Рішення № 38049685, 18.03.2014, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/908/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого - судді: Бориславського Ю.Л.,

при секретарі: Каралюс Т.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд, -

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № DNH4KS50730543 від 13 грудня 2005 року в розмірі 25717,78 гривень та 257,18 гривень судового збору. На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 13 грудня 2005 року з відповідачем укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 3946,92 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. При цьому наголосив, що відповідач належним чином не виконував умов договору, що й стало причиною виникнення зазначеної заборгованості та підставою звернення до суду з даним позовом.

Суд, ухвалив справу розглядати без участі представника позивача - Леськів Тараса Васильовича, який діє на підставі довіреності № 5234-О від 18 листопада 2013 року /довіреність в матеріалах справи/, та подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності /заява знаходиться в матеріалах справи/, що відповідає вимогам ст. 158 ЦПК України, та за відсутності відповідача, який належним чином був повідомлений про час, день та місце розгляду справи, що стверджується повідомленнями про вручення поштових повідомлень /а.с.21/, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав, про причини неявки не повідомив. Крім цього, представник позивача у поданій заяві зазначив, що не заперечує проти заочного вирішення справи, що відповідає вимогам ст.224 ЦПК України, оскільки матеріалів справи достатньо для прийняття рішення по суті.

Вивчивши матеріали справи та всебічно, повно, об'єктивно дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13 грудня 2005 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № DNH4KS50730543, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит шляхом перерахування на рахунок торгівельно-сервісного підприємства у сумі 3946,92 гривень на строк 42 місяці по 15 червня 2009 року включно, з умовами сплати відсотків за його користування у розмірі 2,09% у місяць, на суму залишку заборгованості по кредиту в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплати процентів, в обумовлених у Заяві та Умовах про надання споживчого кредиту фізичним особам строки, а також сплати комісії, яка зазначена в Умовах /а.с.9-12/.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним і Банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві /а.с.9-12/.

Із п.4.1 кредитного договору вбачається, що за користування кредитом у період з дати укладення даного договору до дат погашення кредиту позичальник щомісяця в період сплати сплачує відсотки в розмірі визначеному у тарифах та заяві. Заявою та п.п.3.2.2, 3.3.3 даних Умов, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі, вказаному у заяві, розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом. Розраховані відсотки сплачуються позичальником окремо понад зазначену в заяві суми щомісячного платежу.

Пунктом 4.6 укладеного між позивачем та відповідачем договору вбачається, що позичальник сплачує банку винагороду в розмірі та у строки, зазначені у заяві /а.с.9-12/.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Зі змісту ч.1 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як передбачено ч. 3 ст. 611 ЦК України, сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання. У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зі змісту п.5.1 Договору при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених Заявою та п.п.3.2.2, 3.3.3 даних Умов банк маж право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки платежу. Сплата пені здійснюється в гривні.

Крім цього, пунктом 5.3 зазначеного Договору передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених Договором більш, ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 гривень плюс 5% від суми заборгованості /а.с.9-12/.

Судом також встановлено, та підтверджується матеріалами справи, а саме судовим наказом, виданим Залізничним районним судом м. Львова від 27 листопада 2008 року, що із ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» стягнено 9058,33 гривень заборгованості за кредитним договором № DNH4KS50730543 від 13 грудня 2005 року /а.с.5/.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме розрахунку заборгованості за кредитним договором № DNH4KS50730543 від 13 грудня 2005 року заборгованість ОСОБА_1 за договором станом на 16 січня 2014 року становить 25717,78 гривень, з яких 3732,59 гривень

заборгованості за кредитом, 11990,74 гривень заборгованості по процентах за користування кредитом, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 17351,93 гривень, а також 500 гривень штрафу (фіксована частина), 1200,85 гривень штрафу (процентна складова).

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту ст. 10 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту ст. 627 ЦК України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 212 ЦК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до переконання про наявність законних підстав для повного задоволення позову, а тому із ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість в загальній сумі 25717,78 гривень, з яких 3732,59 гривень заборгованості за кредитом, 11990,74 гривень заборгованості по процентах за користування кредитом, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 17351,93 гривень, а також 500 гривень штрафу (фіксована частина), 1200,85 гривень штрафу (процентна складова).

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. У зв'язку з цим суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 257,18 гривень судових витрат, сплачених позивачем.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 209-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 610-611, 627, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 /ідентифікаційний номер - НОМЕР_1/ на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» /49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111 (для погашення заборгованості), рах. № 64993919400001 (для відшкодування судових витрат), МФО 305299/ заборгованість за кредитним договором № DNH4KS50730543 від 13 грудня 2005 року в загальній сумі 25717 /двадцять п'ять тисяч сімсот сімнадцять/ гривень 78 копійок, з яких 3732,59 гривень заборгованості за кредитом, 11990,74 гривень заборгованості по процентах за користування кредитом, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 17351,93 гривень, а також 500 гривень штрафу (фіксована частина), 1200,85 гривень штрафу (процентна складова).

Стягнути із ОСОБА_1 /ідентифікаційний номер - НОМЕР_1/ на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» /49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111 (для погашення заборгованості), рах. № 64993919400001 (для відшкодування судових витрат), МФО 305299/ 257 /двісті п'ятдесят сім/ гривень 18 копійок судового збору, сплаченого позивачем.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Залізничного районного суду м. Львова протягом десяти днів з дня отримання копії такого. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя: Бориславський Ю. Л.