Ухвала суду № 38053937, 02.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2014 року м. Київ К/800/22040/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (доповідача),

Ємельянової В.І.,

Лиски Т.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Полтавського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати дії комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій Полтавського обласного військового комісаріату неправомірними; зобов'язати комісію з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій Полтавського обласного військового комісаріату визнати його учасником бойових дій та видати йому відповідне посвідчення.

В обґрунтування вимог зазначав, що він знаходиться в запасі Збройних Сил України. Під час кадрової військової служби на офіцерських посадах Міністерства оборони СРСР його було направлено у відрядження з березня 1990 року по вересень 1990 року до військової частини 35710 в м. Гянжа (м. Кіровобад) Азербайджанської РСР для виконання урядового службово-бойового завдання по охороні громадського порядку та забезпеченню державної безпеки пов'язаних з масовими антисуспільними проявами при надзвичайних обставинах. Під час проходження служби ним виконувалась завдання в умовах збройного конфлікту на території Азербайжанської РСР і на прилеглих до них територіях віднесених до зони збройного конфлікту та під час контртерористичних заходів з охорони державних установ, військових комендатур, об'єктів стратегічного призначення, територіальної оборони населених пунктів, тощо. Вважаючи, що він має право на отримання статусу учасника бойових дій, звернувся до Полтавського військового комісаріату для визначення йому цього статуту, але отримав відмову.

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 8 січня 2013 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій Полтавського обласного військомату щодо відмови у визначенні ОСОБА_3 статусу учасника бойових дій. Зобов'язано комісію з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій Полтавського обласного військомату визнати ОСОБА_3 учасником бойових дій та видати йому відповідне посвідчення.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2013 року скасовано постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 8 січня 2013 року, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалене ним судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 знаходиться в запасі Збройних Сил України. Під час кадрової військової служби на офіцерських посадах Міністерства оборони СРСР його було направлено у відрядження з березня 1990 року по вересень 1990 року до військової частини 35710 в м. Гянжа (м. Кіровобад) Азербайджанської РСР для виконання урядового службово-бойового завдання по охороні громадського порядку та забезпеченню державної безпеки пов'язаних з масовими антисуспільними проявами при надзвичайних обставинах.

У листопаді 2012 року позивач звернувся з відповідною заявою до комісії обласного військового комісаріату по визначенню статусу учасника бойових дій з проханням визнати його учасником бойових дій.

За результатами розгляду зазначеної заяви комісією було прийнято рішення, яким відмовлено позивачу у визначенні його учасником бойових дій, у зв'язку з тим, що Азербайджан не входить до Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року №63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Перелік держав і періодів бойових дій на їх території).

Відповідно до пункту 2 статті 6 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються, зокрема учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.

У Переліку держав і періодів бойових дій на їх території Азербайджанська РСР відсутня.

Посилання позивача на те, що згідно з цим Переліком до нього входять інші країни, бойові дії на території яких мали місце після грудня 1979 року, а тому рішення відповідача про відмову у визнанні його учасником бойових дій є необґрунтованим, колегія суддів вважає безпідставним з огляду на наступне.

Зі змісту примітки 6 до Переліку стосовно можливості визнання осіб учасниками бойових дій, якщо такі мали місце в інших країнах після грудня 1979 року, та не названі у Переліку, вбачається, що її положення поширюються лише на військових фахівців, які направлялися Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР у країни, на території яких велися бойові дії і пільги яким надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про їх особисту участь у бойових діях.

Таких юридичних фактів, з якими в даному випадку чинним законодавством пов'язується право особи на визнання її учасником бойових дій, судами не встановлено.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про безпідставність заявлених позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятого ним рішення.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський(

доповідача)

Судді В.І. Ємельянова

Т.О. Лиска