Рішення № 3805258, 15.05.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.09 Справа № 15/94

за позовом

дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до відкритого акціонерного товариства по газопостачання та газифікації «Луганськгаз», м. Луганськ

про стягнення 91 523 571 грн. 48 коп.

Суддя Пономаренко Є.Ю.

Представники сторін:

від позивача –Коваленко Л.М., головний юрисконсульт, довіреність № 237/10 від 31.12.08;

від відповідача - Кузьмін Ю.Л., начальник відділу юридичної, правової та договірної роботи, довіреність № 130 від 25.12.08.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги:

- стягнути з відповідача основний борг за поставлений природний газ в сумі 78 582 039 грн. 09 коп. за договором на постачання природного газу № 06/07-2757 від 29.12.07;

- стягнути з відповідача пеню в сумі 6 311 206 грн. 06 коп.;

- стягнути з відповідача суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 5 341 871 грн. 61 коп. ;

- стягнути з відповідача три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 1 288 454 грн. 72 коп.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості, яка була погашена до звернення з позовом. Так, відповідач визнав борг у сумі 77 225 245 грн. 44 коп. (78 582 039,09 – 1 356 793,65).

Також, відповідач просить максимально зменшити суму пені та надати розстрочку виконання рішення на 5 років шляхом сплати щомісячними рівними платежами.

Поясненням по справі від 14.05.2009 р. відповідач навів свої контррозрахунки пені та 3% річних, які зроблені з урахуванням сплаченої до подачі позову суми боргу у розмірі 1 356 793 грн. 65 коп., яка не була врахована позивачем у своїх розрахунках. Згідно даних розрахунків відповідач вважає обґрунтованою суму пені в розмірі 6 279 959 грн. 10 коп. та 3% річних в сумі 1 284 560 грн. 72 коп.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Між Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», як постачальником, та відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», як покупцем, 29.12.2007 р. було укладено договір на постачання природного газу №06/07-2757, за яким позивач зобов'язався передати у власність покупцю у січні 2008 року природний газ, а відповідач мав прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Відповідно до договору та додаткових угод Постачальник передав Покупцю протягом лютого –грудня 2008 р. газ на суму 287 732 058 грн. 08 коп.

Приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці, оформлюється актом приймання - передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого та протранспортованого газу (п.3.3 договору). Згідно п. 3.4 договору встановлено, що не пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, Покупець зобов'язується надати Постачальнику два примірника акту приймання - передачі газу, підписані та скріплені печаткою Покупця та погоджені газорозподільною або газотранспортною організацією. Акти приймання - передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Відповідно до п. 5.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Додатковою угодою № 3 від 24.03.08 договір був доповнений п. 6.1.1, де вказано, що остаточний розрахунок за обсяги газу, спожиті і протранспортовані в січні-лютому 2008 року, покупець здійснює протягом 3 банківських днів з дати підписання актів приймання-передачі за січень-лютий 2008 року.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п.5.1 даного договору, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що неустойка нараховується Постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Розмір боргу за договором станом на день подачі позовної заяви до суду та на день прийняття даного судового рішення становить 77 225 245 грн. 44 коп., що також підтверджується актом звірення розрахунків, підписаним сторонами обопільно.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідач відзивом на позовну заяву визнав позовні вимоги в частині основного боргу в сумі 77 225 245 грн. 44 коп.

Дана сума боргу є обґрунтованою. Позивачем не було враховано оплату боргу в сумі 1 356 793 грн. 65 коп., здійснену відповідачем до звернення позивача до суду.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинно виконуватися у встановлений строк.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми.

На підставі вказаної норми позивачем нараховано інфляційні втрати у сумі 5 341 871 грн. 61 коп. Даний розмір інфляційних нарахувань є обґрунтованим. Тому, вимога по стягненню інфляційних нарахувань підлягає задоволенню у заявленій до стягнення сумі.

Вимоги по стягненню 3 % річних у сумі 1 288 454 грн. 72 коп. підлягають задоволенню частково.

Обґрунтованим розміром 3% річних, що підлягає стягненню за вказаний період з урахуванням останньої оплати боргу відповідачем є 1 284 560 грн. 72 коп. Так, при цьому, суд визнає обґрунтованим розрахунок відповідача.

На підставі п.п. 6.2, 6.3 договору позивачем нараховано пеню в сумі 6 311 206 грн. 06 коп. Обґрунтований розмір пені складає 6 279 959 грн. 10 коп.

Тому, вимога по стягненню пені підлягає частковому задоволенню у сумі –6 279 959 грн. 10 коп.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

У зв’язку з частковим визнанням позову відповідачем та враховуючи, що такі його дії не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб суд, керуючись ст. 78 Господарського процесуального кодексу України приймає рішення про задоволення позову.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково. З відповідача підлягають стягненню борг у сумі 77 225 245 грн. 44 коп., пеня у сумі 6 279 959 грн. 10 коп., інфляційні втрати у сумі 5 341 871 грн. 61 коп. та 3% річних у сумі 1 284 560 грн. 72 коп. В решті позовних вимог по стягненню боргу, пені, та 3% річних слід відмовити за необґрунтованістю.

Клопотання відповідача, за яким він просить максимально зменшити суму пені та надати розстрочку виконання рішення на 5 років шляхом сплати щомісячними рівними платежами судом відхиляється з наступних підстав.

Відповідно до ст.45 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов’язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Статтею 115 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим кодексом та Законом України «Про виконавче провадження».

В силу ст.121 ГПК України господарському суду надано право при наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, за заявою сторони надавати відстрочку або розстрочку виконання рішення у виняткових випадках.

Тому, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення.

При цьому, слід також враховувати, що за змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої ст.625 ЦК України, за невиконання грошового зобов’язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку.

Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов’язання.

Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов’язання за будь-яких обставин.

Окрім того, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов’язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 617 ЦК України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тому, відсутність вини відповідача у виникненні боргу та заборгованість населення, бюджетних організацій по сплаті послуг з теплопостачання не є підставою звільнення його від відповідальності за невиконання зобов’язання шляхом зменшення розміру пені та надання розстрочення виконання рішення.

Також, відхиляється судом посилання позивача на проведення відповідачем реструктуризації заборгованості за спожиту теплову енергію, оскільки Закон України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію»передбачає право на реструктуризацію заборгованості наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир, яка склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово-комунальних послуг, на термін до 60 місяців. Відповідно до Прикінцевих положень цього Закону він набрав чинності з 01.07.2003р. Отже, в порядку, визначеному названим Законом, підлягає реструктуризації заборгованість, яка виникла у період до 01.07.2003р. Між тим, як вбачається із матеріалів даної справи з відповідача стягується заборгованість за природний газ, поставлений позивачем у продовж лютого –грудня 2008 року.

Наявність заборгованості перед відповідачем інших осіб, тяжкий його фінансовий стан також не є підставою для зменшення розміру пені та розстрочення виконання рішення.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, про що зазначено зокрема у постанові від 24.03.2009р. по справі №10/1994.

Додатково до наведених підстав відмови у задоволенні клопотання відповідача, які застосовуються як до зменшення розміру пені, так і до відстрочення виконання рішення, слід зазначити наступні підстави відмови у зменшенні пені.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У даному випадку розмір пені не перевищує розмір збитків.

Так, розмір пені, за яким здійснено її нарахування позивачем, передбачено договором підписаним обопільно сторонами. Більше того, саме такий розмір пені, що обчислюється за подвійною обліковою ставкою Національного банку України, обмежено законодавцем.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», який є чинним на даний час, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також, згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За наведених підстав у їх сукупності відсутні дійсні об’єктивні обставини для зменшення розміру пені.

Крім того, згідно положень п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання є правом, а не обов’язком судді при прийнятті рішення.

Так, вказана процесуальна норма разом з нормою ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України застосовуються на розсуд суду першої інстанції, який розглядає спір.

Тому, оцінивши наведені відповідачем доводи та надані ним докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про відхилення клопотань щодо зменшення розміру пені та розстрочення виконання рішення.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог у складі: 25 112 грн. 40 коп. державного мита, а також 116 грн. 21 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою присутніх у судовому засіданні представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», м. Луганськ, вул. Т. Шевченка, 102, ідентифікаційний код 05451150, на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ, вул. Шолуденка, б. 1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31301827: борг у сумі 77 225 245 грн. 44 коп., пеню у сумі 6 279 959 грн. 10 коп., інфляційні втрати у сумі 5 341 871 грн. 61 коп., 3% річних у сумі 1 284 560 грн. 72 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 25 112 грн. 40 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 116 грн. 21 коп. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 20.05.2009 р.

На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко