Рішення № 38054965, 02.04.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.04.2014 Справа № 905/7724/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М., суддів Говоруна О.В., Харакоза К.С., при секретарі судового засідання Волзі І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія спецбуд «БАС», м. Донецьк

до відповідача1: публічного акціонерного товариства «Південьзахідшляхбуд», м. Вінниця

до відповідача2: товариства з обмеженою відповідальністю «Донкомінвест», м. Донецьк

про стягнення заборгованості, 3% річних, пені, неустойки усього у розмірі 149209,02 гривень

Представники сторін:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача 1: не з’явився

Від відповідача 2: не з’явився

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія спецбуд «БАС» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до публічного акціонерного товариства «Південьзахідшляхбуд», товариства з обмеженою відповідальністю «Донкомінвест» про стягнення з відповідача 1 заборгованості за договором оренди №4-1«б»/312 від 01.11.2011р.у розмірі 54500,00 гривень, 3% річних у розмірі 1973,81 гривень, пені у розмірі 2235,21 гривень, неустойки відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у розмірі 90000,00 гривень, та про стягнення з відповідача 2 заборгованості за договором поруки від 14.09.2013р. у розмірі 500,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те що ані відповідачем 1, ані відповідачем 2, що є поручителем по зобов’язаннях відповідача 1, не були виконані грошові зобов’язання за договором оренди №4-1«б»/312 від 01.11.2011р., у зв’язку з чим виникла стягувана заборгованість та підстави для нарахування пені, 3% річних та неустойки.

В своїх поясненнях позивач зазначав, що майно до теперішнього часу за актом приймання-передачі йому не повернуто, та наголошував на тому, що договір оренди є припиненим внаслідок спливу строку його дії.

Відповідач 1 своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався. Надав відзив на позовну заяву, в якому визнав позовні вимоги в частині наявної заборгованості за договором оренди у розмірі 55000,00 гривень та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки з посиланням на те, що майно фактично повернуто з оренди 31.12.2012р. позивачу по закінченню строку договору оренди.

Відповідач 2 своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців». При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 3.9.1. Постанови Пленуму №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. таке повідомлення вважається належним.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки представників відповідачів за наявними в ній матеріалами, оскільки неявка представника відповідачів не перешкоджає вирішенню спору.

Строк розгляду справи відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України продовжувався. Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Розпорядженням від 15.01.2014р. призначено колегіальний розгляд справи №905/7724/13 у складі головуючого судді Колесника Р.М., суддів Говоруна О.В., Харакоза К.С.

Розпорядженнями від 18.02.2014р. та 11.03.2014р. склад судової колегії змінювався: суддю Харакоза К.С. було замінено на суддю Сажневу М.В., суддю Сажневу М.В. – на суддю Харакоза К.С.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ

01.11.2011р. позивачем (орендодавцем) та відповідачем 1 (орендарем) укладено договір оренди №4-1«б»/312, згідно п.п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування (оренду) майданчик (тверде покриття) площею 1000 кв.м. (далі – майно), розташований за адресою: м. Донецьк, вул. Магдебургська, 15 на строк, зазначений у п. 7.1 цього договору для використання його для розміщення пункту заправки ПММ.

Згідно п. 2.2 договору орендодавець не пізніше десяти календарних днів з дня підписання договору зобов’язаний передати, а орендар прийняти у користування орендоване майно. Майно вважається переданим в оренду з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, якій є невід'ємною частиною даного договору. З моменту підписання зазначеного акту до орендаря переходять всі права та обов'язки щодо користування орендованим майном, передбачені цим договором та починається обчислення строку оренди за цим договором.

Факт передачі майна в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 01.11.2011р.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що за оренду майна, зазначеного в п. 1.1 цього договору, орендар сплачує орендодавцю щомісячно орендну плату в розмірі 5000,00 гривень в т.ч. ПДВ 333,33 гривень.

Згідно п.п. 3.3, 3.4, 3.5 договору орендна плата сплачується орендарем в наступному порядку: орендна плата за користування майном сплачується щомісячно до п'ятого числа поточного місяця за попередній місяць на підставі пред'явленого орендодавцем до оплати рахунку. Сплата орендної плати (в т. ч. відшкодування витрат за комунальні послуги здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця. За перший місяць оренди плата здійснюється на умовах попередньої оплати 50% розміру місячної орендної плати у день, коли передали майно в оренду. Під час дії договору орендна плата може бути змінена за взаємною згодою сторін. Орендна плата нараховується та сплачується з дати підписання акта приймання-передачі майна в оренду.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2012р. Днем початку користування орендованим майном є день підписання акту приймання-передачі майна орендарю (п. 7.1 договору).

Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з листопада 2011р. по грудень 2012р., підписаними сторонами договору, підтверджується факт надання позивачем послуг з оренди на загальну суму 70000,00 гривень.

В матеріалах справи наявні банківські виписки, з яких вбачається, що відповідачем 1 у якості орендних платежів було сплачено 15000,00 гривень.

У зв’язку із невиконанням грошових зобов’язань за договором, 30.08.2013р. позивач направив на адресу відповідача 1 претензію про погашення протягом п’яти днів заборгованості.

У якості забезпечення виконання відповідачем 1 перед позивачем зобов’язань за договором оренди №4-1«б»/312 від 01.11.2011р. позивачем (кредитором) та відповідачем 2 (поручителем) 14.09.2013р. укладено договір поруки, відповідно до п.1.1 якого поручитель зобов’язується відповідати в межах і на умовах, визначених у чинному договорі перед кредитором за виконання відповідачем 1 (боржником) зобов’язань за договором оренди №4-1«б»/312 від 01.11.2011р. Зокрема поручитель зобов’язується відповідати перед кредитором за оплату боржником кредитору орендної плати у розмірі 55000,00 гривень.

Поручитель відповідає за виконання зобов’язань боржника перед кредитором в частині, котра не виконана боржником, але на суму не більше 500,00 гривень (п. 2.1 договору).

Поручитель відповідає при невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов’язань за договором оренди №4-1«б»/312 від 01.11.2011р. (п. 2.2 договору).

Пунктом 4.1 визначено строк дії договору – з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін до 14.09.2014р.

За таких обставин, позивач звернувся з розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача 1 заборгованість у розмірі 54500,00 гривень, 3% річних у розмірі 1973,81 гривень, пеню у розмірі 2235,21 гривень, неустойку у розмірі 90000,00 гривень, та стягнути з відповідача 2 заборгованість у розмірі 500,00 гривень.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідачів до виконання грошових зобов’язань.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами договорів оренди №4-1«б»/312 від 01.11.2011р. та поруки від 14.09.2013р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту прав та обов’язків сторін, визначених договором №4-1«б»/312 від 01.11.2011р., його предмету, такий договір кваліфікується судом як договір найму (оренди). Як встановлено ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, в контексті зазначених норм, укладений між позивачем та відповідачем 1 договір оренди №4-1«б»/312 від 01.11.2011р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України про обов’язковість договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач 1 не мав жодних підстав для ухилення від виконання грошових зобов’язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, відповідач 1 грошові зобов’язання за договором оренди не виконав, орендну плату у розмірі 54500,00 гривень не сплатив, що ним не заперечувалося у відзиві на позовну заяву, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1 заборгованості у розмірі 54500,00 гривень.

Крім суми основного боргу, позивачем нараховано та пред’явлено до стягнення з відповідача 1 пеню у розмірі 2235,21 гривень та 3% річних у розмірі 1973,81 гривень.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та у разі прострочення на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.216– 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язань. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що за прострочення виконання орендарем грошових зобов’язань у встановлений договором строк, орендар зобов’язаний сплатити на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Таким чином, суд, перевіривши відповідність наданих позивачем розрахунків, дійшов висновку про можливість задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 2235,21 гривень та 3% річних у розмірі 1973,81 гривень в повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 неустойки відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у розмірі 90000,00 гривень суд виходить з наступного.

Пунктом 8.1 договору встановлено, що договір припиняється по закінченню строку його дії, тобто 31.12.2012р.

Відповідно до п. 2.2 договору орендар не пізніше десяти календарних днів після закінчення строку оренди обов'язаний повернути, а орендодавець зобов'язаний прийняти орендоване майно, що оформлюється відповідним актом приймання-передачі, якій підписується сторонами.

Приписами ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

В обґрунтування вимог в цій частині позивач посилається саме на сплив строку дії договору оренди.

В той же час, статтею 764 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Також відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, оскільки сторонами не надано доказів наявності їх заперечень проти продовження строку дії договору оренди, як і доказів повернення орендованого майна суд приходить до висновку про продовження строку дії цього договору на той самий строк, тобто до 02.03.2014р.

На підтвердження таких висновків суду свідчить як зміст претензії позивача до відповідача 1, направленої лише 30.08.2013р., в якій він вимагав сплати заборгованості, не заявляючи вимог про повернення майна, так і зміст розглядуваного позову.

Посилання відповідача 1 на той факт, що майно було ним повернуто з оренди по закінченню строку дії договору 31.12.2012р. судом до уваги не сприймаються через юридичну неспроможність з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження цього факту, зокрема, акту приймання-передачі майна з оренди, коли як за змістом п. 2.2. договору оренди саме такий акт може фіксувати факт повернення майна з оренди.

Таким чином, враховуючи чинність договору оренди на момент звернення позивача до суду із позовною заявою, підстав для стягнення з відповідача 1 неустойки відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України відсутні, з огляду на що суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 неустойки у розмірі 90000,00 гривень.

Надаючи належну юридичну оцінку позовних вимогам до відповідача 2, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України, в разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, оскільки договором поруки встановлена відповідальність відповідача 2 як поручителя перед позивачем за виконання відповідачем 1 (боржником) зобов’язань за договором оренди №4-1«б»/312 від 01.11.2011р. на суму не більше 500,00 гривень, та враховуючи попередні висновки суду про наявність у відповідача 1 заборгованості перед позивачем, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2 заборгованості у розмірі 500,00 гривень такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України покладаються на відповідача 1, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія спецбуд «БАС» до публічного акціонерного товариства «Південьзахідшляхбуд» та товариства з обмеженою відповідальністю «Донкомінвест» задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Південьзахідшляхбуд» (21016, м. Вінниця, вул. 40-річчя Перемоги, 27, код 03449841) на користь «Компанія спецбуд «БАС» (83057, м. Донецьк, вул. Забійників, 2, код 37790134) заборгованість у розмірі 54500,00 гривень, пеню у розмірі 2235,21 гривень, 3% річних у розмірі 1973,81 гривень, судовий збір у розмірі 1184,81 гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Донкомінвест» (83049, м. Донецьк, вул. Є. Жукова, 56, код 36104132) на користь «Компанія спецбуд «БАС» (83057, м. Донецьк, вул. Забійників, 2, код 37790134) заборгованість у розмірі 500,00 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 02.04.2014р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 04.04.2014р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя Р.М. Колесник

Суддя К.С. Харакоз

Суддя О.В. Говорун