Ухвала суду № 38053271, 11.02.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 лютого 2014 рокусправа № 808/3150/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 року у справі №808/3150/13-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної державної адміністрації, треті особи: Релігійна громада християн Віри Євангельської «Благая Весть», керуючий справами громадян ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року до суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) із позовом до Запорізької обласної державної адміністрації (далі - відповідач), треті особи Релігійна громада християн Віри Євангельської «Благая Весть», керуючий справами громадян ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльності відповідача стосовно відмови в прийнятті заходів стосовно дозволу погодження на в'їзд до України громадян республіки Корея ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7; зобов'язання відповідача не надавати дозвіл-погодження на в'їзд в Україну зазначеним громадянам республіки Корея, а також порушити питання їх видворення з території України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 2005-2013 роки на територію України за запрошенням релігійної громади «Благая Весть» у м. Запоріжжі в'їхали громадяни республіки Корея ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Приїзд вказаних громадян відбувся за погодженням відділу у справах національності та релігій Запорізької ОДА з метою ведення релігійної діяльності на території м. Запоріжжя у релігійній громаді «Благая Весть». Зазначив, що всупереч вимогам Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» вищезгадані громадяни республіки Корея займаються діяльністю на всій території України, а не на території Запорізької області.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, неповне дослідження доказів та порушення судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, просив постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 року скасувати та постановити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити.

Від відповідача та третьої особи у справі Релігійної громади християн Віри Євангельської «Благая Весть» надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу позивача. В своїх запереченнях зазначені особи вказують на відсутність підстав для скасування законної постанови суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник третьої особи, посилаючись на законність прийнятого судом рішення, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином.

Заслухавши позивача та представника третьої особи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач 11.01.2013 звернувся зі скаргою до голови Запорізької ОДА на бездіяльність працівників відділу культури, туризму, національностей та релігій Запорізької ОДА щодо ненадання ними дозволу-погодження на отримання релігійних віз громадянами республіки Корея ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, оскільки вони систематично порушують вимоги законодавства України.

Листом від 13.02.2013 № 10-К позивача повідомлено про те, що відповідні керівники не запрошували вказаних громадян, а прибули вони на запрошення релігійної громади Християн Віри Євангельської «Благая Весть», керівником якої є ОСОБА_3, який неодноразово повідомляв адміністрацію, що претензії до даних громадян у нього відсутні. Крім того, у листі зазначено про відсутність офіційної інформації щодо наявних фактів порушень вказаними громадянами Кореї діючого законодавства України.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», релігійні організації і віруючі, одноосібно або разом з іншими, мають право встановлювати і підтримувати міжнародні зв'язки та прямі особисті контакти, включаючи виїзд за кордон для паломництва, участі в зборах та релігійних заходах. Релігійні організації можуть направляти громадян за кордон для навчання в духовних навчальних закладах і приймати з цією метою іноземних громадян. Священнослужителі, релігійні проповідники, наставники, інші представники зарубіжних організацій, які є іноземними громадянами і тимчасово перебувають в Україні, можуть займатися проповідуванням релігійних віровчень, виконанням релігійних обрядів чи іншою канонічною діяльністю лише в тих релігійних організаціях, за запрошенням яких вони прибули, і за офіційним погодженням з державним органом, який здійснив реєстрацію статуту (положення) відповідної релігійної організації.

Згідно із п. 12, 13 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 150 від 15.02.2012, строк тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України скорочується у разі, коли нема установлених частинами четвертою - дванадцятою статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" підстав для їх тимчасового проживання або тимчасового перебування на території України. Рішення про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України приймається керівником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником або керівником органу СБУ в разі відсутності підстав для тимчасового перебування, а також заяви приймаючої сторони, органу внутрішніх справ чи органу охорони державного кордону.

Пунктом 12 наказу Міністерства внутрішніх справ України № 602 від 23.08.2011 «Про затвердження Порядку оформлення і видачі посвідки на тимчасове проживання» визначено підстави для відмови видачі посвідки на проживання іноземців та осіб без громадянства.

Таким чином, органом, що вирішує питання щодо видачі, продовження або відмови в оформленні такої посвідки, є територіальний орган Державної міграційної служби України. Обласні державні адміністрації не вирішують питання щодо видачі чи невидачі віз, оскільки дане питання не відноситься до їх компетенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач звернувся до суду не як уповноважений представник релігійної громади «Благая Весть» чи духовного управління незалежних релігійних громад християн віри Євангельської «Благая Весть», а як фізична особа. Оскільки під час розгляду справи не були встановлені факти порушень прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача, суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

У межах доводів апеляційної скарги підстави для скасування чи зміни законного, правильного по суті судового рішення відсутні, тому апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 року у справі № 808/3150/13-а - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 18.02.2014р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак