Постанова № 38047322, 27.09.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

27 вересня 2013 року Справа № 2а-4725/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельника О. М. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Дочірнього підприємства "Промжитлобуд-3" ПАТ "Будівельна фірма "Миколаївбуд", вул. Робоча, 2-А, кімн. 408, м.Миколаїв,54015

до

Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області , вул. Г.Петрової, 2-А,Миколаїв,54029

про

скасувати податкове повідомлення-рішення №0001282301/0, №0001292301/0 від 11.12.09 р.,

В С Т А Н О В И В:

ДП «Промжитлобуд-3» ПАТ «Будівельна фірма «Миколаївбуд» (далі – позивач або ДП «Промжитлобуд-3») звернулося до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.12.2009 р. № 0001282301/0, № 0001292301/0.

За податковим повідомленням-рішенням № 0001282301/0 від 11.12.2009 відповідачем позивачу було визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у загальній сумі 713839,5 грн., з яких 538424 грн. – сума основного зобов’язання з вказаного податку, а 175415,5 грн. – сума штрафної санкції.

За податковим повідомленням-рішенням № 0001292301/0 0 від 11.12.2009 відповідачем позивачу було визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у загальній сумі 670483,50 грн., з яких 446989 грн. – сума основного зобов’язання з вказаного податку, а 223494,50 грн. – сума штрафної санкції.

ДП «Промжитлобуд-3» за час розгляду справи змінило свою назву – з Дочірнього підприємства «Промжитлобуд-3» Відкритого акціонерного товариства «Будівельна фірма «Миколаївбуд» на Дочірнє підприємство «Промжитлобуд-3» Публічного акціонерного товариства «Будівельна фірма «Миколаївбуд» у зв’язку з приведенням організаційно-правової форми материнського підприємства у відповідність з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства», у зв’язку з чим судом у порядку ст. 55 КАС України було здійснено заміну Дочірнього підприємства «Промжитлобуд-3» Відкритого акціонерного товариства «Будівельна фірма «Миколаївбуд» на Дочірнє підприємство «Промжитлобуд-3» Публічного акціонерного товариства «Будівельна фірма «Миколаївбуд».

Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва була реорганізована у Державну податкову інспекцію у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області державної податкової служби, а згодом була ліквідована, її правонаступником стала Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, у зв’язку з чим судом у порядку ст. 55 КАС України було здійснено заміну первісного відповідача на Державну податкову інспекцію у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі – відповідач або ДПІ).

Відповідач позов не визнав, вказавши у запереченнях на правомірність винесених податкових повідомлень-рішень.

За клопотанням позивача, враховуючи, що відповідачем в акті перевірки від 19.11.2009 року № 5635/232-00/19296730 зазначалося про відсутність факту виконання будівельних робіт за угодами субпідряду між позивачем та ПП "Верона-Буд", позивачем та ТОВ "Стройтех-Ком" і для правильного вирішення даного спору необхідним є з'ясування обставин щодо фактичного та документального обґрунтування валових витрат та податкового кредиту ДП «Промжитлобуд-3» ПАТ «Будівельна фірма Миколаївбуд», що є предметом розгляду в даній адміністративній справі, ухвалою від 02.02.2012 року судом призначено комплексну комісійну експертизу: судову будівельно-технічну та судову економічну, проведення якої доручено Миколаївський філії Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Квитанцією № 3335.368.6 від 16.05.2012 р. позивачем оплачено вартість експертизи за рахунком експертної установи № 1586-1588 від 18.04.2012 у сумі 4413,60 грн., але матеріали справи повернуті експертною установою у зв’язку з ненаданням позивачем всіх витребуваних експертами документів, які згідно з поясненнями представника позивача вилучені під час обшуку в оригіналах (акти виконаних робіт), а проектно-кошторисна документація, яку витребували експерти, повернута замовникам відразу після закінчення приймання виконаних робіт на відповідних об’єктах.

Суд вважає недоцільним повторне призначення експертизи з огляду на те, що її проведення утруднено внаслідок відсутності у позивача необхідного експертам переліку документів та у зв’язку з тим, що у судових засіданнях представник відповідача в своїх поясненнях уточнив, що не заперечує проти того, що весь обсяг робіт, зазначений у відповідних актах виконаних робіт та довідках про вартість виконаних робіт фактично виконано, а заперечення відповідача полягають в тому, що зазначені роботи не могли виконуватись, а матеріали поставлятись саме ПП "Верона-Буд" та ТОВ "Стройтех-Ком", оскільки здійснювались іншими, невідомими особами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог, виходячи з такого.

Підставою для визначення позивачу сум податкових зобов’язань став акт про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.08 р. по 30.06.09 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.08 р. по 30.06.09 р. від 19.11.09 р. № 5635/232-00/19296730, складений службовими особами відповідача.

В акті перевірки підставою для невизнання податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з ПП "Верона-Буд" та ТОВ "Стройтех-Ком" став висновок про порушення ДП «промжитлобуд-3» ст. 228 ЦК України «щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним».

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Тобто факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків, наявність яких підтверджується актом перевірки.

Відповідач в акті перевірки посилається на нікчемність правочинів між контрагентом-постачальником і позивачем, що є неправомірним.

Згідно з ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 вказаної статті, є нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК України визнання судами нікчемними правочинів не вимагається. Укладені між Позивачем та контрагентами, зазначеними у акті перевірки, правочини не віднесено законом до нікчемних, також відсутнє судове рішення про визнання їх недійсними.

Відповідач не може керуватися лише припущеннями щодо недійсності укладеного договору. Його позиція, що цей правочин є нікчемним, не підкріплена належними доказами та рішенням суду про визнання його таким.

В силу ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Нормами ст. 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або зроблено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави й суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін або відповідного органа державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. №12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України», під публічним порядком у цьому та інших випадках належить розуміти правопорядок держави, визначальні принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості, основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо).

Суд зазначає, що відповідачем не було доведено, що в результаті укладання між позивачем та його контрагентом і виконання договору було порушено публічний порядок, встановлений в державі. У суду також відсутні підстави вважати, що укладений правочин суперечить інтересам держави та суспільства, вчинений удавано з метою приховання сплати податків третіми особами, отримання податкової вигоди та в силу ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Висновки відповідача ґрунтуються виключно на припущеннях та суб'єктивній думці інспектора, а не на достовірно встановлених фактах, що є протиправним.

Стаття 61 Конституції України встановлює, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тобто позивач не може бути притягнутий до відповідальності за порушення, яке ним не було вчинене.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів».

Згідно п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» »податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту».

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» »не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними».

Згідно п. п. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Усі ці вимоги були виконані позивачем, зауваження щодо оформлення податкових накладних в акті перевірки відсутні.

Дійсність господарської угоди між позивачем та ПП «Верона-Буд», ТОВ «Стройтех-Ком» підтверджена наявними у матеріалах справи доказами, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено тягар доказування в адміністративних справах, не довів суду, що має будь-які докази на підтвердження недійсності або безтоварності цих угод.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Вищенаведене в сукупності є підставою для задоволення позову.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 11.12.2009 р. № 0001282301/0, № 0001292301/0.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.М. Мельник