Ухвала суду № 38054041, 18.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" березня 2014 р. м. Київ К/800/47703/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Мороза В.Ф.

Суддів: Донця О.Є.

Логвиненко А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_2 звернулась із позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області (далі - Управління), в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виконанні виконавчого листа в частині стягнення з Державного бюджету України на її користь судових витрат: судового збору в розмірі 3,40 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 192,08 грн., зобов'язати казначейську службу виконати зазначений виконавчий лист.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління щодо відмови у виконанні виконавчого листа по справі №2а/2570/5699/2012, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом 10 вересня 2012 року, в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу в сумі 192,08 грн. Зобов'язано Управління виконати виконавчий лист по справі №2а/2570/5699/2012, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом 10 вересня 2012 року, в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу в сумі 192,08 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 17,20 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління звернулось з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що Чернігівським окружним адміністративним судом 10 вересня 2012 року видано ОСОБА_2 виконавчий лист на виконання рішення цього суду від 17 листопада 2011 року, яким постановлено стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати: судовий збір в сумі 3,40 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 192,08 грн. Вказаний лист було пред'явлено Головному управлінню ДКС України у Чернігівській області для виконання.

Листом від 25 лютого 2013 року №1510/55/1698 Управління повідомило ОСОБА_2 про наявність обставин, які унеможливлюють виконання наданого нею виконавчого листа - через відсутність відповідного рахунку.

Вважаючи такі доводи необґрунтованими, а дії Управління - протиправними, ОСОБА_2 звернулась у суд.

Відповідно до ч. 4 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Частиною 2 ст. 3 названого Закону передбачено, що рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

У відповідності до ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Таким органом, згідно указу Президенту України від 29.11.2011 року №1078/2011 є Державна казначейська служба України (Казначейство України).

Зазначеним указом затверджене Положенням про Державну казначейську служба України, згідно пп. 5 п. 4 якого Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення) (п. 7 Положення).

Аналогічні повноваження щодо безспірного списання бюджетних коштів на підставі рішення суду передбачені Положенням про управління (відділення) Державної казначейської служби України у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2011 № 1280, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.10.2011 року за № 1237/19975 (пп. 3 п. 4).

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, прийнятих судами визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 (надалі - Порядок).

Згідно абзацу 2 пункту 2 Порядку безспірним списанням є операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Відповідно до пункту 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Підпунктом 2 пункту 4 Порядку визначено, що органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку.

Враховуючи вищезазначені норми, обов'язок саме Казначейства України та його територіальних органів виконувати рішення суду про стягнення коштів з державного чи місцевого бюджету шляхом їх безспірного списання на підставі рішення суду.

Кодексом адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на правову допомогу. (ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 87).

Колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що виконання судового рішення не може бути поставлено в залежність від бюджетних асигнувань, адже ч. 5 ст. 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач частково виконав постанову Чернігівського окружного адміністративного суду, перерахувавши стягувачу суму сплаченого нею судового збору в розмірі 3,40 грн., проте в частині стягнення витрат на правову допомогу в сумі 192,08 грн. судове рішення залишається невиконаним.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог в силу протиправності відмови Управління виконати судове рішення, яке набрало законної сили.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що висновки судів попередніх інстанцій зроблені з порушенням норм матеріального чи процесуального права, тоді як суд касаційної інстанції в силу статті 220 КАС України позбавлений можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 224, 230, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили через п'ять днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: В.Ф. Мороз

О.Є Донець

А.О. Логвиненко