Рішення № 38052299, 26.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1847/14 26.03.14Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про виплату страхового відшкодування 10 707,94 грн., за участю представників позивача - Пилипенка Я.М., довіреність № 31/12-13_П від 31.12.2013 року, відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 10 707,94 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 28.08.2013 року в м. Києві на бул. Р.Ролана, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Ford Fiesta», д.н. НОМЕР_1 (застрахований у позивача транспортний засіб), під керуванням водія ОСОБА_3, та автомобіля «ВАЗ», д.н. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_4.

Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 10 707,94 грн.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ», д.н. НОМЕР_3 була застрахована в Публічному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Гарант-Авто».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.02.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 03.03.2014 року.

Представник відповідача в судове засідання 26.03.2014 року не з'явився, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (европротокол) 28.08.2013 року в м. Києві на бул. Р.Ролана, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Ford Fiesta», д.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3, та автомобіля «ВАЗ», д.н. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_4. Винною в даній ДТП особою є ОСОБА_4, що підтверджено його особистим підписом.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Ford Fiesta», д.н. НОМЕР_1.

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку № 393 від 16.09.2013 року з визначення вартості відновлювального ремонту та акту виконаних робіт №АДСА-0007871 від 18.10.2013 року, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Ford Fiesta», д.н. НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП склав 11 966,94 грн.

Як вбачається з страхового акту № АС-006949 від 30.09.2013 року позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплати страхове відшкодування на загальну суму 10 707,94 грн.

Зазначені кошти в розмірі 10 707,94 грн. позивачем були виплачені, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 11825 від 08.10.2013 року на суму 10 707,94 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засобом - автомобілем «ВАЗ», д.н. НОМЕР_3 який спричинив ДТП та заподіяв збитки автомобілю «Ford Fiesta», д.н. НОМЕР_1, керував ОСОБА_4.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «ВАЗ», д.н. НОМЕР_3, ОСОБА_4 судом встановлена.

Тому, ОСОБА_4 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Ford Fiesta», д.н. НОМЕР_1, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована в ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», про що було укладено договір (поліс) № АС/5325368 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу автомобіля «ВАЗ», д.н. НОМЕР_3 і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду автомобілю «Ford Fiesta», д.н. НОМЕР_1, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується, виходячи із вартості матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, ліміту відповідальності та без урахування ПДВ.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню, а саме у розмірі 10 707,94 грн.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3; код 16467237) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (08131,Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 56; код 35429675) 10 707 (десять тисяч сімсот сім) грн. 94 коп. боргу та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 31.03.2014р.

Суддя С.О. Чебикіна