Ухвала суду № 38052015, 24.03.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 227/130/14-ц Номер провадження 22-ц/775/2711/2014

Головуючий в 1 інстанції Здоровиця О.В.

Доповідач Дундар І.О.

Категорія 26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2014 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Дундар І.О.

суддів Мірута О.А., Янчук Т.О.

при секретарі Чекіній А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля»

на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 10 лютого 2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 10 лютого 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 25000 грн. та судовий збір в доход держави, в решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» просить скасувати рішення суду, ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки рішення суду не ґрунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності: не доведено факт спричинення моральної шкоди позивачу, оскільки не надано медичний висновок про наявність моральної шкоди, встановлення такого факту судом є незаконним і не легітимним через відсутність у суду такого права, моральні страждання нічим документально не доведені.

Сторони до суду не з»явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином - телефонограмою, яка передана 17 березня 2014 року та зареєстрована в Журналі телефонограм №1 за №9

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено вимоги ст.13 Закону України « Про охорону праці», роботодавець не забезпечив на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, що призвело до професійного захворювання, встановлення стійкої втрати професійної працездатності, визнання інвалідом 3 групи та заподіяна моральна шкода, яка на підставі ст.237-1 КЗпП України підлягає відшкодуванню відповідачем.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем, 21 листопада 2013 року звільнений за п.2 ст.40 КЗпП України за станом здоров'я. За час роботи позивач захворів на професійне захворювання. Висновком МСЕК № 127563 від 19 листопада 2013 року позивачу первинно встановлено 55% втрати професійної працездатності з 19 листопада 2013 року та 3 група інвалідності пов'язана з профзахворюваннями строком до 19 листопада 2015 року. Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 № 12 від 30 жовтня 2013 року підтверджується, що ОСОБА_1 за час роботи на підприємстві відповідача отримав професійне захворювання, причиною якого є тривала робота в умовах впливу несприятливих умов праці (пил, шум), недосконалість технологій знепилюючих заходів, неефективність засобів боротьби з пилом, недотримання і невиконання всього комплексу знепилюючих засобів, передбачених проектом комплексного знепилювання шахти і окремих ділянок, не проведення лікувально-оздоровчих, реабілітаційних мір від шкідливого впливу на організм підземних працівників виробничих факторів зовнішнього середовища.

Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як виходить з матеріалів справи позивач працював у відповідача, 21 листопада 2013 року було звільнено з роботи в зв»язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров»я, 30 жовтня 2013 року складено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4, встановлено 55% втрати професійної працездатності первинно з черговою датою переогляду 19 листопада 2015 року.

Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди.

На підставі ст..173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків відшкодовується у встановленому законом порядку.

Згідно ст.13 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Відповідно до вимог ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, ст.237-1 - відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тобто передбачає відшкодування моральної шкоди, яка спричинена з вини роботодавця.

Таким чином, моральну шкоду повинен відшкодовувати роботодавець, оскільки шкода здоров"ю завдана при виконанні позивачем трудових обов'язків, про що свідчить акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, висновок МСЕК.

Виходячи з викладеного, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення моральної шкоди з підприємства ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля».

Визначення судом моральної шкоди в розмірі 25000 гривень відповідає встановленим обставинам справи, переживанням, які відчуває потерпілий в зв"язку з ушкодженням здоров"я, з врахуванням висновку МСЕК від 19 листопада 2013 року, встановленням вперше 55% втрати професійної працездатності

Апеляційний суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у позивача доказів спричинення йому моральної шкоди. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено. Обов'язкове ж призначення МСЕК з приводу встановлення факту спричинення моральної шкоди передбачається у випадку відсутності вищевказаних доказів.

Крім того, відповідно до п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 р. ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня страти професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення. Нові докази не досліджувались апеляційним судом.

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційний суд на підставі ст.308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315 ЦПК України апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 10 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: