Ухвала суду № 38053467, 26.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" березня 2014 р. м. Київ К/9991/83980/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Ковтун А.О.,

та представників сторін:

позивача - Васильєва В.В.,

відповідача - Ситая М.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ремшляхбуд" (далі - Товариство)

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011

у справі № 2а-4614/09/1770 (20640/10/9104)

за позовом Товариства

до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Кузнецовська ОДПІ)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 27.05.2009 № 0000262350/0-1815/23 та від 27.05.2009 № 0000282350/0-1816/23.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.01.2010 позов задоволено з посиланням на правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за операціями з придбання субпідрядних робіт у товариства з обмеженою відповідальністю «Крембудінвест» (далі - ТОВ «Крембудінвест») та ДТГО «Львівська залізниця».

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено з тих мотивів, що розглядувані операції не були опосередковані реальним виконанням, а тому не підлягають відображенню у податковому обліку позивача.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариство просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Рівненського окружного адміністративного суду зі спору, посилаючись на помилкове скасування апеляційним судом правильної та вмотивованої постанови суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для її задоволення з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Кузнецовською ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 31.03.2009 по 01.01.2008, оформлену актом від 18.05.2009 № 137-23/32922456. За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.05.2009 № 0000262350/0-1815/23, згідно з яким Товариству визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 974 962 грн. (у тому числі 1 085 571 грн. за основним платежем та 889 391 грн. за штрафними санкціями), а також податкове повідомлення-рішення від 27.05.2009 № 0000282350/0-1816/23, за яким позивачеві донараховано ПДВ у сумі 1 244 433 грн. (у тому числі 829 622 грн. за основним платежем та 414 811 грн. за штрафними санкціями).

Так, під час цієї перевірки податковим органом було виявлено факт формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за операціями з придбання матеріалів та субпідрядних робіт по капітальному ремонту залізничних колій замовника (товариства з обмеженою відповідальністю «Селищанський гранітний кар'єр»), які, за посиланням Кузнецовської ОДПІ, носили фіктивний характер.

На обґрунтування цього висновку відповідач зазначає, що фактично спірні підрядні роботи виконувалися неоформленою бригадою Сарненської дистанції колії та працівниками товариства з обмеженою відповідальністю «Селищанський гранітний кар'єр» із використанням спецмашин та обладнання цього товариства, що підтверджується, зокрема, особистими поясненнями осіб, які безпосередньо виконували розглядувані ремонтні роботи, а також фіктивним характером діяльності ТОВ «Крембудінвест», яке не мало ані майна, основних засобів та трудових ресурсів, ані ліцензії на здійснення зазначених будівельних робіт.

На підставі встановлених обставин відповідачем зроблено висновок про те, що подані Товариством первинні документи не можуть бути розцінені як доказ правомірності формування даних податкового обліку, позаяк не підтверджують факт здійснення реальних господарських операцій, а спрямовані на штучне створення документообігу з метою отримання податкової економії.

Відхиляючи зазначені доводи податкового органу як необґрунтовані, суд першої інстанції послався на те, що у матеріалах справи відсутні як рішення судів про недійсність (нікчемність) договорів, укладенням яких опосередковувалися спірні операції, так і вироки судів про притягнення посадових осіб зазначених контрагентів за свідоме укладення правочинів з метою ухилитися від оподаткування.

Однак з такою правовою оцінкою обставин справи погодитися не можна, позаяк адміністративний суд, перевіряючи правильність формування платником даних податкового обліку, безпосередньо досліджує докази та з'ясовує обставини, що входять до предмета доказування у справі; обставини, встановлені рішеннями судів в адміністративній, цивільній, господарській або кримінальній справі за певних умов та у визначених межах можуть визнаватися преюдиційними з урахуванням вимог статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Однак власне відсутність установлення фактів правопорушення у господарському або кримінальному провадженні не може розглядатися як належне обґрунтування відсутності підстав для кваліфікації поведінки особи як правопорушення у сфері оподаткування.

Питання виконання стороною в адміністративній справі обов'язку в певному правовідношенні не тотожне питанню складу злочину в діях чи бездіяльності фізичної особи, яка до того ж не є стороною в адміністративній справі, так само як і складу правопорушення у господарському праві.

Згідно з частиною другою статті 69 КАС докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи. Правило цієї норми відповідає принципу офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, зміст якого розкритий в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Як випливає з визначення, що міститься у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

На час виникнення спірних правовідносин порядок формування валових витрат був врегульований статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 названого Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавством пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

У справі, що переглядається, апеляційний суд дійшов висновку про недостовірність представлених позивачем первинних документів та невідповідність даних податкового обліку Товариства фактичному змісту господарських правовідносин з огляду, зокрема, на те, що вироком суду було засуджено директора ТОВ «Крембудінвест» ОСОБА_3 за вчинення злочинів, передбачених статтями 200 (незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення) та 358 (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів) Кримінального кодексу України.

При цьому зазначеними вироком встановлено, що назване підприємство не провадило будь-якої фактичної господарської діяльності; від імені цього товариства складалися завідомо неправдиві первинні документи, що відображали неіснуючі господарські відносини з іншими суб'єктами господарювання з метою здійснення транзитного руху грошових коштів та їх подальшої конвертації у готівку.

Згідно з частиною четвертою статті 72 КАС вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Також за наслідками дослідження обставин цієї справи та наявних у ній доказів апеляційний суд визнав підтвердженими доводи податкової інспекції про те, що фактично спірні підрядні роботи з ремонту залізничних колій не могли бути виконані ТОВ «Крембудінвест» з об'єктивних причин, а саме - в силу відсутності необхідних умов для їх виконання; установлені податковою інспекцією під час перевірки обставини виконання цих робіт підтверджують те, що ці роботи виконувалися іншими особами, ніж тими, що вказані у поданих позивачем первинних документах; спірні контрагенти залучалися Товариством виключно з метою створення додаткової ланки у поставці підрядних робіт для сприятливих наслідків у податковому обліку.

На підставі цього апеляційний суд зробив правильний висновок, що первинні документи, виписані для оформлення господарських операцій позивача з розглядуваними контрагентами, не мають юридичної сили первинних документів та не можуть підтверджувати правомірність формування податкового кредиту та валових витрат. Правова оцінка обставин даної справи була здійснена апеляційним судом з дотриманням правил оцінки доказів, встановлених нормами статті 86 КАС.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з наданою апеляційним судом правовою оцінкою обставин справи щодо правомірності оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Норми матеріального права застосовані апеляційним судом правильно, порушень процесуальних норм, які є підставою для скасування рішення, касаційною інстанцією не виявлено.

З огляду на реорганізацію відповідача у справі Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити Кузнецовську ОДПІ її правонаступником - Кузнецовською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Рівненській області.

А відтак, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Замінити Кузнецовську об'єднану державну податкову інспекцію її правонаступником - Кузнецовською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Рівненській області.

2. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ремшляхбуд" залишити без задоволення.

3. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011 у справі № 2а-4614/09/1770 (20640/10/9104) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько