Ухвала суду № 38053300, 25.02.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 лютого 2014 рокусправа № 804/6839/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2013р. у справі № 804/6839/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудпостачання» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбудпостачання» (далі позивач) звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.03.2013 за №0000082207 та №0000092207, прийнятих Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі відповідач), якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних фінансових санкцій) у розмірі 16023,05грн., та зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних фінансових санкцій) у розмірі 15260,05грн., відповідно.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2013р. позовні вимоги позивача було задоволено частково, скасовані оскаржені податкові повідомлення-рішення відповідача, а щодо визнання зазначених рішень протиправними - суд відмовив у задоволенні цієї частини вимог.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином. За таких обставин, розгляд справи здійснено у відсутність представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні, посилаючись на обґрунтовані та законні висновки суду першої інстанції, повне з'ясування судом обставин справи, прохав у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити.

Заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що уповноваженою особою відповідача, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78, п.82.2 ст.82 ПК України та наказу ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 20.02.2013р. за №144, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Спецбудпостачання» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Матадор» (код ЄДРПОУ 31820299) за травень, вересень 2012 року.

За наслідками перевірки складено акт від 26.02.2013р. №760/227/37213380, в якому відображені виявлені порушення:

- п. 185.1 ст. 185, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, у результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 12208,04 грн., в тому числі по періодах: травень 2012 року у сумі 2210,54 грн., вересень 2012 року у сумі 9997,50 грн.;

- п.п. 138.1.1 п. 138.1 п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України за перевіряємий період, у результаті чого встановлено заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 12818,44 грн., у тому числі за 9 місяців 2012 року у сумі 12818,44 грн..

У акті перевірки від 26.02.2013р. за №760/227/37213380 відповідач, з посиланням на акт перевірки контрагента позивача по ланцюгу постачання, зробив висновок про те, що господарські операції ТОВ «Матадор» та його контрагентів по ланцюгу не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів (послуг) та не спричиняють реального настання правових наслідків;

- у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат у контрагента - ТОВ «Матадор» відсутні об'єкти оподаткування ПДВ по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям, серед яких є і позивач;

- встановлені порушення ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України у частині недодержання вимог зазначених статей у момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених позивачем з ТОВ «Матадор» та покупцями товару (робіт, послуг) за період, що перевірявся, тобто первині бухгалтерські документи, які складені між позивачем та цими контрагентами через їх невідповідність сутності, не несуть доказовості відносно здійснення господарської операції та не є документами, які можуть бути підставою відображення позивачем в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

За результатами перевірки та із врахуванням поданих позивачем заперечень на акт перевірки, відповідачем 25.03.2013р. прийняті податкові повідомлення-рішення:

- за № 0000082207, яким за порушення п. 185.1 ст. 185, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 12208,04 грн., нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 3052,01 грн.;

- за № 0000092207, яким за порушення п.п. 138.1.1 п. 138.1 п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 12818,44 грн., нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 3204,61 грн..

Визнання протиправними та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень і є предметом адміністративного позову позивача.

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині скасування спірних рішень відповідача, виходив з наступного.

Фактичною підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань стали висновки відповідача про відсутність факту реального вчинення господарських операцій з ТОВ «ТОВ «Матадор», викладені в акті перевірки від 21.12.2012р. за № 7200/224/31820299, складеного ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентом, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій з ТОВ «Матадор» у перевіряємий період по ланцюгу з постачальниками та покупцями.

Нормами статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ «Матадор» було укладено договір на виконання вантажно-розвантажувальних робіт від 20.09.2011 року.

Згідно з ч.1 статті 215 ЦК України, підставою для визнання недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.ч.1,5 ст. 203 ЦК України).

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, висновок стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Викладені в Акті перевірки факти та висновки щодо існування умислу позивача на порушення публічного порядку при укладенні угоди з контрагентом ТОВ «Матадор», є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях і не містять достатніх фактичних даних на підтвердження умовиводів про нікчемність правочинів, а відповідно є такими, що вчинені з порушенням норм чинного законодавства України.

Укладені позивачем та контрагентом договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання договорів недійсними немає.

Фактів спрямованості правочину між позивачем та його контрагентом на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, податковим органом в ході перевірки не досліджувалось та в акті не наводиться.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Згідно п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пункт 135.2 ст.135 Податкового кодексу України вказує, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Всі податкові та видаткові накладні були складені сторонами договору у відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто містять такі обов'язкові реквізити, як: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис.

Відповідно до ст.133 ПК України, платниками податку на прибуток підприємств є у тому числі суб'єкти господарювання-юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами. Згідно із пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження в Україні та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст.135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно із п.п.14.1.26 п.14.1 ст.14 ПК України, під витратами розуміють суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). До валових витрат не включається сума ПДВ, сплаченого у зв'язку із придбанням таких товарів, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (ст.139 ПК України).

Для визначення суми видатків підприємства як валових витрат, необхідно встановити: наявність належної податкової правосуб'єктності сторін; факт документального підтвердження видатків платника податку (договори, відповідно до яких придбавається товар, послуга, видаткові накладні, та інші первинні документи); встановити реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до валових витрат.

Судом першої інстанції встановлено, що всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, надані ним в підтвердження формування валових витрат, відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», виписані підприємством, яке станом на момент спірних правовідносин є платником ПДВ, що не заперечується відповідачем. Доказів зворотнього відповідачем надано не було.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання формування валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідач не довів належними засобами доказування, того факту, що господарські операції між позивачем та контрагентом - ТОВ «Матадор» здійснені без мети настання реальних наслідків.

У матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним правочину, укладеного між позивачем та ТОВ ТОВ «Матадор» та докази щодо порушення кримінальних справ проти посадових осіб підприємств-контрагентів позивача або наявність таких, що набрали законної сили вироків суду.

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що станом на час розгляду справи ТОВ «Матадор» припинено, однак, юридичну особу припинено за судовим рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.12.2012р. у зв'язку із визнанням банкрутом. В той же час договір з позивачем було укладено у 2011 році, господарські операції між сторонами здійснювались у травні - вересні 2012 року, і на час складення первинних бухгалтерських документів підприємство мало статус юридичної особи.

Факт укладення правочину і його виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами по справі, зокрема, первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів, зокрема:

-калькуляціями виконаних робіт за січень - лютий 2012р., березень - червень 2012 року, які є додатками до договору;

- актами здачі-прийнятя робіт (надання послуг) від 30.05.2012р., від 30.09.2012 року.

Крім того, листом від 22.01.2013р. за № 13/130 позивач надавав до податкового органу копії первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Матадор» за травень, вересень 2012 року, у тому числі: калькуляції, товарно-транспортні наклдані, акти виконаних робіт, податкові накладні, журнали-ордери по рахункам, банківські виписки.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У акті перевірки відсутні будь-які посилання на дефекти форми, змісту або походження первинних і розрахункових документів, які, в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. за № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Таким чином, можливо ствержувати, що позивач виконав вимоги чинного законодавства України і правомірно, на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів), відобразив у даних податкового обліку операції із зазначеним контрагентом.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з твердженнями суду першої інстанції щодо не доведеності відповідачем правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, а тому заявлені позивачем вимоги підлягали задоволенню.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі відповідача, не дають колегії суддів підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржену постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2013р. у справі № 804/6839/13-а - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 03.03.2014р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак