Рішення № 3805287, 14.05.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.05.09р.

Справа № 15/122-09

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Петренко Н.Е.

при секретарі судового засідання Шевцовій В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Цогоєва О.А., представник за дорученням № б/н від 03.04.09р.

від відповідача: не з'явився

Розглянувши справу

За позовом Виробничо-комерційного підприємства "Нордік" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, с.Високий, Харківська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тако-Буд", м.Дніпропетровсвьк

про стягнення 27 272,36 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду від 17.04.09р. порушено провадження у справі № 15/122-09 за позовом виробничо-комерційного підприємства "Нордік" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Тако-Буд", м. Дніпропетровськ (далі - відповідача) про стягнення заборгованості на загальну суму 27 272,36 грн.

У судовому засіданні представник позивача заявив про зміну позовних вимог, а саме в частині суми основного боргу, яка станом на 12.05.09р. складає 10 000,00 грн. та стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 700,00 грн.

Відповідач у судове засідання не з’явився. Жодних пояснень щодо причини неявки до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи відповідач був належним чином повідомлений, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши доводи представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Тако-Буд»та виробничо-комерційним підприємством «Нордік»у формі товариства з обмеженою відповідальністю було укладено договір поставки № 156 (надалі іменується "Договір"), згідно з пп. 1.1., 5.2.1. якого Позивач зобов'язувався в обумовлений цим договором строк поставити та передати у власність товар, а Відповідач згідно з п. 1.1. та пп. 5.1.1., 5.1.2. договору зобов'язувався прийняти та сплатити Товар, а також зобов'язувався перерахувати Позивачу грошові кошти за товар відповідно до п. 4.3. Договору.

У відповідності до пп. 1.1., 1.2., 1.3. договору Позивач по видатковим накладним за №№ РН-0000223 від 15.02.2008р., РН-0000253 від 25.02.2008р., РН-0000269 від 27.02.2008р., РН-0000435 від 02.04.2008р., РН-0000464 від 04.04.2008р. передав Відповідачеві товар на загальну суму 31 807,37 грн., який Відповідач отримав без зауважень і в порушення строку оплати - 21 календарного від дати отримання, передбаченого п. 4.3. вищезазначеного договору, частково оплатив у сумі 2 823 грн. 86 коп. та повернув на загальну суму 11 505,58грн.., у зв’язку з чим виникла заборгованість Відповідача перед Позивачем на суму 17 477,93 грн., що визнається Відповідачем в повному обсязі в акті звірки взаєморозрахунків сторін, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого печатками сторін станом на 21.12.2008р.

Крім того, Позивачем зазначається про те, що Відповідач не виконав умови договору (п. 3.15. договору) щодо своєчасного повідомлення Позивача про повернення товару, поставленого за видатковою накладною за № РН-0000223 від 15.02.2008р., який, в разі прийняття такого рішення Відповідачем, Позивач мав би забрати протягом п’яти календарних днів, з моменту отримання повідомлення, але не пізніше чергової поставки. Товар за вищезазначеною накладною був прийнятий Відповідачем без зауважень та частково сплачений у сумі 2 823,86 грн. Після даної поставки товару, Позивачем було здійснено ще 4 поставки від 25.02.2008р., 27.02.2008р., 02.04.2008р., 04.04.2008р., але Відповідач жодного разу не повідомив Позивача про повернення частини товару прийнятого 15.02.2008р. Що в свою чергу було розцінено Позивачем, як реалізацію всього об’єму товару кінцевим покупцям, за який у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість по оплаті. Таким чином Позивач вважає, що частина товару, поставленого 15.02.2008р., тривалий час безпідставно знаходилася в розпорядженні Відповідача та була повернена останнім відповідно до накладної про повернення постачальнику за № С001343 від 02.09.2008р.

Також Позивач наголошує на тому, що про неможливість реалізації поверненого Відповідачем товару Позивача своєчасно сповіщено не було, а також те, що в подальшому такий товар Відповідачем не замовлявся і остання поставка товару здійснена за узгодженими цінами до фактичного підвищення цін на всі товари, що поставлялися згідно з договором, Позивач визначив суму прострочення Відповідача по оплаті за повернений товар за продажною ціною, визначеною відповідно до пп. 1.2. та 4.6. договору, та не інформував останнього про підвищення цін на такий товар шляхом подання на розгляд відповідача нової специфікації. На дату повернення ціна за такий товар відповідно до прайс-листів Позивача була вища за вказану Відповідачем в накладній на повернення від 02.09.2008р. в загальному розмірі на 4490,02 грн.

Таким чином Позивач вважає, що в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивачу було завдано збитків у вигляді упущеної вигоди на суму 4490,02грн.

Крім цього, відповідно до п. 6.6. договору за несвоєчасне або неповне перерахування грошових коштів, відповідно до п. 4.3. договору, Відповідач повинен сплатити Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період нарахування пені, від суми прострочення за кожен день прострочки, та яка відповідно до наданого позивачем розрахунку пені становить 2 068,62 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 220 ГК України боржник, який прострочив виконання господарського зобов’язання, відповідає перед кредитором за збитки, спричинені прострочкою, та за неможливість виконання, яка випадково виникла після прострочки.

Учасник господарських відносин при порушенні ним грошового зобов’язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання та зобов’язаний відшкодувати збитки, спричинені невиконанням зобов’язання, в також сплатити штрафні санкції в відповідності з вимогами, встановленими Господарським Кодексом та іншими законами (ст. 229 ГК України).

Відповідно до ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованими цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ст. 692 ЦК України).

Відповідно до ч.2.ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором чи законом.

Згідно з доданими Позивачем розрахунками розмір індексу інфляційного збільшення суми заборгованості складає 2676,50 грн., розмір 3% річних складає 545,73 грн.

Станом на 02.04.2009р. Відповідачем заборгованість не сплачена, чим порушено виконання покладених на нього обов’язків, передбачених пп. 5.1.1., 5.1.2. договору.

Намагаючись вирішити питання про повернення Відповідачем заборгованості, 10.02.2009р. Позивач звернувся до нього з претензією за вих. № 010, однак відповіді Відповідача на цю претензію а ні зазначений в претензії строк, а ні в передбачений п. 8.2. договору строк, а ні в місячний строк згідно зі ст. 222 ГК України, Позивачем отримано не було, внаслідок чого Позивачем додатково пронесено збитків на суму 13,46 грн. за її поштове відправлення.

Представник позивача у судовому засіданні заявив про зміну позовних вимог, а саме в частині суми основного боргу, яка станом на 12.05.09р. складає 10 000,00 грн. та стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 700,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлений інший термін оплати товару. В разі прострочення плати товару продавець має право вимагати оплати товару та уплати відсотків за користування грошовими коштами.

Згідно з п. 5 ст. 225 Господарського кодексу України, сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 3 ст. 623 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Крім того, п. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України зазначається, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

В даному випадку Позивачем не було доведено, що ним вживалися відповідні заходи направлені на повернення матеріальних цінностей з метою одержання доходу.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. З цими нормами кореспондуються і приписи статті 193 Господарського кодексу України, що визначаються загальні умови виконання господарських зобов’язань.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, господарський суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково, відмовивши у стягненні суми втраченої вигоди у розмірі 4490,02 грн. у зв'язку з недоведеністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати слід віднести на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 525, 526, 611, 625, 692 ЦК України, ст. ст.193, 216, 225, 230, 231 ГК України, ст. ст. 1, 2, 4, 12, 21, 22, 32, 33, 36, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Тако-Буд", м.Дніпропетровськ (юридична адреса: 49022, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 2Д; поштова адреса: 49022, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 2Д; фактична адреса: 49055, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 31-Д, р/р 26009147543000 в АКІБ „Укрсіббанк”, МФО 35105, код ЄДРПОУ 35341863) на користь виробничо-комерційного підприємства "Нордік" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (юридична адреса: 62459, Харківська обл., Харківський р-н, с. Високий, вул. Московська, 81; поштова адреса: 61010, м.Харків, Червоношкільна наб., 26, р/р26008074205701 в ХВ ВАТ «Сведбанк»м. Києва, р/р 26009201130001 в ХГРУ «ПриватБанк»м. Харків, МФО 351533, ЄДРПОУ 24471615, ІПН 244716120231) основного боргу у розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч грн. 00 коп.), інфляційні витрати у розмірі 2676,50 грн. (дві тисячі шістсот сімдесят шість грн. 50 коп.), пені у розмірі 2 068,62 грн. (дві тисячі шістдесят вісім грн. 62 коп.), 3% річних у розмірі 545, 73 грн. (п'ятсот сорок п'ять грн. 73коп.), поштові витрати у розмірі 13,56 грн. (тринадцять грн. 56 коп.), витрати на правову допомогу у розмірі 700,00 грн. (сімсот грн. 00 коп.), судові витрати – держмита у сумі 160,04 грн. (сто шістдесят грн. 04 коп.) та витрати по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 69,24 грн. (шістдесят дві грн. 24 коп.).

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя

Н.Е. Петренко

Рішення підписано 22.05.09р.

Вик.Шевцова В.В.