Ухвала суду № 38049177, 01.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14735/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

01 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енергогруп» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним рішення про відмову у прийнятті податкової декларації, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Енергогруп» (далі - Позивач, ТОВ «Фактор Енергогруп) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Подільському районі) про визнання протиправним рішення від 24.04.2013 року №5092/10/15-106 «Про відмову в прийнятті податкової декларації».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.11.2013 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем протиправно відмовлено Позивачу у прийнятті податкової декларації, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що 23.04.2013 року Позивачем подано до ДПІ у Подільському районі податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за І квартал 2013 року, яка була прийнята посадовими особами Відповідача, про що свідчить наявна у матеріалах справи квитанція №2.

Разом з тим, як було вірно встановлено судом, 24.04.2013 року ДПІ у Подільському районі направила ТОВ «Фактор Енергогруп» лист №5092/10/15-106, в якому повідомила, що податкова декларація з податку на прибуток підприємства за І квартал 2013 року за реєстраційним номером 9023241008 разом не визнана як податкова звітність, оскільки подана з порушеннями приписів п. 49.1 ст. 49 та п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 33, 34, 46, 48, 49, 57, 152 Податкового кодексу України, а також затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 року №233 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, прийшов до висновку, що оскільки Позивачу була надіслана квитанція №2 про доставку податкової декларації без зазначення інформації про виявлення помилок, підстав для неприйняття останньої у Відповідача не було. Крім того, суд зазначив, що оскільки Позивачем не було отримано прибуток за підсумками І кварталу 2013 року, на останнього не поширюються правила п. 57.1 ст. 57 ПК України щодо відсутності обов'язку подання податкової декларації за вказаний період.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Приписи п. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 49.8 ст. 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Тобто, виключно відсутність у податковій декларації передбачених п.п. 48.3 та 48.4 ПК України відомостей може бути підставою для відмови у її прийнятті органом державної податкової служби.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

У разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до органу державної податкової служби в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов'язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками першого кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов'язань.

Аналіз наведених вище положень податкового закону дає підстави для висновку, що від обов'язку подавати податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за перший квартал звільняються, зокрема, платники податку, які за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримали прибутку або отримали збиток, податкові зобов'язання не нараховували і не мали базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками першого кварталу отримали прибуток.

Разом з тим, особливого порядку у випадку, якщо платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов'язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками першого кварталу отримав збиток, приписи Податкового кодексу України не встановлюються.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач за підсумками минулого звітного (податкового) року отримав збиток, податкове зобов'язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, і, при цьому, за підсумками першого кварталу 2013 року отримав збиток (рядок 07 декларації). З наведеного випливає, що особливості подання податкової декларації з податку на прибуток, визначені положеннями п. 57.1 ст. 57 ПК України, на ТОВ «Фактор Енергогруп» не розповсюджуються, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з твердженнями суду першої інстанції про необґрунтованість рішення Відповідача про відмову у прийнятті податкової декларації Позивача за І квартал 2013 року.

Згідно п. 152.9 ст. 152 розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» ПК України в редакції, яка діяла на момент подання декларації, для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал.

Відповідно до п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Як вірно встановив суд першої інстанції, порядок подання податкових декларацій в електронному вигляді визначається Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом ДПА України від 10.04.2008 року №233 (далі - Інструкція №233).

Відповідно до п. 7.5 вказаної Інструкції підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

При цьому пунктом 7.6 Інструкції №233 якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова декларація за І квартал 2013 року була направлена Позивачем до Відповідача 23.04.2013 року, про що свідчить наявна у матеріалах справи квитанція №2. При цьому жодних відомостей щодо наявності у податковій декларації помилок та неприйняття її податковим органом вказана квитанція не містить.

За таких обставин судова колегія вважає обґрунтованим твердження Окружного адміністративного суду м. Києва про відсутність у ДПІ у Подільському районі підстав для прийняття рішення про відмову у прийнятті податкової декларації Позивача з податку на прибуток за І квартал 2013 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енергогруп» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним рішення про відмову у прийнятті податкової декларації - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.