Ухвала суду № 38053780, 25.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2014 року м. Київ К/800/1632/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській областіна постанову та ухвалуВолинського окружного адміністративного суду від 12.07.2010 року Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 рокуу справі№ 2а-1221/10/0370 (29418/10/9104)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Луцьккондитер»до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України у Волинській областіпростягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12.07.2010 року у справі № 2а-1221/10/0370 (29418/10/9104), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 року, позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Луцьккондитер» бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за період з липня 2009 року по грудень 2009 року в сумі 841 682,00 грн.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 11, 69 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судам першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач протягом липня-грудня 2009 року подавав до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції податкові декларації з податку на додану вартість з визначенням сум, що підлягали бюджетному відшкодуванню, на рахунок платника у банку та відповідні заяви про повернення сум бюджетного відшкодування, зокрема, в липні 2009 року в розмірі 298 123,00 грн., в серпні 2009 року 212 925,00 грн., у вересні 2009 року 329 906,00 грн. 00 коп., у жовтні 2009 року 259 548,00 грн., у листопаді 2009 року 127 444,00 грн., у грудні 2009 року 62 803,00 грн.

Актами Державної податкової адміністрації у Волинській області № 389/07-213/00382027 від 28.10.2009 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВКФ «Луцьккондитер» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за липень, серпень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.06.2009 року по 31.08.2009 року», № 505/07/00382027 від 19.01.2010 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВКФ «Луцьккондитер» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за вересень, жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.04.2009 року по 30.09.2009 року», актом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції № 1216/07/00382027 від 10.03.2010 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВКФ «Луцьккондитер» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за листопад, грудень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.05.2009 року по 31.10.2009 року» були підтверджені наступні заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість після отримання результатів зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника: за липень 2009 року в сумі 298 123,00 грн., за серпень 2009 року 212 925,00 грн., за вересень 2009 року 125 388,00 грн., за жовтень 2009 року 135 247,00 грн. 00 коп., за листопад 2009 року 51 262,00 грн., за грудень 2009 року 18 737,00 грн. Всього за матеріалами перевірок було підтверджено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 841 682,00 грн., які на час звернення позивача до суду з адміністративним позовом з Державного бюджету України не повернуті.

Відповідачем направлялися письмові запити до відповідних державних податкових інспекцій на проведення зустрічних перевірок підприємств, залучених до схеми постачання товару по ланцюгу до виробника, проте у зв'язку із ненадходженням окремих відповідей на вказані запити виникла сума неповернутого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість перед позивачем по податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з липня 2009 року по грудень 2009 року.

Відповідно до пп. пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від»ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від»ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із пп. пп. 7.7.4, 7.7.5, 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про те, що Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування як обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем дотримані вимоги пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено наявності підстав для відмови у здійсненні відшкодування спірної суми, колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують та підлягають відхиленню, оскільки зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції. .

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Крім того, виходячи з приписів ст. 215 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із залишенням без змін судових рішень про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, колегія суддів приходить до висновку про поновлення виконання судових рішень у справі.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області відхилити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.07.2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 року у справі № 2а-1221/10/0370 (29418/10/9104) залишити без змін.

Поновити виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 12.07.2010 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 року у справі № 2а-1221/10/0370 (29418/10/9104).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак