Вирок № 38052666, 04.04.2014, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2014 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Шелестова К.О.

при секретарі - Пухлової О.О.

за участю прокурора - Решетка Д.О.

захисника - адвоката ОСОБА_1

обвинуваченого - ОСОБА_2

представника потерпілої - адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська матеріали кримінального провадження № 201/161/14к (пр. № 1-кп/201/89/2014) відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вологда Російської Федерації, громадянина України, освіта повна середня, не одруженого, раніше не судимого, працюючого директором ТОВ «Маркет пак», який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_2 26 жовтня 2013 року близько 18.20 години, керуючи технічно справним автомобілем «Мазда 3», реєстраційний номер НОМЕР_1, належного ОСОБА_4, рухався по пр. Гагаріна, з боку вул. Казакевича, в напрямку вул. Запорізьке шосе в м. Дніпропетровську.

На шляху свого руху, обвинувачений ОСОБА_2, порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність к дорожнім обставинам та їх змінам, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому знаходилась пішохід ОСОБА_5, заходів для зменшення швидкості та зупинки керованого ним транспортного засобу не прийняв, в районі е/о № 629 виїхав на пішохідний перехід та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, потерпілій ОСОБА_5 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла - закритої черепно-мозкової травми, забію головного мозку з контузійним вогнищем забою у правій потиличній області, субарахноїдального крововиливу, забійною раною в лівій тім'яно-потиличній області; закритої тупої травми грудної клітини, з переломами 2-го, 3-го, 4-го та 5-го ребер ліворуч по задньо-пахвовій лінії, забію лівої легені; закритих переломів лівої лонної та сідничної кісток з задовільним станом уламків, масивної підшкірної гематоми в області лівого кульшового суглобу; закритого перелому головки правої малогомілкової кістки та закритого перелому зовнішнього мищелку правої великогомілкової кістки, з передньо-задньою та латеральною нестабільністю правого колінного суглобу; забію лівого колінного суглобу, закритого перелому зовнішнього відділу лівого надколінка, синців лівої нижньої кінцівки по зовнішній поверхні, які за своїм характером відносяться до середнього ступеня тяж кості тілесних ушкоджень, що зумовили тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день).

Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилось в тому, що обвинувачений ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом - автомобілем «Мазда 3», не виконав вимоги п. 18.4 Правил дорожнього руху України, який встановлює:

- п. 18.4 «Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб водій інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», - невиконання якого знаходиться в причинному зв'язку з нас лідками, що наступили.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у скоєному кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі та підтвердив фактичні обставини щодо вчиненого ним діяння та викладених у обвинувальному акті.

Ухвалою суду в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються визнані судом недоцільними. У зв'язку з чим суд не приводить не дослідженні докази винуватості обвинуваченого у мотивувальній частині вироку.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про доведеність вини обвинуваченого в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

При визначенні виду та розміру покарання, суд виходить зі ступеня тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особи обвинуваченого, який позитивно характеризується, частково відшкодував потерпілій завдану майнову шкоду, вину визнав у повному обсязі та щиро розкаявся у скоєному, займається суспільно-корисною працею, що суд відносить до пом'якшуючих його покарання обставин. При цьому, обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин, судом не встановлено.

З врахуванням викладеного, а також думки представника потерпілої, який залишив обрання виду та розміру покарання на розсуд суду, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, обвинуваченому слід призначити покарання у виді штрафу в дохід держави, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам та наслідкам, даним про особу обвинуваченого та вищевикладеним обставинам, що пом'якшують покарання останнього. Крім того, враховуючи конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення та його характер, особу обвинуваченого, робота якого пов'язана із керуванням транспортного засобу, як єдиного джерела доходу, а також поведінку останнього під час досудового розслідування та у судовому засіданні, зокрема повного визнання вини та щирого каяття, часткового відшкодування майнових збитків потерпілій, суд вважає за можливим не призначати ОСОБА_2 додаткового покарання у виді позбавлення його права керування транспортними засобами.

Що стосується заявленого представником потерпілої до обвинуваченого ОСОБА_2 цивільного позову про стягнення в рахунок відшкодування моральної шкоди 100000,00 грн., суд при вирішенні заявлених позовних вимог враховує, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла дійсно перенесла фізичні та моральні страждання, які виразилися у втраті душевного спокою та звичайного ритму життя, постійного перебування в стресовому стані та здійснення довготривалого лікування, а також наявності додаткових витрат часу для відновлення стану здоров'я, у зв'язку з чим, дотримуючись принципів справедливості, розумності і достатності, суд вважає за необхідне зменшити суму заявленого відшкодування до 40000,00 гривень, оскільки саме такий розмір моральної шкоди буде відповідати характеру вчиненого кримінального правопорушення, глибині фізичних та душевних страждань потерпілої, а також ступеню вини обвинуваченого, який своїми діями завдав потерпілій моральну шкоду. Крім того, на підставі ч. 1 ст. 124 КПК України з обвинуваченого також підлягають стягненню документально підтверджені процесуальні витрати на правову допомогу, здійснені потерпілої у розмірі 1062,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в дохід держави у сумі 5100 грн. (п'ять тисяч сто гривень) 00 коп., без позбавлення права керування транспортними засобами.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди 40000 грн. (сорок тисяч гривень) 00 коп., та суму процесуальних витрат у розмірі 1062 грн. (одна тисяча шістдесят дві гривні) 50 коп.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана учасниками кримінального провадження до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.

Головуючий - суддя: К.О. Шелестов