Рішення № 38055941, 04.04.2014, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2014 року Справа № 925/208/14

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: Мацегорін А.О. - за довіреністю;

від відповідача: Король В.Л. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" про стягнення 2 188 003,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2 188 003,20 грн., з яких: 1 504 369,60 грн. пені, 683 633,60 грн. 3% річних на підставі договору № 06/10-2359 ТЕ-36 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20 грудня 2010 року, укладеного між сторонами.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить їх задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечує повністю з мотивів, що обставини, на які посилається позивач у позовній заяві не є доведеними, зобов'язання по сплаті пені та процентів річних є припиненим в силу припинення основного зобов'язання виконанням, нарахування пені проведено неправильно, крім того, між сторонами укладено договір про новацію зобов'язання.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін та дослідивши наявні у справі письмові докази й оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позовні вимоги повністю з наступних підстав:

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

20 грудня 2010 року між сторонами по справі було укладено договір № 06/10-2359 ТЕ-36 про закупівлю природного газу за державні кошти (далі Договір, а.с. 8-12), у відповідності до якого позивач (далі - Постачальник) зобов'язався поставити відповідачу (далі - Покупець) імпортований природний газ, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. цього Договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується Покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом цього договору ( п. 1.1 Договору).

Позивач (Постачальник) передає відповідачу (Покупцю) в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ (надалі - газ) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 137 200,0 тис. (сто тридцять сім тисяч двісті ) куб.м. ( п. 1.2 Договору).

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 712 Цивільного кодексу України). За змістом ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За твердженням позивача, він на виконання умов договору № 06/10-2359 ТЕ-36 від 20 грудня 2010 року протягом серпня - вересня 2011 року поставив відповідачу газ на загальну суму 111 3346 042,14 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу ( а.с. 30-39).

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна за 1 000 куб. м. газу становить 840,196 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234,00 грн., крім того ПДВ - 20 %.

До сплати за 1 000 куб. м. природного газу належить 1 091,00 грн., крім того ПДВ 20 % , всього з ПДВ 1 309,20 (одна тисяча триста дев'ять гривень 20 коп.) гривень.

Спору між сторонами з приводу правильності визначення ціни на газ, що відпущено відповідачу позивачем в рамках виконання вказаного договору -- немає.

У відповідності до п. 4.1 Договору розрахунки між сторонами проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа, наступного за місяцем поставки газу.

За доводами позивача, відповідач здійснив повний розрахунок за поставлений газ в сумі 111 346 042,14 грн., що відповідач підтверджує, але з порушенням строків щомісячної сплати, встановлених в договорі.

За змістом пункту 1 статті 199 Господарського кодексу України та пункту 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Зазначені статті узгоджуються з приписами пункту 7.3.1 Договору між сторонами, згідно з яким у разі порушення Покупцем умов п. 4.1 Договору, Покупець зобов'язався (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами п. 9.3. Договору між сторонами було спеціально досягнуто згоди про те, що строк позовної давності за цим Договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом. Однак при розрахунку пені позивач відступив від умов договору та розрахував пеню з часу виникнення права на її нарахування, як передбачено вимогами чинного законодавства.

Суд відхиляє заперечення відповідача про те, що позивач неправомірно відступив від умов договору між сторонами про те, що пеню слід нараховувати за шість місяців до часу звернення позивача до суду і в цей період боргу у відповідача вже не було, що унеможливило б і нарахування пені.

За змістом постанови Верховного Суду України від від 11 грудня 2012 року у справі № 3-62гс12, умови договору про те, що неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом, суперечить вимогам частини шостої статті 232 ГК України, оскільки ця норма допускає можливість регулювання договором лише строку нараховування пені, та не передбачає можливості регулювання договором моменту, з якого розпочинається нарахування штрафних санкцій.

З цих підстав дії позивача по розрахунку пені саме за шість місяців після виникнення права на пеню, є правомірними. Позивач дотримав строку позовної давності у три роки для стягнення пені, що передбачено п. 9.3. договору між сторонами від 20.12.2010 року.

Відповідач проти існування боргу у періоди нарахування пені та відсотків річних не заперечив і доказів про те, що частковий розрахунок у цей період було проведено між сторонами у більшій сумі, суду не надав.

Позивач просить стягнути з відповідача за прострочення розрахунків з оплати поставленого товару пеню в сумі 1 504 369,60 грн. за період з 21.05.2011 року по 21.04.2012 року (а.с. 3). Розрахунок пені проведено вірно та у відповідності до обставин справи. Доказів сплати пені в сумі 1 504 369,60 грн. відповідач суду не надав, а тому суд задовольняє позов в цій частині.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 683 633,60 грн. за період з 21.05.2011 р. по 07.12.2012 р. (а.с.5).

В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Суд, перевіривши порядок нарахування позивачем 3% річних в сумі 683 633,60 грн. за період з 21.05.2011 р. по 07.12.2012 р., встановив правильність її нарахування та задовольняє позов повністю в цій частині.

Доказів проведення розрахунку за позовними вимогами відповідач суду не надав, наявність боргу перед позивачем за всіма платежами не спростував.

Суд відхиляє заперечення відповідача проти нарахування боргу за позовними вимогами з підстав того, що обов'язок сплати пені та відсотків річних у відповідача припинився з моменту припинення сплати основного зобов'язання, яке відповідач погасив повністю. Дії позивача є правомірними, оскільки нарахування пені та відсотків річних ним проведено за періоди, коли основний борг за відповідачем рахувався, проти чого відповідач не заперечив, а нарахування пені та відсотків річних проведено за шість місяців з часу виникнення боргу, ці платежі стягуються протягом трирічного строку позовної давності.

Також суд вважає, що укладення договору № 519/517з-ГУ про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію ..... від 05.12.2012 року, що укладений за участі сторін у справі, не є новацією зобов'язання стосовно договору на постачання газу від 20.12.2010 року, оскільки це прямо не передбачено в договорі № 519/517з-ГУ. Також цей договір не стосується питання відшкодування позивачем відповідачу нарахованих за позовними вимогами пені та 3% річних і сам договір № 519/517з-ГУ укладений 05.12.2012 року, тобто вже після закінчення періоду нарахування позивачем пені та 3% річних за позовом.

Доводи відповідача про відсутність вини у виникненні боргу перед позивачем, оскільки борг виник через невідшкодування відповідачу різниці в тарифах за газ, не можуть бути підставою для звільнення відповідача від сплати пені та 3% річних, оскільки договір між сторонами від 20.12.2010 року не передбачав умови, що борг за газ відповідач сплачуватиме лише за умови 100% отримання платежів від споживачів газу та проведення відшкодування різниці в тарифах, а тому саме на відповідача покладається обов'язок провести повний розрахунок із позивачем за спожитий газ за умовами укладеного між сторонами договору від 20.12.2010 року.

Відповідач не просив суд розглянути питання про зменшення пені, де ця обставина могла б бути врахована судом.

На підставі викладеного та відповідно до обставин справи суд дійшов висновку про необхідність примусового стягнення з відповідача 1 504 369,60 грн. пені, 683 633,60 грн. як 3 % річних на підставі договору № 06/10-2359 ТЕ-36 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.2010 року.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 43 761,00 грн. судового збору.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" (ідентифікаційний код 00204033, м. Черкаси, проспект Хіміків, 74) на користь Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 31301827 м. Київ, вул. Шолуденка, 1) -- 1 504 369,60 грн. пені, 683 633,60 грн. як 3 % річних на підставі договору № 06/10-2359 ТЕ-36 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.2010 року та 43 761,00 грн. на відшкодування судового збору.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 07 квітня 2014 року

Суддя Н.М. Спаських