Рішення № 3804935, 02.06.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"02" червня 2009 р. Справа № 10/091-09

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Казміренко Л.В.

розглянувши справу № 10/091-09

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Білоцерківський автобусний парк»;

до фізичної особи –підприємця Федотової Юлії Ігорівни;

про стягнення 7 894,49 грн.

Представники сторін:

від позивача : не з‘явився;

від відповідача: не з‘явився.

обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство «Білоцерківський автобусний парк»звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи –підприємця Федотової Юлії Ігорівни про стягнення заборгованості за неналежне виконання останньою зобов’язань за Договором оренди № 18/06/08-01 ОП від 18.06.2008 року в розмірі 6777,00 грн., а також 607,93 грн. –пені, 433,57, - інфляції та 75,99 грн. – 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.04.2009 року (суддя Тищенко О.В.) порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 21.05.2009 року.

На підставі розпорядження Голови Господарського суду Київської області ухвалою від 20.05.2009 р. справу прийнято до провадження судді Привалова А.І.

У судовому засіданні 21.05.2009 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, мотивуючи їх тим, що відповідачем не виконані зобов’язання за Договором № 18/06/08-01 ОП від 18.06.2008 року в частині cплати орендної плати. Відповідач у судове засідання не з‘явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав.

Ухвалою від 21.05.2009 р. розгляд справи було відкладено на 02.06.2009 р.

Сторони у судове засідання 02.06.2009 р. не з‘явилися.

Суд вважає, що на підставі ст.75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

18.06.2008 р. між сторонами було укладено Договір оренди № 18/06/08-01 ОП нежитлового приміщення площею 25,1 кв.м, яке розташоване за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 18.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з п. 3.1 договору, орендар зобов‘язаний сплачувати орендодавцю за використання приміщення орендну плату в розмірі 677,70 грн. (з урахуванням ПДВ) на місяць.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов‘язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідачем не виконані зобов‘язання по договору за користування об‘єктом оренди за період з липня 2008 р. –по квітень 2009 р. на суму 7048,08 грн.

Відповідно до п. 2.5. договору, відповідач повинен був сплачувати позивачу щомісячно орендну плату не пізніше 25 числа кожного місяця, що передує звітному.

Пунктом 5.4.12. договору визначено обов‘язок відповідача по здійсненню оплати оренди своєчасно, в розмірах, в строки і в порядку, що передбачені договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов‘язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач виконав свої зобов‘язання лише частково –сплатив за червень 2008 р. 271,05 грн.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього пеню в сумі 607,93 грн.

Відповідно до п. 6.7. договору, за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано

Відповідно до ст. 55 ГПК України, суд перевірив правильність нарахування пені та задовольняє її з урахуванням ст. 232 ГК України в сумі 565,16 грн.

Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього суму індексу інфляції –433,57 грн. та три проценти річних –75,99 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідач у судове засідання не з‘явився, відзив на позов, доказів належного виконання договірних зобов‘язань, контррозрахунок суду не надав.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов‘язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов‘язаних з розглядом справи.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ЗУ «Про прокуратуру», ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 549, 762 ЦК України, ст. 193, 230, 232 ГК України та ст.ст. 33, 44, 49, 55, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Федотової Юлії Ігорівни (09100, Київська область, м. Біла Церква, Гайок 221, кв. 63, ідентифікаційний код 3081304741) на користь Відкритого акціонерного товариства «Білоцерківський автобусний парк»(09100, м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 18, код ЄДРПОУ 05538721) 6777,00 грн. –боргу, 565,16 грн. –пені, інфляції –433,57 грн. та три проценти річних –75,99 грн., 102 грн. державного мита та 117,36 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Привалов А. І.