Ухвала суду № 38054559, 03.04.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Невідомої Т.О.

суддів: Пікуль А.А., Нежури В.А.

при секретарі: Ошедшій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 16 грудня 2013 року за заявою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» про забезпечення позову в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором у загальні сумі 1 474 611 грн. 96 коп.,

№ апеляційного провадження: №22-ц/796/5145/2014 Головуючий у суді першої інстанції: Трегубенко Л.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О. в с т а н о в и л а :

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 16 грудня 2013 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» (далі - ПАТ «КБ «Хрещатик») про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 208,00 кв.м., житловою площею 140, 20 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_1

Не погодившись із такою ухвалою суду, ПАТ «КБ «Хрещатик» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задовольнити. На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про відмову в задоволенні заяви ПАТ «КБ «Хрещатик» про забезпечення позову, порушив положення ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», а також ст. 153 ЦПК України.

В суді апеляційної інстанції Вознюк М.В. в інтересах ПАТ «КБ «Хрещатик» апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з наведених у ній підстав.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе слухати справу у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ПАТ «КБ «Хрещатик», з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в лютому 2011 року ПАТ «КБ «Хрещатик» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором у загальні сумі 1 474 611 грн. 96 коп. (а.с.3-6).

Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 31 травня 2011 року позов ПАТ «КБ «Хрещатик» було задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Хрещатик» заборгованість за договором кредиту у розмірі 1 474 611 грн. 96 коп., судовий збір в розмірі 1 700 грн. 96 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 грн. (а.с.9-10).

З метою виконання вказаного рішення суду 03 серпня 2011 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві було відкрито виконавче провадження. В ході виконавчого провадження було з'ясовано, що ОСОБА_1 належить на праві власності квартира АДРЕСА_1. 18 березня 2013 року державним виконавцем було внесено до Державного реєстру прав на нерухоме майно запис про реєстрацію обтяження, а саме, арешт вказаної квартири.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 10 грудня 2013 року за заявою представника ОСОБА_1 заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 31 травня 2011 року було скасовано, а справу призначено до судового розгляду в загальному порядку (а.с.11-12).

В листопаді 2013 року ПАТ «КБ «Хрещатик» звернулося до суду із заявою про забезпечення позову накладенням арешту на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 208,00 кв. м., житловою площею 140, 20 кв. м., що належить на праві власності ОСОБА_1, мотивуючи свої вимоги тим, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову може зробити неможливим чи ускладнити виконання рішення суду.

Відмовляючи в задоволенні заяви ПАТ «КБ «Хрещатик», суд першої інстанції виходив з того, що заява про забезпечення позову є передчасною та не підлягає задоволенню, оскільки у витязі з Державного реєстру прав на нерухоме майно, відсутні дані про вилучення запису про арешт квартири АДРЕСА_1 від 18 березня 2013 року, накладений державним виконавцем; відповідно до довідки форми № 3 у вказаній квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_6

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції.

Так, частинами першою та третьою статті 151 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов може бути забезпечено, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, які викладені в п. 4 Постанови Пленуму від 22 грудня 2006 року № 9 Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, враховуючи характер та обсяг заявлених позовних вимог, а також те, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову може зробити неможливим чи ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позову, вимоги ПАТ «КБ «Хрещатик» про забезпечення позову накладенням арешту на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 208,00 кв. м., житловою площею 140, 20 кв. м., що належить на праві власності ОСОБА_1 є законним та обґрунтованими.

При цьому, наявність у Державному реєстрі прав на нерухоме запису про обтяження квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення державного виконавця, так само, як і відсутність інформації щодо вилучення вказаного запису, а також факт проживання у вказаній квартирі відповідачки ОСОБА_1 разом з її чоловіком не має значення для вирішення питання про забезпечення позову ПАТ «КБ «Хрещатик» в порядку, визначеному ст. ст. 151-153 ЦПК України, та не може бути підставою для відмови в задоволенні заяви.

Підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

В матеріалах справи відсутні докази про те, що забезпечення позову накладенням арешту на квартиру АДРЕСА_1 призведе до порушення прав інших осіб.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Враховуючи викладене, ухвала суду першої інстанції, постановлена з порушенням положень процесуального права, підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про задоволення заяви ПАТ «КБ «Хрещатик».

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» задовольнити.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 16 грудня 2013 року скасувати та постановити нову.

Заяву Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» про забезпечення позову задовольнити.

В порядку забезпечення позову накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 208, 00 кв.м., житловою площею 140, 20 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_1.

Стягувачем є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 8-А, код ЄДРПОУ 19364259).

Боржником є ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, і.н. НОМЕР_1).

Ухвала є виконавчим документом.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Т.О. Невідома

Судді: А.А. Пікуль

В.А. Нежура