Постанова № 38054130, 13.12.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2013 р. Справа № 804/13258/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЦарікової О.В., секретаря судового засіданняБердника С.О., за участю: представника позивача: Савельєва К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технологічні системи і машини» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 22.05.2013 №0000782230,-

ВСТАНОВИВ:

08 жовтня 2013 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Технологічні системи і машини» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (з урахуванням уточнення до позовної заяви) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.05.2013 № 0000782230.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно дійшов висновку про нереальність господарської операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю НУФ «Дітекон», оскільки факт виконання договору підтверджується видатковими, податковими, товарно-транспортними накладними та актами приймання-передачі основних засобів, а наявність на балансі позивача, придбаних у вказаного контрагента товарів (основних засобів), підтверджується інвентаризаційними картками. Також позивач зазначає, що порушення Товариством з обмеженою відповідальністю НУФ «Дітекон» податкової дисципліни та незнаходження останнього за податковою адресою не є підставами для притягнення позивача до відповідальності, і позбавлення його права на валові витрати та податковий кредит. Позивач наголошує на тому, що встановлена відповідачем повторність вчинення порушення нічим не підтверджена, відтак і застосування штрафних санкцій у розмірі 50 % нарахованого податкового зобов'язання у такому випадку є безпідставним.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2013 у справі № 804/13258/13-а відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду на 29.10.2013.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2014 у справі №804/13258/13-а, клопотання відповідача задоволено та замінено первинного відповідача - Верхньодніпровську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровській області Державної податкової служби на його правонаступника - Верхньодніпровську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управляння Міндоходів у Дніпропетровській області, як належного відповідача у справі.

Відповідач проти позову заперечив, з підстав викладених у запереченнях на адміністративний позов від 29.10.2013. Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначаючи про нереальність правочину, укладеного позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю НУФ «Дітекон», виходячи з наступного:

- неможливо провести зустрічну звірку з питань дотримання податкового законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю НУФ «Дітекон» з іншими контрагентами: Товариством з обмеженою відповідальністю «Рейтар», Товариством з обмеженою відповідальністю «Профіт рейд - 78», Товариством з обмеженою відповідальністю «Пік Пром», в результаті чого податковими органами встановлено нікчемність правочинів між вказаними суб'єктами господарювання;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Технологічні системи і машини» є вигодонабувачем у відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю НУФ «Дітекон»;

- відносини позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю НУФ «Дітекон» не спрямовані на настання реальних правових наслідків;

- документи, складені в результаті правовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю НУФ «Дітекон», не мають силу первинних, внаслідок юридичної дефектності через відсутність фактичного здійснення господарської операції.

За таких обставин, відповідач вважає, що позивачем безпідставно включено суму у розмірі 8333,33 грн. до складу податкового кредиту, в результаті чого відбулося заниження зобов'язань з ПДВ за травень 2012 року у розмірі 8333,33 грн. Доводи позивача не спростовують самого факту встановлення вищезазначених порушень, що призвели до заниження податку на додану вартість, та не є підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 22.05.2013 № 0000782230.

У судовому засіданні 13.12.2013 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив задовольнити адміністративний позов повністю.

Відповідач, належним чином повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився. До суду надійшло клопотання відповідача, в якому останній просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову та розглянути справу без його участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Технологічні системи і машини» (далі - ТОВ «Техномаш») (код ЄДРПОУ 32433495) зареєстроване Виконавчим комітетом Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області 22.12.2004 за №12251230000000056, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію Серія А00 № 421660, та перебуває на обліку як платник податків у Верхньодніпровській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, правонаступника Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби.

21 січня 2013 року, на підставі п.п. 20.1.6, п.п 20.1.23 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби направлено на адресу ТОВ «Техномаш» письмовий запит №137/10/22-2 про надання інформації та її документального підтвердження для з'ясування реальності та повноти відображення у бухгалтерському та податковому обліку, із відповідним відображенням у податкових деклараціях, результатів операцій по господарських взаємовідносинах за період травень 2012 року з ТОВ НУФ «Дітекон».

Зазначений запит був отриманий Товариством з обмеженою відповідальністю «Техномаш» 23 січня 2013 року (вх. № 5).

На виконання п. 14 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1245 «Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом» позивач надав відповідачу запитувані документи з супровідним листом від 01.02.2012 (вих. №13-030/05-06).

Відповідно до повідомлення від 03.04.2013 № 226, на підставі п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75 та п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України та наказу від 03.04.2013 №352, Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби повідомлено позивача про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Техномаш» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, на підставі наказу від 03.04.2013 №352 відповідачем з 03.04.2013 по 04.04.2013 проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Технологічні системи і машини» по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю НУФ «Дітекон» за травень 2012 року, за результатами якої складено акт від 04.04.2013 № 273/222-3243349.

В означеному акті вказано, що за результатами зустрічних звірок контролюючими органами встановлено нереальність господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю НУФ «Дітекон» та його контрагентами, внаслідок чого встановлено нікчемність таких правочинів. На думку відповідача, ТОВ «Техномаш» є вигодонабувачем придбаного товару у ТОВ НУФ «Дітекон». Також, у вказаному акті відповідачем зроблено висновок про не спрямованість правочину, укладеного позивачем з ТОВ НУФ «Дітекон», на настання реальних правових наслідків.

Крім того, відповідач зазначив, що в результаті порушення контрагентом ТОВ «Техномаш» (ТОВ НУФ «Дітекон») своїх податкових зобов'язань, приписів цивільного законодавства, складені ним первинні документи, не мають статусу первинних і носять протиправний характер.

Згідно висновків акту від 04.04.2013 № 273/222-3243349, ТОВ «Техномаш» було допущено порушення абз. «а» пп. 14.1.13., пп. 14.1.36 п. 14., пп. 135.5.4. п.136.5.5 ст. 135, пп. 138.1.1. п. 138, п.138.2, п.138.4 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 19259,00 грн, в т.ч. за 2 квартал 2012 року - 19259,00 грн. А також, позивачем порушено п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 8333,33 грн., в т.ч. за травень 2012 року у сумі 8333,33 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки, відповідачем прийняті та направлені позивачу податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- № 0000782230 від 22.05.2013, за яким нараховано грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 8333,33 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4166,67 грн., на загальну суму 12500,00 грн.;

-№ 0000772230 від 22.05.2013, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 19250,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4812,50 грн., всього 24062,50 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги, рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 20.08.2013 № 1913/10/04-36-10-04-09, скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.05.2013 №0000772230 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 24062,50грн., податкове повідомлення-рішення від 22.05.2013 №000782230 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 12500,00 грн. залишено без змін.

Дослідивши надані сторонами докази та всі обставини даної справи, суд не погоджується з висновками відповідача, зробленими у акті від 04.04.2013 № 273/222-3243349 щодо не спрямованості правочину, укладеного позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю НУФ «Дітекон», на настання реальних правових наслідків, виходячи з наступного.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну , повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5. встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, у якому зазначено з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Також у вищевказаному листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що правочин, укладений позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю НУФ «Дітекон» не спрямований на настання реальних правових наслідків через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами Товариства з обмеженою відповідальністю НУФ «Дітекон» правочини визнані податковим органом нікчемними, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків, та його безпосереднім контрагентом.

Також, що стосується встановлення нікчемності правочинів по ланцюгу постачання Товариства з обмеженою відповідальністю НУФ «Дітекон» з його контрагентами, суд зазначає, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Повноваженнями щодо визнання в позасудовому порядку правочинів нікчемними або недійсними вказані органи не наділені. Також, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи не укладення вказаного правочину. Відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означеного договору, фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, безтоварності господарської операції, відсутності зв'язку укладеної угоди з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладений правочин порушує публічний порядок відповідно до ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Однак, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Аналогічну позицію з цього приводу займають Вищий адміністративний суд України в постанові від 14.11.2012 по справі № К/9991/50772/12 (номер в ЄДРСР № 27477204) та Верховний Суд України в постанові Пленуму ВСУ від 06.11.2009 № 9.

Суд також зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, яке допустило Товариство з обмеженою відповідальністю НУФ «Дітекон».

Аналогічну позицію займає Верховний Суд України, викладену у постанові від 13.01.2009 (номер судового рішення в ЄДРСР 3060678).

В листі Вищого адміністративного суду України від 06.05.2011 №742/11/13-11 зазначено, що згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Отже, судом підлягає дослідженню факт реальності господарської операції між ТОВ «Техномаш» та ТОВ НУФ «Дітекон» та реальність зміни майнового стану першого.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, між ТОВ «Техномаш» та ТОВ НУФ «Дітекон» укладено договір купівлі-продажу № 12-12/Д від 30.04.2012, за умовами якого ТОВ НУФ «Дітекон», як продавець, зобов'язувалося поставити та передати позивачу товар (прес-форми), а позивач, як покупець, зобов'язувався його прийняти та здійснити оплату товару на умовах вказаного договору.

Найменування, кількість, якість, ціна, строки та умови поставки визначаються сторонами в Спеціифікаціях до договору , які є невід'ємною частиною цього Договору (пункт 1.2. договору від 30.04.2012 № 12-12/Д).

У Специфікації № 1 до договору від 30.04.2012 № 12-12/Д було визначено перелік товару, який має бути поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю НУФ «Дітекон» позивачу, а саме: Прес-форма ТХМШ 259.163.001 (ручка); Прес-форма ТХМШ 259.153.001 (кнопка); Прес-форма ТХМШ 259.153.002 (кнопка), та ціна, за якою товар поставляється.

Згідно п. 1.3 договору від 30.04.2012 № 12-12/Д, право власності на товар переходить до «покупця» з моменту передачі товару.

У Специфікації № 1 до договору № 12-12/Д від 30.04.2012 визначено, що поставка товару здійснюється на умовах СРТ у відповідності до вимог «Міжнародних правил тлумачення термінів «ИНКОТЕРМС 2000» - на склад покупця: м. Жовті Води.

На підставі договору купівлі-продажу №12-12/Д від 30.04.2012, ТОВ НУФ «Дітекон» виписало позивачу податкову накладну №100 від 14.05.2012 на суму поставленого товару у загальному розмірі 50000,00грн., в тому числі ПДВ у розмірі - 8333,33 грн.

Оплата товару відбулася на підставі рахунку № 146 від 14.05.2012, виставленого ТОВ НУФ «Дітекон» позивачеві.

Факт оплати товару ТОВ «Техномаш» за договором № 12-12/Д від 30.04.2012 на загальну суму 50000 грн., в тому числі ПДВ - 8333,33 грн., підтверджується банківською випискою від 14.05.2012, належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи.

Разом з тим, в матеріалах справи наявна товарно-транспортна накладна від 31.05.2012, на підставі якої перевізник - ТОВ «Сталь-Інвест-Груп» за замовленням вантажовідправника - ТОВ НУФ «Дітекон» доставив вантажоодержувачу ТОВ «Техномаш» з м. Дніпродзержинськ до м. Жовті Води вантаж: прес-форми у кількості 3 шт. За одержання вантажу підписався директор ТОВ «Техномаш» Щадій В.М.

З видаткової накладної від 31.05.2012 № РН-0531/04, якою засвідчується перехід права власності на товар відповідно до умов договору, вбачається, що ТОВ НУФ «Дітекон» на підставі договору № 12-12/Д від 30.04.2012 було поставлено ТОВ «Техномаш» товар, визначений у специфікації № 1 до цього договору, на загальну суму 50000,00 грн., в тому числі ПДВ 8333,33 грн. Також, з означеної видаткової накладної вбачається, що приймання товару здійснювалося директором ТОВ «Техномаш» Щадієм В.М.

Отже, факт поставки товару ТОВ НУФ «Дітекон» позивачу за договором купівлі-продажу № 12-12/Д від 30.04.2012 підтверджується товарно - транспортною накладною від 31.05.2012, видатковою накладною 31.05.2012 № РН-0531/04, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Судом під час розгляду справи встановлено, що первинні документи, складені ТОВ НУФ «Дітекон», відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У відповідності до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

З матеріалів справи вбачається, що у позивача діє комісія для введення в експлуатацію основних засобів та визначення строку їх експлуатації, що підтверджується копією наказу позивача № 01-ОФ від 03.01.2012.

У матеріалах справи наявні акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-0000003, № ВЭ-00000003, № ВЭ-000000003 від 31.05.2012, на підставі яких прийнято в експлуатацію товар, отриманий позивачем від ТОВ НУФ «Дітекон» за договором купівлі-продажу № 12-12/Д від 30.04.2012.

Отриманий позивачем від ТОВ НУФ «Дітекон» 31.05.2012 товар був поставлений на баланс та перебуває на обліку першого згідно інвентаризаційних карток. Так, у відповідності до інвентаризаційної картки № 82 на обліку позивача перебуває Прес-форма ТХМШ 259.153.002 (кнопка). На підставі інвентаризаційної картки №83 обліковується прес-форма ТХМШ 259.153.001 (кнопка). Згідно інвентаризаційної картки №84 на обліку позивача перебуває Прес-форма ТХМШ 256.163.001 (ручка). За характеристикою об'єкти: прес - форми призначені для виготовлення деталей водонагрівачів.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ №445386 від 27.09.2012, основним видом господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Технологічні системи і машини» є виробництво неелектричних побутових приладів.

Таким чином, придбаний у ТОВ НУФ «Дітекон» товар - прес-форми призначені саме для використання у господарській діяльності позивача.

Під час розгляду справи представник позивача пояснив, що придбаний у ТОВ НУФ «Дітекон» товар - прес-форми, використовуються позивачем для виготовлення виробів з пластмаси: ручок і кнопок. Дані вироби є складовими частинами продукції, яка виробляється ТОВ «Техномаш» - газових водонагрівачів, отже відносяться до основних засобів.

На підтвердження наявності приміщень та умов для зберігання прибраного у ТОВ НУФ «Дітекон» обладнання, позивачем надані договори оренди нежитлових приміщень від 01.01.2011 № 01/11/35, від 28.12.2012 № 04/12, безпосередньо в яких відбувається виробничий процес.

Також судом встановлено, що на підставі договору оренди № 05/12 від 28.12.2012 позивач орендує у ТОВ «Техномашінвест» виробниче обладнання, яке використовується ним разом з придбаними у ТОВ НУФ «Дітекон» прес-формами у виробничому процесі. На підставі зазначеного, судом встановлено рух активів від ТОВ НУФ «Дітекон» до позивача.

Таким чином, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ НУФ «Дітекон» підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, а саме: договором купівлі-продажу, видатковою та податковою накладною, рахунком та банківською випискою щодо перерахування позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ НУФ «Дітекон» коштів за отриманий від останнього товар, товарно-транспортною накладною.

У відповідності до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.1 статті 198 ПК України, виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Нормами статті 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту за травень 2012 року суму ПДВ у розмірі 8333,33 грн. за правочином, укладеним з ТОВ НУФ «Дітекон», на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального виконання господарської операції, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

Що стосується застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій згідно п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за податковим повідомленням-рішенням від 22.05.2013 №0000782230 в розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Пунктом 123.1 ст. 123 ПК України визначено, що при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, накладаючи на позивача штраф у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток, відповідач виходив із того, що позивач повторно протягом 1095 порушив норми податкового законодавства щодо нарахування та сплати зазначеного вище податку.

Однак, повторність вчинення позивачем протягом 1085 порушення норм податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не підтверджується належними доказами. Суд встановлено, що у трирічному періоді податковим органом визначалися податкові зобов'язання ТОВ «Техномаш» та було винесено відповідне податкове повідомлення-рішення, однак таке донарахування було оскаржене 19.05.2013 підприємством позивача в судовому порядку. За результатами розгляду справи, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 у даній справі, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 11.03.2013 №0000162240. Отже, раніше прийняте контролюючим органом рішення щодо визначення сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість оскаржувалося позивачем у судовому порядку та відсутнє судове рішення, яке б підтверджувало правомірність їх винесення відповідачем. Відтак, відповідачем безпідставно застосовані штрафні санкції у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання, оскільки повторність, в даному випадку, не мала місця.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та беручи до уваги встановлені судом фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і доведеність позивачем невідповідності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 22.05.2013 № 0000782230 вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, суд вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь позивача витрати у розмірі 125,00 грн.

Керуючись ст. ст. 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Технологічні системи і машини» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.05.2013 №0000782230 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 22.05.2013 № 0000782230.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технологічні системи і машини» судовий збір у розмірі 125,00 (сто двадцять п'ятсот) грн. 00 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 18 грудня 2013 року.

Суддя О.В. Царікова