею 19 Закону № 875-ХІІ, встановлено, що для підприємств (об'єд нань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ст.20 Закону України № 875-ХІІ від 21.03.1991 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік, складеного відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ТОВ «Інтер-Інвест-Вугілля» у 2010 році складала 930 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальних захищеності інвалідів в Україні» - 37, кількість працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 8 (а.с.8).

За змістом ч.3 ст.19 Закону України № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог ст.18 цього Закону.

Згідно ч.1 ст.18 вищевказаного Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, у тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону № 875-ХІІ підприємства зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів роботодавці повідомляють територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкцію щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» від 10.02.2007 № 42 щороку до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок по виявленню і підбору інвалідів для працевлаштування. Такий обов'язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в ч.1 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік Форми №10-ПІ поданий відповідачем до Луганського обласного відділення фонду соціального захисту 11 лютого 2011 року (а.с.8).

Водночас, про наявність вакантних місць роботодавці повинні повідомляти центри зайнятості, направляючи звітність у формі № 3-ПН, згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 № 420.

З листа Первомайського міського центру зайнятості № 9/07-447 від 20.02.2014 вбачається, що ТОВ «Інтер-Інвест-Вугілля» до центру зайнятості протягом 2010 року звіти форми № 3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів не надавалися (а.с.106).

З огляду на те, що ТОВ «Інтер-Інвест-Вугілля» до центру зайнятості протягом 2010 року звіти форми № 3-ПН щомісячно не подавалися, суд дійшов висновку, що відповідачем не вжито відповідних заходів для недопущення порушень вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, для стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Слід враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

Розглянувши справу, оцінивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив, що відповідачем не вжито усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, а отже наявні усі підстави для застосування юридичної відповідальності до відповідача у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Частина 4 статті 20 зазначеного Закону передбачає, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 цього Закону.

Відповідачем подано звіт, у якому визначено адміністративно-господарській санкції у розмірі 968484,00 грн.

З розрахунку суми позову вбачається, що Луганським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів розраховані ТОВ «Інтер-Інвест-Вугілля» адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2010 році у розмірі - 968475,30 грн. (а.с.6).

Як встановлено у судовому засіданні, сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем у встановлений ст.20 Закону № 875-ХП строк (до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу) сплачена не була, що дає підстави для нарахування пені відповідно до ст.20 цього Закон і п. 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону») з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення.

У зв'язку з несплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій у строк встановлений ст.20 Закону № 875-ХП, позивачем ТОВ «Інтер-Інвест-Вугілля» нарахована пеня у розмірі 36608,04 грн.

З розрахунку суми позову вбачається, що ставка НБУ - 7,75%, кількість днів у 2010 році - 365, одноденний розмір пені - 0,03%, кількість днів прострочення з 16.04.2011 (наступний день після граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій у добровільному порядку) по 19.08.2011 (день звернення до суду із позовом) - 126 днів. Таким чином сума пені, яку необхідно сплатити становить (968475,30 грн. х 0,03%) х 126 дні = 36608,04 грн.

Відповідачем суму адміністративно-господарських санкцій та пеню на час розгляду адміністративної справи не сплачено.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Доводи відповідача, викладені у запереченнях проти позову, суд до уваги не приймає, з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у чинній на час виникнення спору редакції) термін «мораторій на задоволення вимог кредиторів» - зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з частиною четвертою статті 12 зазначеного Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

У той же час, з порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника. Він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах, зокрема, обов'язки, передбачені статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», як працедавця.

Таким чином суд вважає помилковою позицію відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову з мотивів введення господарським судом мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Врахувавши вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 31 березня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 04 квітня 2014 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.17, 18, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Інвест-Вугілля» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 1 005 083,34 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Інвест-Вугілля» (місцезнаходження: 93200, Луганська область, м. Первомайськ, вул. Жукова, 15, р/р 2600030285106, МФО 304308, код 32458462) на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місце знаходження: 91055, м. Луганськ, вул. Володарського, 59, ідентифікаційний код 13396264) заборгованість зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені за 2010 рік у розмірі 1 005 083,34 грн. (один мільйон п'ять тисяч вісімдесят три гривні тридцять чотири копійки).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 04 квітня 2014 року.

Суддя К.О. Пляшкова