Рішення № 38055170, 31.03.2014, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/1950/13-ц

2/212/146/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2014 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: Головуючого судді ; Водоп'янова С.М.

при секретарі ; Василенко С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі за участю позивачки ОСОБА_4 її представника - ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_6 його представника адвоката ОСОБА_7 цивільну справу за позовом;

ОСОБА_4, яка діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8, до ОСОБА_6 про визнання права власності, поділ спільного майна подружжя, усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселенні, -

В С Т А Н О В И В ;

До Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу звернулась позивачка ОСОБА_4, яка діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8, до ОСОБА_6 про визнання права власності, поділ спільного майна подружжя, усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселенні .

В обґрунтування позову представник позивачки ОСОБА_5, в уточненому позові, який подано до суду 20 лютого 2014 року, зазначила, що позивачка ОСОБА_4 перебувала в шлюбі з відповідачем ОСОБА_6 з 23.11.2002 року по 25.06.2010 року.

29.07.2005 року під час шлюбу, на відповідачем ОСОБА_6 була придбана квартира за адресою: АДРЕСА_2. Після придбання квартири подружжя ОСОБА_6 проживало у ній, разом з їхнім сином - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Шлюб між позивачкою та відповідачем в справі було розірвано рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 25.06.2010 року, яке набрало законної сили 05.07.2010 року.

Відповідач, вважаючи спірну квартиру своєю особистою власністю, чинить перешкоди позивачці та їх синові у користуванні житловим приміщенням спірної квартири.

Відповідачем ОСОБА_6 без згоди позивачки були вивезені меблі та техніка зі спірної квартири, після чого вона стала непридатною для проживання.

Відповідач ОСОБА_6 фактично позбавив позивачку та їх спільну дитину можливості вільно користуватися спірною квартирою, оскільки залишив позивачку без ключів від спірної квартири, та на неодноразові вимоги останньої надати їй можливість користуватись квартирою відповідав відмовою. Іншого житла, крім вказаної квартири, у позивачки немає.

Позивачка з червня місяця 2013 року разом з малолітнім сином змушена була мешкати у квартирі своїх батьків за адресою: АДРЕСА_1 та на даний час змушена наймати квартиру.

Ст. 405 ЦК України передбачає, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право користування цим житлом. Відповідно до ст. 156 ЖК УРСР, до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать дружина наймача, та їх діти. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Відповідно до ст. 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Крім того, відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 207 від 19.11.2013 року, сума, на яку збільшилась ринкова вартість квартири за рахунок проведених ремонтних робіт та яка приймається як загальна вартість ремонту в квартирі становить 22660,00 грн. (двадцять дві тисячі шістсот шістдесят гривень 00 коп.)

Вартість спірної квартири станом на 19.11.2013 рік складає - 144234, 00 грн. (сто сорок чотири тисячі двісті тридцять чотири грн. 00 коп.)

Вартість спірної квартири на момент її придбання становила 12026,00 грн. (дванадцять тисяч двадцять шість грн. 00 коп.).

Отже, з огляду на зазначене, вищезазначене збільшення вартості спірної квартири, в тому числі за рахунок проведених ремонтних робіт, є істотним.

Таким чином, даний факт є підставою для визнання спірної квартири спільним сумісним майном позивачки та відповідача в справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Відповідно до ст. 70 СК України в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

В зв'язку з наведеними нормами СК України представник позивачки просить суд взяти до уваги наступні факти:

Позивачем власними силами, проводилися ремонтні роботи в спірній квартирі, що призвело до істотного збільшення її вартості.

На сьогоднішній день спільна неповнолітня дитина Позивача та Відповідача знаходиться на утриманні Позивачки, проживає разом з нею в найманій квартирі.

Відповідач чинить перешкоди Позивачці та їхній дитині в користуванні спірним житловим приміщенням.

Враховуючи зазначене, представник позивачки просить суд,

Визнати квартиру за адресою: АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_6

В порядку розподілу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2, за ОСОБА_6 визнати право власності на 1/2 частину цієї квартири.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати, а саме: судовий збір в сумі - 883,17 грн. та витрати по оплаті проведення судової експертизи на загальну суму - 1050,00 грн.

Зобов'язати ОСОБА_6 не чинити перешкоди ОСОБА_4 та ОСОБА_8 у користуванні житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 та зобов'язати Відповідача надати їм ключі від квартири.

Вселити ОСОБА_4 та її сина ОСОБА_8 у квартиру за адресою: АДРЕСА_2.

Позивачка ОСОБА_4 у повному обсязі підтримала доводи викладені суду її представником ОСОБА_5.

Відповідач ОСОБА_6 позовні вимоги своєї колишньої дружини ОСОБА_4, не визнав у повному обсязі та суду зазначив, що спірна квартира придбана ним за 10 000 доларів США і вона є його особистою власністю. Цю обставину у судовому засіданні визнала позивачка ОСОБА_4. Остання після припинення між ними шлюбних відносин за власним бажанням пішла жити з його квартири у квартиру її матері. Перед тим як піти з спірної квартири ОСОБА_4 навмисно привела квартиру у непридатний для проживання стан, вона порізала шпалери та нависну стелю, що видно із світлин які приєднані до висновку експерта. Зі слів позивача ОСОБА_4 після придбання ним квартири вони дійсно мешкали в ній разом і на протязі приблизно двох років робили в квартирі ремонт. Гроші на проведення ремонту вони не позичали, а робили ремонт за власні кошти. Він працював на Криворізькому металургійному комбінаті і мав тоді великі заробітки, які декілька разів перевищували доходи його дружини, а позивачка в справі отримувала мінімальну заробітну платню. Тому твердження позивачки, що вона вклала великі кошти в проведення ремонту і квартирі, внаслідок чого вартість квартирі збільшилась істотно, відповідач не підтвердив, а спростував. Він власноруч робив ремонт у своїй квартирі і своєю працею збільшував її вартість.

Крім того, представник відповідача ОСОБА_7 суду вказала, що доводи позивачки стосовно істотного збільшення вартості спірної квартири внаслідок вкладення позивачкою власних коштів в проведення ремонту, не доведені наданими суду доказами.

Так адвокат ОСОБА_7 вказала, що позивачкою у позові необґрунтовано порівняно інвентарну вартість квартири станом на 2004 рік, тобто на час її придбання, з ринковою вартістю цієї квартири станом на листопад 2013 року. Проведеною у справі будівельною експертизою належним чином не визначено вартість проведеного у 2004 році ремонту спірної квартири. При цьому, позивачкою не визначена ціна спірної квартири стосовно збільшення вартості цін на нерухомі об'єкти у державі внаслідок інфляції та збільшення курсу долара відповідно до гривні за період з 2004 року по 2013 рік.

Суд, заслухавши позивачку, відповідача, їх представників та свідків, дослідивши письмові докази додані до позову, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 не доведені у судовому засіданні, а тому позов не може бути задоволеним, з наступних підстав;

Так, судом встановлено, що спір між позивачкою ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_6 виник щодо права власності на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно наданих суду письмових доказів, власником цієї квартири за договором купівлі-продажу від 29 липня 2005 року є відповідач ОСОБА_6, який згідно довідки про реєстрацію права власності на нерухоме майно, наданої КП «КБТІ» є власником 1/1 частки цього спірного помешкання. Відповідно пояснень ОСОБА_6 придбана ця квартира була не на сумісні кошти його та позивачки в справі, а на кошти його матері, які були йому передані у дар.

В ході розгляду цієї справи у судовому засіданні позивачка в справі ОСОБА_4 визнала, що спірна квартира дійсно є одноособовою власністю її колишнього чоловіка - відповідача ОСОБА_6. Однак вона суду зазначила, що нею особисто, та її родичами було вкладено у ремонт цієї квартири значні кошти, внаслідок чого вартість квартири істотно збільшилась у ціні.

На підтвердження цих доводів, позивачка та її представник послалися на висновок будівельної експертизи, та покази свідків.

Суд вважає, що висновком проведеної у справі будівельної експертизи від 19 листопада 2013 року, не підтверджуються доводи позивачки щодо вкладання у ремонт спірної квартири нею особисто значних коштів. На розгляд експерта навіть не ставилося питання про вартість проведених у 2005 році ремонтних робіт у спірній квартирі. А визначена експертом сума ремонтних робіт у - 22 660 гривень 00 копійок, станом на час оцінки на листопад 2013 року, дорівнює різниці вартості квартири у незадовільному, та вартості квартири у задовільному стані.

Так експертом у своєму висновку зазначено, що вартість квартири АДРЕСА_2, по курсу долара НБУ станом на дату оцінки, складає - 144 234 гривні 00 копійок, та з урахуванням технічного стану квартири як «незадовільний» складає - 121 574 гривні 00 копійок.

Сума, на яку збільшилась ринкова вартість квартири за рахунок проведених ремонтних робіт та яка приймається як загальна вартість ремонту в квартирі, буде дорівнювати - 144234,0 грн. - 121574,0 грн. = 22 660.0 грн.

Тобто виходячи з висновку експерта, вартість ремонту спірної квартири у - 6.36 рази менше ніж її ринкова вартість / 144 234.0 : 22 660.0 гривень = 6.36/. Виходячи з такого висновку експерта, та зважаючи на те, що зазначена сума коштів витрачених на ремонт квартири / 22 660.0 гривень / навіть якщо особисто позивачкою, на думку суду не дає підстав вважати, що вартість спірної квартири внаслідок проведеного ремонту збільшилась істотно, майже на половину. Крім того, на думку суду, позивачкою у справі належним чином не доведено, що вказана у висновку експерта сума на ремонт - 22 660.0 гривень, була витрачена особисто позивачкою у справі.

Так позивачка ОСОБА_4 не надала суду доказів тому, що вона витрачала на проведення ремонту у спірній квартирі у 2005 році значні кошти. Ніяких належних письмових доказів нею у підтвердження цього доводу надано не було. ОСОБА_4 у підтвердження своїх доводів послалася тільки на покази свідків.

Допитані судом свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на думку суду дали не достовірні та не конкретні покази.

Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є родичами позивачки, відповідно її матір'ю та дядьком, тому на думку суду вони є зацікавленими у справі особами. Вони та свідок ОСОБА_11 вказали, що ремонт у спірній квартирі було проведено у 2005 році спільними зусиллями. Вони особистим трудом допомагали молодятам відремонтувати житло. Тобто вони допомагали проводити ремонт у спірній квартирі позивачці та відповідачу і своєю працею і коштами.

Кожен з допитаних свідків не назвав конкретних сум грошей, та не підтвердив ці покази письмовими доказами, які витрачались на проведення ремонту. Свідкі суду чітко не вказали, скільки особисто позивачкою було вкладено грошей у проведення ремонту у спірній квартирі.

Покази свідків, суд не вважає належними і достатніми доказами у справі, які у повній мірі та обґрунтовано підтверджували б доводи позивачки у справі, стосовно вкладення нею особисто у ремонт спірної квартири великих сум грошей.

У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», зазначено, що майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Так позивачкою у справі не обґрунтовано порівняна інвентарна ціна спірної квартири вказана у договорі купівлі продажу квартири - 12026,00 грн. станом на 2005 рік, з ринковою ціною визначеною експертом станом на листопад 2013 року - 144234,0 грн..

Відповідач у справі суду пояснив, що він придбав спірну квартиру за 10 000 доларів США, що на час розгляду цієї справи, згідно курсу НБУ складає суму більше 100 000 гривень. Заяву відповідача про реальну вартість придбаної ним квартири позивачка у справі не спростувала у судовому засіданні.

Крім того, позивачка не надала суду доказів тому, на яку саме суму збільшилася вартість спірної квартири за період з 2005 року по 2013 рік, внаслідок збільшення цін в України на нерухомість.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4.

Керуючись ст.. 57, 60, 61, 62, 69, 70, 71 СК України, ст.. 88, 212-214 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у повному обсязі у задоволені позовних вимог ОСОБА_4, яка діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8, до ОСОБА_6 про визнання права власності , поділ спільного майна подружжя, усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселенні.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана усіма учасниками процесу та заінтересованими особами у справі до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту цього рішення суду.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: С. М. Водоп"янов