Рішення № 3804875, 01.06.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.06.09 р. Справа № 17/91

Господарський суд Донецької області у складі судді Татенко В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу, порушену

за позовом: Державного підприємства “Донецька залізниця», м. Донецьк

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Вугільна компанія «Шахта Красноармійська – Західна №1», м. Красноармійськ

про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 3'265,75 грн. та збір за зберігання вантажів у розмірі 8'357,04 грн.

За участю представників сторін

від позивача: Ігнатова Н.О. – довіреність

від відповідача: Бондаренко О.О. – довіреність

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство “Донецька залізниця» звернулось з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Вугільна компанія «Шахта Красноармійська – Західна №1 про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 3'265,75 грн. та збору за зберігання вантажів у розмірі 8'357,04 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що імпортні вантажі за залізничною накладною № 927010 у вагонах №№ 67048256, 64450836, 65186942, 67822346, 67013128, 67635607, 65085078, які належали Російській залізниці, прибули на станцію призначення – Чумаково 12.12.2008р., де були затримані на коліях залізничної станції Чумаково Донецької залізниця в очікуванні митного оформлення та прийому вантажу одержувачем, у зв’язку з чим позивачем були складені акти загальної форми №№ 76,77 та на підставі відомості плати за користування вагонами № 22122073, відповідно до ст..119 Статуту залізниць України, розділу 2,3 “Правил користування вагонами і контейнерами” за відповідний час затримки була нарахована плата за користування вагонами у розмірі 3'265,75 грн. Крім того на підставі ст..46 Статуту залізниць України за час затримки вагонів із вантажем понад нормативно встановлений термін безоплатного зберігання, що перевищує одну добу, був нарахований збір за зберігання вантажів у розмірі 8'357,04 грн. за накопичувальною карткою № 18120669.

Відповідач у відзиві на позов (а.с.44-46) проти позовних вимог заперечував, наполягає на тому, що відповідач розрахувався з залізницею за весь час перебування іновагонів на його під’їзній колії та на застосуванні ст..110 Статуту залізниць України, пунктів 7, 8 “Правил видачі вантажів” та “Порядку взаємодії митних органів і залізниць України під час переміщення через митний кордон України товарів (вантажів) залізничними вантажними поїздами”, посилаючись на те, що вагони знаходилися під митним оформленням, а не були затримані. Доказів того, що вагони затримані з вини вантажоодержувача, залізницею не надано. Нарахування плати за користування вагонами інших держав, має відбуватись після проходження всіх митних процедур та видачі вантажу вантажоодержувачу. Наполягає на тому, що збір за зберігання та плата за користування вагонами не є об’єктом оподаткування у відповідності до п.3.2.2 ст.3, п.6.2.1 ст.6 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Розгляд справи був закінчений 18.05.2009р. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 01.06.2009р. для підготовки рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

29.11.2007р. між сторонами був укладений договір за № 5 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Відповідно до п.3 цього договору плата за додаткові послуги за регульованими тарифами визначається у відповідності до розділу 2 ТК №1 з урахуванням коефіцієнтів, оголошених Укрзалізницею.

Пунктом 2 цього договору встановлено, що залізниця зобов’язується приймати до перевезення вантажі Вантажовласника, для чого подавати під навантаження вагони (контейнери), згідно із затвердженими планами і заявками Вантажовласника та надавати Вантажовласнику додаткові послуги, пов’язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається у додатку до цього договору.

Залізниця зобов’язується здійснювати розрахунки безготівкові та готівкові з Вантажовласником за перевезення вантажів і надані додаткові послуги, згідно з діючими тарифами.

Згідно п.3 договору плата за перевезення визначається у відповідності до розділу 4 ТК №1 з урахуванням коефіцієнтів, оголошених Укрзалізницею. Плата за додаткові послуги за регульованими тарифами визначається у відповідності до розділу 2 ТК №1 з урахуванням коефіцієнтів. Розмір плати за користування вагонами та контейнерами наданими на під’їзній колії, Вантажовласник сплачує згідно з правилами користування вагонами та контейнерами.

11.11.2003р. між Державним підприємством “Донецька залізниця” та Відкритим акціонерним товариством «Вугільна компанія «Шахта Красноармійська – західна №1» був укладений договір №1/142 про експлуатацію залізничного під’їзного шляху Відкритим акціонерним товариством «Вугільна компанія «Шахта Красноармійська – західна №1» при станції Чумаково Донецької залізниці”.

Відповідно до п.12 договору власник під’їзних колій сплачує залізниці плату, а саме: за використання вагонів (контейнерів) згідно Правил користування вагонами і контейнерами; інші збори та плати, які вносяться залізниці згідно діючого законодавства.

12 грудня 2008р. на станцію Чумаково Донецької залізниці, на адресу відповідача, надійшли імпортні вантажі у вагонах №№ 67048256, 64450836, 65186942, 67822346, 67013128, 67635607, 65085078, які були затримані на станції Чумаково в очікуванні митного оформлення. На підставі чого залізницею були складені акти загальної форми №№ 76,77.

Облік часу перебування вагонів на станції та на під’їзній колії здійснювався станцією Чумаково за відомістю плати за користування вагонами № 22122073, відповідно до якої залізницею відповідачу була нарахована плата за користування вагонами у розмірі 3'265,75грн., на підставі ст..119 Статуту залізниць України.

Крім того за час затримки вагонів із вантажем понад нормативно встановлений термін безоплатного зберігання, що перевищує одну добу, залізницею відповідачу був нарахований збір за зберігання вантажів у розмірі 8'357,04грн. за накопичувальною карткою № 18120669, на підставі ст..46 Статуту залізниць України, п. 4 та абзацу 5 п. 8 Правил зберігання вантажів, які затверджені Наказом Мінтрансу України від 21.11.00р. № 644 (зі змінами), термін безоплатного зберігання вантажу обчислювався з часу початку затримки вагонів, який вказаний в актах загальної форми. Збір за зберігання вантажу нараховувався за період, який перевищував безоплатну добу, з застосуванням вимог п. 2.5 Тарифного керівництва № 1.

Зважаючи на те, що:

- згідно ст. 46 Статуту залізниць України вантажоодержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом;

- відповідно до п.3 договору №5 від 29.11.2007р. плата за додаткові послуги за регульованими тарифами визначається у відповідності до розділу 2 Тарифного керівництва № 1 з урахуванням коефіцієнтів, оголошених Укрзалізницею;

- за розділу 2 Тарифного керівництва №1 за зберігання у вагонах вантажів, що мають вивантажуватись на місцях загального і незагального користування, але не подані під вивантаження з вини одержувача збір справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання, що визначається з 24-ї години дати повідомлення одержувача про прибуття вантажу, тобто збір за зберігання вантажів у даному випадку повинен складати 8'357,04 грн. (розрахунок а.с. 58);

- відповідно до п.3 договору № 5 від 29.11.2007р. розмір плати за користування вагонами та контейнерами наданими на під’їзні колії Вантажовласник сплачує згідно з Правилами користування вагонами та контейнерами;

- згідно Правил користування вагонами та контейнерами, час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника; плата за користування нараховується за кожний вагон і контейнер після прийняття його залізницею від вантажовласника;

- відповідно до ст..119 Статуту залізниць України плата за користування вагонами стягується з вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням;

- як встановлено судом, позивач вимагає стягнення відшкодування плати за користування спірними іноземними вагонами за період затримання цих вагонів на станції призначення (митне оформлення), а ні за період: з моменту передачі цих вагонів відповідачу у користування;

- зазначені вище вагони з вантажем не були прийняті відповідачем для здійснення вивантаження (відтак – не подавалися позивачем відповідачу), у зв’язку з необхідністю проведення митного оформлення, були позивачем затримані та знаходились на станції Чумакове. Після здійснення митного оформлення вагони з вантажем були прийняті відповідачем. Зазначені обставини сторонами не спростовуються і підтверджені актами загальної форми №№ 76, 77 від 16.12.2008р.;

- облік часу перебування зазначених вагонів проводився станцією Чумакове за відомістю плати користування вагонами форми ГУ – 46 № 22122073, яка відповідачем підписана з зауваженнями;

- спірні ж вагони у період, за який нарахована плата, знаходилися на залізничній колії позивача – ст. Чумакове та відповідачем від залізниці не приймалися, про що свідчать згадані акти загальної форми «ГУ-23», складені працівниками станції;

- позивачем за користування зазначеними вагонами з посиланням на ст.119 Статуту залізниць України та Правила користування вагонами і контейнерами була нарахована плата за користування іновагонами, пов’язаної з митним оформленням у сумі 3'265,75грн. (в т.ч. ПДВ – 544,29грн.);

- частиною 4 ст.119 Статуту, яка регулює питання відшкодування плати, зокрема встановлює обов’язок відшкодування залізницям плату за користування вагонами інших держав і зазначає час, за який має відбуватись таке відшкодування, а саме від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажних операцій, не передбачено, що у разі затримки вагонів інших держав, пов'язаної з митним оформленням, вантажовласники та порти повинні відшкодувати залізницям плату за користування цими вагонами;

- вимоги щодо стягнення додатково нарахованого ПДВ 20% на суму плати за користування іноземними вагонами - є також безпідставними, адже згідно частини 4 ст. 119 Статуту вантажовідправники, вантажоодержувачі та порти відшкодовують українським залізницям плату за користування іноземними вагонами, а не вносять її, як це передбачено стосовно українських вагонів. Відповідно до «Правил експлуатації, пономерного обліку та розрахунків за користування вантажними вагонами власності інших держав», затверджених на п’ятнадцятому засіданні Ради залізничного транспорту держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав 24.05.1996р. зазначені іноземні вагони передаються іноземними залізницями українським залізницям, які і є користувачами цих вагонів. За користування ними відповідну плату іноземним залізницям вносять саме українські залізниці. Після чого плата відшкодовується українським залізницям особами, зазначеними у ч. 4 ст. 119 Статуту залізниць України. Вантажовідправники, вантажоодержувачі та порти не є користувачами іноземних вагонів, одержаних ними від українських залізниць для виконання вантажних операцій. Закон не передбачає нарахування ПДВ на суми, що підлягають відшкодуванню одними особами на користь інших у зв’язку із внесенням останніми цих сум третім особам на виконання відповідних зобов’язань. Тобто, вартість відшкодування плати за користування іноземними вагонами не є базою оподаткування у розумінні Закону. У зв’язку з чим нарахування ПДВ на ці суми є взагалі безпідставним. Доказів оплати позивачем відповідним іноземним залізницям податку на додану вартість, у зв’язку із отриманням від них у користування вагонів позивач суду не надав. До того ж перерахування взагалі будь-якої суми ПДВ іноземним залізницям за користування вагонами позивачем не доведено,

господарський суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення збору за зберігання вантажів підлягають задоволенню у розмірі 8'357,04 грн., вимоги щодо стягнення суми за користування вагонами не підлягають задоволенню, у зв’язку з безпідставністю та необґрунтованістю.

Судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-84 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Вугільна компанія «Шахта Красноармійська – західна №1» (85300 м. Красноармійськ Донецької області, пл.. Шибанкова, 1а, р/р26008301620160 у Красноармійському відділенні АК ПІБ, МФО 334497, ЄДРПОУ 13498562) на користь Державного підприємства “Донецька залізниця», м. Донецьк (83001 м. Донецьк, вул. Артема, 68, р/р2600901517249 у філії “Укрексімбанку” у м. Донецьку, МФО 334817, ЄДРПОУ 010749) збір за зберігання вантажів у розмірі 8'357,04грн.; 83,57 грн. – на відшкодування витрат по сплаченому держмиту; 84,84 грн. – на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Суддя Татенко В.М.