Ухвала суду № 38053877, 25.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2014 року м. Київ К/800/43370/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській областіна постанову та ухвалуСумського окружного адміністративного суду від 15.05.2013 року Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013 рокуу справі№ 818/1514/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фавор»до Державної податкової інспекції у м. Сумипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15.05.2013 року у справі № 818/1514/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013 року, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 21.02.2013 року № 0000091550/10097 та № 0000101550/10098.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. п. 198.2, 198.6 ст. 198, п. п. 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. ст. 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Фавор» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад, грудень 2012 року складено акт від 12.02.2013 року № 423/15.5-14/30759962/44, яким зафіксовано порушення позивачем п. п. 198.2, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, які призвели до завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2012 року на суму 234 774,00 грн., за грудень 2012 року на суму 87 068,00 грн.; завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2012 року на суму 663 217,17 грн.

Вказаних висновків податковий орган дійшов з огляду на встановлені в ході проведення перевірки обставини, а саме: ТОВ «Фавор» до податкової декларації за жовтень-грудень 2012 року подало Заяву (додаток №8) про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних), однак, разом із Заявою не було надано копій товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копій первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, у зв'язку з чим ДПІ в м. Суми зроблено висновок про порушення позивачем п.198.2, п.198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 ПК України, та прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21.02.2013 року №0000091550/10097 та 21.02.2013 року №0000101550/10098.

Погоджуючись з висновком про обґрунтованість позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із приписами пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14, п. п. 198.3, 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Абзацем 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітній податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Фавор» 19.11.2012 року надіслало до Державної податкової інспекції в м. Суми податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2012 року разом з додатком 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8)».

19.12.2012 року та 18.01.2013 року позивач надіслав відповідачу декларації з податку на додану вартість за листопад та грудень 2012 року разом з додатком 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8)».

Одночасно з деклараціями з ПДВ за жовтень, листопад та грудень 2012 року позивач подав до Державної податкової інспекції в м. Суми листи № 568 від 19.11.2012 року, № 618 від 18.12.2012 року, № 621 від 19.12.2012 року, № 35 від 18.01.2013 року, № 36 від 18.01.2013 року та № 53 від 25.01.2013 року, в яких зазначив причини включення окремих сум ПДВ до додатку 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8)».

До зазначених листів були додані копії необхідних первинних документів, зокрема, з листами № 568 від 19.11.2012 року, № 618 від 18.12.2012 року та № 35 від 18.01.2013 року надані копії ВМД за жовтень, листопад та грудень 2012 року по експортним операціям, листом № 36 від 18.01.2013 року надані копії податкових та видаткових накладних за грудень 2012 року, виписаних за наслідками господарських операцій з ТОВ ВВП «Мрія», ТОВ «Галвіс» та ТОВ «Агроконтракт». Також листом № 53 від 25.01.2013 року ТОВ «Фавор» надало до Державної податкової інспекції в м. Суми копії актів, податкових та видаткових накладних, які підтверджують факт отримання товарів та послуг у грудні 2012 року.

Факт одержання вказаних документів відповідачем підтверджується відповідними вхідними штампами.

24.01.2013 року ТОВ «Фавор» надіслало відповідачу заперечення на акт камеральної перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2012 року від 11.01.2013 року № 67/15.5-22/30759962, до яких додані копії актів, податкових та видаткових накладних, а також виписки банків, що свідчать про реальне отримання товарів та послуг від контрагентів позивача у листопаді 2012 року та підтверджують правомірність включення відповідних сум до додатку 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8)» податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року.

Достатність поданих позивачем документів та їх відповідність Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в акті перевірки відповідачем не заперечується.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Фавор» подало всі документи, що підтверджують факт отримання товарів/послуг, що необхідні для включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а податковим органом в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено висновків, що стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 21.02.2013 року № 0000091550/10097 та № 0000101550/10098, колегія суддів погоджується з висновком про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують та підлягають відхиленню, оскільки зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області відхилити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.05.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013 року у справі № 818/1514/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак