Ухвала суду № 38046826, 03.04.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Старосуд І.М.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2014 року справа №805/583/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенко Д.В. та Ястребової Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року у справі №805/583/14 за позовом ОСОБА_2 до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування вимоги про сплату недоїмки від 9 грудня 2013 року №Ф-29263-17 в розмірі 7 066,67 грн., третя особа - Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 9 грудня 2013 року №Ф-29263-17 в розмірі 7 066,67 грн.

В обґрунтування позову зазначила, що вона є пенсіонером за віком та знаходиться на обліку відповідача як платник єдиного внеску. Позивач є приватним підприємцем та знаходиться на спрощеній системі оподаткування. Зазначила, що 09.12.2013 року відповідачем було прийнято вимогу про сплату недоїмки № Ф-29263-17, відповідно до якої у неї наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску у розмірі 7 066,67 грн.

Крім того, зазначив, що 06.08.2011 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деякі інші законодавчі акти України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» № 3609-VI, яким внесені доповнення до ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Вважає, що внесення зазначених змін звільняє позивача, як фізичну особу - підприємця та пенсіонера за віком, від сплати за себе єдиного внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Вважає, що оскаржувана вимога винесена у спосіб, що суперечить чинному законодавству України, у зв'язку з чим просила її скасувати.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року позовні вимоги задоволені. Визнано протиправною та скасовано вимогу відповідача №Ф-29263-17 від 9 грудня 2013 року на суму 7 066,67 грн.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що позивач тільки після досягнення пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», набуде право приймати участь в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування на добровільній основі. На даний час позивач зобов'язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 та ч. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є фізичною особою-підприємцем (а.с. 13), перебуває на спрощеній системі оподаткування, що відповідачем не заперечується.

Позивач народилась 2 липня 1958 року, є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням позивача НОМЕР_1 (а.с.16). Позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах ( ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», робота за списком №2) та знаходиться на обліку у відповідача як платник єдиного внеску.

Відповідачем 09.12.2013 року прийнято вимогу №Ф-29263-17 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в розмірі 7 066,67 грн.

Правовідносини, що склалися між сторонами, врегульовані нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року (далі Закон № 1058), Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 р. (далі Закон № 1788) та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI в редакції, яка діє з 6 серпня 2011 року, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідач, заперечуючи проти права позивача на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, вважає, що такого права останній набуде лише по досягненню пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1056, за якою особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.

Колегія суддів вважає такі доводи апелянта необгрунтованими з огляду на наступне.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон № 1058-ІV. Відповідно до п. 16 розділу XV "Прикінцеві положення" цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Згідно статті 1 Закону № 1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. За цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до Розділу ІІ Закону № 1788 до пенсій за віком віднесені пенсії за віком на пільгових умовах, призначені за Списками № 1 та № 2 ( статті 13 та 14), тобто пенсія, яку отримує позивач є пенсією за віком, що надає позивачу право на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до вимог частини 4 статті 4 Закону № 2464.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, вказана норма законодавства не містить жодних виключень, а тому повинна розповсюджуватись і на пенсіонерів, яким призначено пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку.

Доводи апелянта, що фізичні особи-підприємці набувають вказаного вище права лише при досягненні віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058 є безпідставними, оскільки частина 4 статті 4 Закону № 2464 такого застереження не містить.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про скасування вимоги відповідача від 09.12.2013 року № Ф-29263-17 про сплату недоїмки підлягає задоволенню.

За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року у справі №805/583/14 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак Судді Д.В.Ляшенко

Л.В.Ястребова