Рішення № 38052295, 31.03.2014, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2014 р.

Справа № 909/1539/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,

при секретарі судового засідання Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства "Флоріан"

(вул. Б. Хмельницького, 41, с. Підгірне, Пустомитівський район, Львівська область, 81140;

а/с № 5624, м. Львів, 79067)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон"

(вул. Вербова, 9 корпус 3, м. Тисмениця, Івано-Франківська область, 77400;

вул. Зелена, 9, м. Львів, 79005)

про стягнення 100 575,14 грн заборгованості, з яких 88 304,00 грн основного боргу, 6 811,62 грн пені та 5 459,52 грн суми 3 % річних,

представники сторін у судове засідання не з"явились,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Флоріан" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон" про стягнення 100 575,14 грн заборгованості, з яких 88 304,00 грн основного боргу, 6 811,62 грн пені та 5 459,52 грн суми 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду щодо здійснення розрахунку за виконані позивачем підрядні роботи.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2013 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 28.01.2014 р.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 28.01.2014 р. розгляд справи було відкладено на 12.02.2014 р. відповідно до ст. 77 ГПК України.

12.02.2014 р. судове засідання не відбулося внаслідок перебування судді Валєєвої Т.Е. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 17.03.2014 р. призначено розгляд справи в судовому засіданні на 27.03.2014 р.

У судове засідання представник позивача не з"явився, проте надіслав заяву від 24.03.2014 р. б/н (вх.№4598/14 від 25.03.2014 р.) про розгляд справи без участі повноважного представника та позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в жодне судове засідання на вимогу суду не з’явився, відзив на позов та докази, що його підтверджують, суду не надіслав, відтак своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в т.ч. за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. №№48-49), ухвалами суду від 27.12.2013 р. та від 17.03.2014 р. (а.с. №1, 3, 4, 67). Однак, письмових заяв, повідомлень щодо поважності причин відсутності представників відповідача в судовому засіданні до суду не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальним правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин справи суд згідно із ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, одночасно запобігаючи безпідставному затягуванню розгляду справи та сприяючи своєчасному відновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час розгляду справи, 15.08.2011 р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір підряду (далі - договір; а.с. №№ 14-16), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання у передбачений договором строк виконати проектні, монтажні та пусконалагоджувальні роботи з провадження системи автоматичної пожежної сигналізації у приміщені дитячого садка за адресою: с. Зимна Вода, Пустомитівський район, Львівська область.

Згідно із п. 3.1 договору, строк виконання робіт складає 90 календарних днів, починаючи відлік з дня початку перерахування замовником авансу у сумі 40 000,00 грн.

У пунктах 2.1, 2.3 договору сторони узгодили, що загальна вартість робіт, які доручено виконати виконавцю, становить 128 304,00 грн, в тому числі ПДВ, та договірна ціна є твердою.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що різницю між договірною ціною та авансом, яка складає 88 304,00 грн, замовник оплачує на підставі актів виконаних робіт та довідки про їх вартість за формами №КБ-2 та №КБ-3.

У відповідності до умов договору виконавець виконав роботи на загальну суму 128 304,00 грн, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 за листопад 2011 року за формою № КБ-2в (дата підписання 22.11.2011 р.) та довідкою про вартість виконаних робіт за листопад 2011 року за формою № КБ-3 (дата підписання 22.11.2011 р.) на суму 128 304,00 грн (а.с. №№ 22, 55-59).

У пункті 3.2 договору сторони встановили, що розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 10-ти банківських днів з дати підписання форм №КБ-2в, №КБ-3.

Отже, строк виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт настав.

Однак, відповідач виконані позивачем роботи оплатив частково, внаслідок чого утворилася заборгованість відповідача за договором у розмірі 88 304,00 грн.

При цьому, суд зазначає, що в договорі міститься відмітка пор те, що відповідачем договір підписаний з протоколом розбіжностей.

Проте, позивачем на виконання вимог суду повідомлено про те, що протокол розбіжностей до договору не підписувався, а відповідачем вимог суду (а.с. №№1, 62, 67) не виконано та оригінал або належним чином засвідчену копію такого протоколу розбіжностей до договору, що витребовувався судом, суду не надано.

Отже, суд виходить з того, що сторонами не було надано суду доказів, які б свідчили про те, що протокол розбіжностей до договору існував чи передавася на розгляд позивача разом з договором.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, зокрема у його постанові від 23.12.2008 р. у справі №3/273.

З метою досудового врегулювання спору позивачем була надіслана та вручена відповідачу претензія від 27.08.2013 р. № 1-08/13 з вимогою погасити заборгованість за виконані роботи (а.с. №№ 51, 52), однак залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні приписи містить ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з положеннями якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також, вказаною нормою передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ч. 1 ст. 853 зазначеного кодексу замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

У відповідності до ч. 1 ст. 854 цього кодексу замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином.

Враховуючи те, що відповідач прийняв виконані позивачем роботи без будь-яких зауважень, він зобов'язаний оплатити їх вартість.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог суду сторони склали акт звіряння розрахунків за період з 01.11.2011 р. по 10.01.2014 р., який підписаний та скріплений печатками сторін (а.с. №45), згідно з яким відповідач визнав та підтвердив заборгованість у сумі 88 304,00 грн.

Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги про стягнення 88 304,00 грн заборгованості за виконані роботи є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 230 зазначеного кодексу передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 231 Господарського кодексу України визначає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 1 цієї статті) та штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 цієї статті).

Пунктом 6.4 договору передбачено, що за порушення строків оплати, передбачених п. 4 договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не звільняє його від зобов'язань по оплаті робіт.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач заявив пеню за період з 03.12.2011 р. по 03.06.2012 р. та суму 3 % річних за період з 03.12.2011 р. по 24.12.2013 р., однак відповідно до п. 3.2 договору розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 10-ти банківських днів з дати підписання форм №КБ-2в, №КБ-3.

Враховуючи те, що форми №КБ-2в, №КБ-3 були підписані сторонами 22.11.2011 р., то 10 банківських днів закінчується 06.12.2011 р., з 07.12.2011 р. виникає заборгованість з оплати виконаних робіт.

За результатами здійснення судом розрахунку пені (за період з 07.12.2011 р. по 03.06.2012 р.) та суми 3 % річних (за період з 07.12.2011 р. по 24.12.2013 р.) в автоматизованій системі ІПС "Законодавство", судом встановлено, що пеня за відповідний період становить 6 645,87 грн, а сума 3 % річних - 5 428,88 грн (а.с. № 81).

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню на суму 6 645,87 грн, а в частині стягнення суми 3 % річних - на суму 5 428,88 грн.

При цьому, суд виходить з того, що будь-яких доказів, які свідчать про наявність правових підстав для зменшення штрафних санкцій (пені), суду не надано та матеріали справи не містять.

За правилами, встановленими ст. 49 ГПК України, судовий збір у справі покладається на відповідача.

Згідно з ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Отже, у даній справі судовий збір мав становити 2 011,50 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову позивач сплатив судовий збір лише у розмірі 1 720,50 грн., у зв'язку з чим з позивача підлягає достягненню в доход Державного бюджету України недоплачена сума судового збору у розмірі 291,00 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 11, 509, 526, 530, 546, 549, 625, 629, 837, 853, 854 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 33, 44, 49, 55, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов приватного підприємства "Флоріан" до товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон" про стягнення заборгованості у розмірі 100 575,14 грн, з яких 88 304,00 грн основного боргу, 6 811,62 грн пені та 5 459,52 грн суми 3 % річних, задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон" (вул. Вербова, 9 корпус 3, м. Тисмениця, Івано-Франківська область, 77400; вул. Зелена, 9, м. Львів, 79005; ідентифікаційний код 33004211) на користь приватного підприємства "Флоріан" (вул. Б. Хмельницького, 41, с. Підгірне, Пустомитівський район, Львівська область, 81140; а/с № 5624, м. Львів, 79067; ідентифікаційний код 35263597) 88 304,00 грн (вісімдесят вісім тисяч триста чотири гривні) основного боргу, 6 645,87 грн (шість тисяч шістсот сорок п"ять гривень 87 коп.) пені, 5 428,88 грн (п"ять тисяч чотириста двадцять вісім гривень 88 коп.) суми 3 % річних та 2 007,57 грн (дві тисячі сім гривень 57 коп.) судового збору.

В решті позову (в частині стягнення 165,75 грн пені та 30,64 грн суми 3 % річних) відмовити.

Стягнути приватного підприємства "Флоріан" (вул. Б. Хмельницького, 41, с. Підгірне, Пустомитівський район, Львівська область, 81140; а/с № 5624, м. Львів, 79067; ідентифікаційний код 35263597) в доход Державного бюджету України 291,00 грн (двісті дев'яносто одну гривню) недоплаченого судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.04.14.

Суддя Т.Е. Валєєва

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

_____